Існують випадки, в яких власники нерухомого майна, такого як житлові будинки, квартири чи земельні ділянки, хочуть за життя передати його в подарунок своїм дітям, онукам, родичам чи іншим людям.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Однак просто сказати «Я дарую» - недостатньо. Щоб бажання подарувати майно набуло юридичної сили, необхідно оформити договір дарування.
Що таке договір дарування?
Договір дарування – це юридичний інструмент, який має чіткі правила. Договором дарування є правочин, за яким одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність згідно з частиною першою статті 717 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).
Важливо, що договір дарування завжди є безоплатним. Дарувальник (той, хто дарує) не має права вимагати від обдаровуваного зустрічних дій за свій дарунок. Він не отримує ніякої матеріальної вигоди. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування (частина друга 2 статті 717 ЦК України).
Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, нерухомі речі, а також майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому (стаття 718 Кодексу).
Як і де оформити договір дарування?
Відповідно до частини другої статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Законодавством також передбачена обов'язкова державна реєстрація права власності набутого за договором нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Чи можна розірвати договір дарування?
Підстави для розірвання договору дарування на вимогу дарувальника зазначені у статті 727 Цивільного кодексу України. Такими причинами можуть бути:
- Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи ін. особливо цінного майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив кримінальне правопорушення проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей.
- Якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування.
- Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність.
- Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.
- Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред'явлення вимоги дарунок є збереженим.
У разі розірвання договору дарування обдаровуваний зобов'язаний повернути дарунок у натурі.
Розірвати договір дарування без звернення до суду можна лише за обопільною згодою обох сторін: дарувальника та обдаровуваного. Процедура проводиться у нотаріуса і фіксується відповідним договором. Подароване майно знову переходить у власність дарувальника.
Якщо є підстави для розірвання договору дарування, звернутися до суду можна протягом 1 року з моменту укладення угоди (ст. 728 ЦК України).
Чи можна оскаржити договір дарування?
Пам’ятайте, що розірвання та оскарження договору дарування — це дві різні дії та процеси.
Підставами для оскарження договору дарування в судах є:
- Недотримання законної форми договору – дарування нерухомості підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Якщо ці вимоги порушено, правочин не має юридичної сили.
- Усна домовленість або простий договір без нотаріуса щодо передачі квартири визнається не дійсним.
- Відсутність справжньої волі у дарувальника – укладання договору повинне бути результатом усвідомленого рішення особи. Якщо людина перебувала під впливом захворювання, алкоголю, ліків або ін. стороннього впливу, її воля вважається викривленою.
- Визнання недійсності правочину у разі психологічного або фізичного тиску.
- Обман або введення в оману – якщо дарувальника умисно ввели в оману щодо змісту договору, мети передачі майна або інших істотних умов, це є підставою для визнання правочину недійсним відповідно до ст. 230 ЦКУ.
- Неправомірність предмета дарування - дарування майна, яке не може бути передане (наприклад, закладене, арештоване або заборонене для відчуження).
- Наявність психічних або вікових обмежень – особи, які визнані недієздатними або обмежено дієздатними, не мають права самостійно укладати такі правочини. Якщо договір укладено без участі законного представника або дозволу органу опіки, його можна визнати недійсним.
- Відсутність правоздатності - якщо одна зі сторін не мала права укладати договір (наприклад, неповнолітня особа без згоди батьків).
- Прихована мета договору – дарування іноді може використовуватися для обходу обов’язкових податків, зобов’язань або рішень.
- Якщо встановлено, що договір мав іншу мету, ніж зазначено офіційно. Наприклад, приховати продаж чи уникнути стягнення – він визнається фіктивним.
- У разі, якщо дарування порушує права співвласників, подружжя, спадкоємців, або інших осіб, вони мають право вимагати скасування договору через суд.
- Зловживання довірою - коли одна сторона скористалася довірою іншої сторони для отримання вигоди, що може свідчити про неправомірність укладення договору.
Найпоширеніша підстава для оскарження дарчої – визнання угоди фіктивною. Наприклад, невиконання умов угоди щодо дарування квартири, у ситуаціях коли обдарований не може користуватися і розпоряджатися подарованою квартирою, суд може визнати таку угоду фіктивною.
У випадках оскарження договору дарування, головне, вкластися в терміни та мати вагомі причини або докази. Якщо суд визнає наведені аргументи вагомими, договір дарування буде визнано недійсним або буде винесено рішення про його розірвання. Тривалість строку оскарження договору дарування залежить від підстав звернення до суду. Якщо йдеться про його розірвання, застосовується спеціальний строк позовної давності — 1 рік від дня укладення договору. У випадку ж вимоги про визнання договору недійсним діє загальний строк позовної давності — 3 роки з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Хто має право оскаржити договір дарування в суді?
- Дарувальник – за життя, у разі зміни обставин або виявлення обману.
- Спадкоємець дарувальника – після його смерті, якщо мають докази порушень або тиску.
- Опікуни, піклувальники – у разі визнання особи недієздатною або обмежено дієздатною.
- Треті особи – наприклад, якщо майно передано з порушеннями права спільної власності або спадкування.
Верховний Суд України висловив правову позицію щодо визнання договору дарування недійсним та повернення сторін до первісного стану
Правова позиція у справі за № 6-93цс16
Згідно із частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 229 ЦК України).
Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р. №9 роз’яснив, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Виходячи зі змісту ст. 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.
Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.
Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.
Отже, наявність чи відсутність помилки – неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз'яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.
Лише в разі встановлення цих обставин норми ч. 1 ст. 229 та ст. 203 і 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.
Отже, можемо констатувати, що оскарження договору дарування – це реальний інструмент захисту прав громадян у випадках зловживання довірою, обману чи порушення законодавства. Важливо пам’ятати: не кожен договір можна скасувати лише на основі моральних міркувань. Потрібні чіткі юридичні підстави, підтверджені доказами.