Добросовісність боржника у справах про неплатоспроможність фізосіб є визначальною для відновлення його платоспроможності

Інститут неплатоспроможності фізичних осіб в Україні створений для захисту фізичних осіб - боржників у випадку настання життєвих обставин, що призвели до скрутного становища не з їх провини.

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

З моменту запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб спостерігалась помірна тенденція до зростання справ в судах, а з початком повномасштабного вторгнення багато фізичних осіб через війну вимушені розглядати дану процедуру, як чи не єдиний вихід із скрутного становища. 

При цьому не всі боржники — фізичні особи є добросовісними та деякі розглядають дану процедуру як спосіб списання численних боргів та «залишити з носом» своїх кредиторів.

Відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства ініціювати провадження може лише сам боржник — фізична особа, що відрізняє її від процедури банкрутства юридичних осіб, де таким правом наділений зокрема і кредитор. 

Держава при запровадженні нового інституту намагалась дотриматись балансу сторін та враховувати як інтереси кредиторів так і боржника, і тільки при такому підході добросовісний боржник може скористатися правом на реабілітацію.

Процедура відновлення платоспроможності боржника — фізичної особи певною мірою утискає права кредиторів та держава спонукає їх до досягнення компромісу з боржником шляхом затвердження плану реструктуризації боргів. Кредитори не зацікавлені в даній процедурі, оскільки свої вимоги до боржника, в більшості випадків, вони можуть задовольнити й у виконавчому проваджені, в якому законодавець передбачив низку важелів для примусового стягнення заборгованості. 

Тому до боржника — фізичної особи встановлюються спеціальні вимоги щодо його добросовісності, що має виражатися в співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією, а також на відкритій та чесній взаємодії з судом, який в даному провадженні фактично захищає боржника. Поведінка боржника має ґрунтуватися на приписах ст. ст. 3,13 ЦК України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними, що характеризується їх чесністю, відкритістю, повагою до інтересів всіх учасників справи про неплатоспроможність фізичної особи.

Законодавець в ст. 123 КУзПБ зазначив, що саме суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо боржник у декларації про майновий стан зазначив неповну та/або недостовірну інформацію про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім’ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та/або членів його сім’ї.

Отже, саме на суд покладається обов’язок щодо надання оцінки добросовісності боржника та вирішення питання відносно подальшого руху справи при виявленні недобросовісного боржника. 

Судова практика по даній категорії справ тільки формується та не є сталою у порівнянні із справами про банкрутство юридичних осіб, а вже сформована є маяком для учасників справ.

Так, у постанові КГС ВС від 22.09.2022 року по справі №916/2372/20 було зроблені важливі висновки з цього питання, які є актуальними і на сьогодні: «Обов'язок фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, надавати достовірну інформацію про все наявне майно зумовлена не лише формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи. Тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов`язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи.

Ураховуючи призначення частини сьомої статті 123 КУзПБ, господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за цією нормою.

Відсутність встановлення арбітражним керуючим факту неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника і членів його сім'ї, безумовно, не може свідчити про повноту та достовірність декларацій боржника та не звільняє суд від обов'язку здійснити з власної ініціативи перевірку таких обставин і надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.»

В подальшому суддя — спікер Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Жуков С.В. в своїй презентації на тему «Процедура банкрутства фізичних осіб має бути зрозумілою не тільки для боржників, а й для кредиторів» під час ХІІІ конференції «Управління проблемною заборгованістю» зробив стриманий але надзвичайно слушний висновок: «Загалом процедура неплатоспроможності фізичної особи — це певна пільга для такої особи. Законодавець надав можливість фізичній особі звернутися до суду, щоб урегулювати свою заборгованість. Тому боржник — фізична особа має поводитися відповідним чином, зокрема надавати інформацію про все своє майно й не зловживати правами.» 

Однак трапляються випадки, коли самі кредитори вимушені перебирати не притаманні для них функції та доводити недобросовісну поведінку боржника. До відкриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи, кожен кредитор вже мав справу з боржником та володіє своїм шматочком інформації про його майновий стан. При виявленні фактів зазначення неповної та/або недостовірної інформації кредитор вимушений реагувати належним чином щоб запобігти введення в оману суд та інших кредиторів.

Фізична особа звертаючись до суду для встановлення факту її неплатоспроможності та врегулювання заборгованості, має діяти добросовісно з моменту подання заяви про відкриття провадження так і до моменту закриття провадження. Тільки в такому разі боржник може врегулювати свою заборгованість з кредиторами та сподіватись на вдале завершення судового провадження.