Останнім часом у професійному середовищі досить активно точаться дискусії щодо посиленого фінансового моніторингу операцій політично значущих осіб (ПЕП), членів їхніх сім’ї та/або осіб, пов’язаних із ПЕП, а також колишніх посадових осіб, які мали статус ПЕП. Суть такого посиленого фінансового моніторингу полягає в тому, що, наприклад, певний комерційний банк може заблокувати звичайні фінансові операції ПЕП або колишнього ПЕП після завершення 12-місячного періоду з моменту звільнення ПЕП з відповідної посади. І такого підходу дотримуються банки, бо їм краще залишити ПЕП-клієнта в певному ризиковому статусі, ніж потім пояснювати НБУ причини зниження певних ризиків. Крім того, існує підхід, відповідно до якого не кожна фінансова операція ПЕП мала б підлягати посиленому фінансовому моніторингу, а тільки та, яка підпадає під певні ризики, бо неможливо здійснювати моніторинг кожної операції ПЕП. Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини.
Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! Розберемо цей кейс детально на прикладі посиленого фінансового моніторингу ділових відносин ПЕПів за вимогами права ЄС, керуючись відповідною практикою Суду справедливості ЄС. Євроінтеграційні зобов’язання України Відповідно до статті 133 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС наша держава має забезпечити поступове приведення у відповідність своїх законів та майбутнього законодавства до acquis ЄС. Таке наближення поширюватиметься на всі елементи acquis ЄС, зазначені у Додатку XVII до цієї Угоди. У Додатку XVII-2 до цієї Угоди міститься зобов’язання України поступово наблизити своє законодавство до Директиви 2005/60. Однак 20 травня 2015 року була прийнята Директива Європейського Парламенту та Ради (ЄС) 2015/849 про запобігання використанню фінансової системи для цілей відмивання грошей або фінансування тероризму, про внесення змін до Регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС) № 648/2012 та про скасування Директиви Європейського Парламенту та Ради 2005/60/ЄС та Директиви Комісії 2006/70/ЄС, яка скасувала Директиву 2005/60. Отже, імплементація положень Директиви 2015/849 є євроінтеграційним зобов’язанням України, виконання якого моніториться Європейською Комісією в переговорному процесі щодо вступу України до ЄС. Директива 2015/849 Коротко наведемо основні положення Директиви 2015/849 щодо посиленого фінансового моніторингу операцій ПЕП. Відповідно до статті 3(13) Директиви 2015/849 «ділові відносини» означає ділові, професійні або комерційні відносини, які пов’язані з професійною діяльністю зобов’язаної особи та які, як очікується на момент установлення контакту, матимуть певну тривалість. Відповідно до статті 18(1) Директиви 2015/849 у випадках, зазначених у статтях 18а–24, а також інших випадках існування вищого рівня ризику, що визначені державами-членами або зобов’язаними особами, держави-члени повинні вимагати від зобов’язаних осіб ужиття заходів з посиленої належної перевірки клієнтів для належного управління цими ризиками та їхнього пом’якшення. Заходи з посиленої належної перевірки клієнтів не повинні вживатися автоматично щодо філій зобов’язаних осіб або їхніх дочірніх компаній з контрольним пакетом акцій, що мають осідок у Союзі, які розташовані у третіх країнах з високим ступенем ризику, якщо ці філії або дочірні компанії з контрольним пакетом акцій повністю дотримуються групових політик і процедур відповідно до статті 45. Держави-члени повинні забезпечити застосування зобов’язаними особами ризик-орієнтованого підходу до зазначених випадків. Відповідно до статті 18(2) Директиви 2015/849 держави-члени повинні вимагати від зобов’язаних осіб перевіряти, наскільки це практично можливо, контекст і мету всіх операцій, які відповідають принаймні одній з таких умов: (i) вони є складними операціями; (ii) вони є незвично великими операціями; (iii) вони проведені у незвичний спосіб; (iv) вони не мають очевидної економічної або законної мети. Зокрема, зобов’язані особи повинні підвищити рівень і характер моніторингу ділових відносин, щоб визначати, чи такі операції або діяльність видаються підозрілими. Відповідно до статті 18(3) Директиви 2015/849 під час оцінювання ризиків відмивання грошей і фінансування тероризму держави-члени і зобов’язані особи повинні враховувати принаймні фактори ситуацій з потенційно вищим ризиком, визначені у додатку III. Відповідно до статті 20 Директиви 2015/849 стосовно операцій або ділових відносин з політично значущими особами держави-члени повинні, на додаток до викладених у статті 13 заходів з належної перевірки клієнтів, вимагати від зобов’язаних осіб: (a) мати належні системи управління ризиками, включаючи ризик-орієнтовані процедури, для визначення того, чи клієнт або бенефіціарний власник клієнта є політично значущою особою; (b) вживати такі заходи у випадках ділових відносин з політично значущими особами: (i) отримувати дозвіл вищого керівництва на встановлення або продовження ділових відносин із такими особами; (ii) вживати достатніх заходів для визначення джерела походження статків і джерела походження коштів, що використовуються в ділових відносинах або операціях із такими особами; (iii) здійснювати посилений, постійний моніторинг таких ділових відносин. Окремо щодо міжнародних стандартів FATF необхідно зазначити, що вони вже імплементовані до положень Директиви 2015/849 і становлять частину права ЄС. Отже, Директива 2015/849 побудована на ризик-орієнтованому підході. У Преамбулі та статті 18 Директиви 2015/849 наголошується, що заходи посиленої належної перевірки клієнта мають застосовуватися залежно від рівня ризику та ґрунтуватися на оцінці ризиків. Проте стаття 18(1) Директиви 2015/849 згадує випадки, які зазначені у статті 20 цієї Директиви, як випадки підвищеного ризику. Статті 18(1) та 20 Директиви 2015/849 вимагають посиленого, постійного моніторингу ділових відносин ПЕП, членів їхніх сімей та/або пов’язаних з ними осіб у зв’язку з тим, що ПЕП уже сам по собі є фактором потенційно вищого ризику. Практика Суду ЄС Рішення Суду справедливості ЄС від 17 листопада 2022 року у справі C-562/20 SIA ‘Rodl & Partner’ v. Valsts ieņēmumu dienests станом на сьогодні є найважливішим рішенням щодо ризик-орієнтованого підходу у сфері протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму. Відповідно до пункту 37 рішення Суду справедливості ЄС від 17 листопада 2022 року у справі C-562/20 SIA ‘Rodl & Partner’ v. Valsts ieņēmumu dienests положення статті 18(1) та (3) Директиви (ЄС) 2015/849 щодо заходів посиленої належної перевірки слід зазначити, що стаття 18(1) Директиви 2015/849 згадує певні ситуації, що створюють підвищений ризик відмивання грошей та фінансування тероризму, в яких держави-члени вимагають від зобов’язаних суб’єктів застосовувати такі заходи до клієнта для належного управління та пом’якшення цього ризику. Отже, такі заходи посиленої належної перевірки повинні застосовуватися цими суб’єктами, по-перше, у випадках, зазначених у статтях 19–24 цієї Директиви, по-друге, при роботі з фізичними або юридичними особами, зареєстрованими в третіх країнах, перелічених Комісією як треті країни з високим рівнем ризику, та, по-третє, в «інших випадках підвищеного ризику», які визначені державами-членами або зобов’язаними суб’єктами. Відповідно до пункту 38 рішення Суду справедливості ЄС від 17 листопада 2022 року у справі C-562/20 з цього випливає, що, окрім конкретних ситуацій, зазначених у статтях 19–24 Директиви 2015/849, та ситуацій, що стосуються відносин з фізичними або юридичними особами, зареєстрованими в третіх країнах, перелічених Комісією як треті країни з високим рівнем ризику, зазначені у статті 18 цієї Директиви, застосування заходів посиленої належної перевірки передбачає, відповідно до підходу, що ґрунтується на ризику, попередню ідентифікацію державою-членом або зобов’язаним суб’єктом вищих ризиків відмивання грошей або фінансування тероризму. Відповідно до пункту 44 рішення Суду справедливості ЄС від 17 листопада 2022 року у справі C-562/20 для того, щоб визначити ці «інші випадки вищого ризику», з поєднаного тлумачення пунктів 1 та 3 статті 18 випливає, що держави-члени та зобов’язані суб’єкти повинні під час оцінки ризиків, яку вони зобов’язані проводити, принаймні враховувати фактори та види доказів потенційно вищого ризику, як зазначено в Додатку III до цієї директиви. Фактично невичерпний перелік факторів та видів доказів потенційно вищого ризику, що міститься в цьому додатку, включає, серед іншого, фактори ризику клієнтів, фактори ризику транзакцій та географічні фактори ризику. Відповідно до пункту 45 рішення Суду справедливості ЄС від 17 листопада 2022 року у справі C-562/20, отже, як із формулювання статті 18(1) та (3) Директиви 2015/849, так і з невичерпного характеру переліку, що міститься в Додатку III, випливає, що держави-члени мають значну свободу дій під час транспонування цієї директиви щодо належного способу виконання зобов’язання вимагати заходів посиленої належної перевірки та визначення як ситуацій, у яких існує підвищений ризик такого роду, так і заходів належної перевірки. У пункті 64 рішення від 17 листопада 2022 року у справі C-562/20 Суд справедливості ЄС доходить висновку, що статтю 18(1) та (3) Директиви 2015/849 разом зі статтею 5 цієї ж Директиви та пунктом 3(b) Додатка III до неї слід тлумачити як таку, що не вимагає від зобов’язаної особи автоматично визначати клієнта як такого, що становить вищий ступінь ризику, та, відповідно, застосовувати до цього клієнта заходи посиленої належної перевірки лише на тій підставі, що клієнт є неурядовою організацією, що один із співробітників клієнта є громадянином третьої країни з високим ризиком корупції або що один із ділових партнерів клієнта, але не сам клієнт, пов’язаний з такою третьою країною. Однак держава-член може визначити у національному законодавстві такі обставини як фактори, що вказують на потенційно вищий ризик відмивання грошей та фінансування тероризму, які зобов’язані особи повинні враховувати під час оцінки ризику для клієнтів тією мірою, якою ці фактори сумісні з правом ЄС та, зокрема, з принципами пропорційності та недискримінації. Відповідно до пункту 36 рішення Суду справедливості ЄС від 19 червня 2025 року у справі C-509/23 SIA „Laimz” v Izložu un azartspēļu uzraudzības inspekcija зі статей 6–8 Директиви 2015/849 видно, що підхід, що ґрунтується на ризику, вимагає оцінки ризику, що здійснюється в рамках системи, встановленої цією директивою, на трьох рівнях, тобто, по-перше, на рівні ЄС — Комісією, потім на рівні держави-члена та, нарешті, на рівні зобов’язаної особи. Як видно з пункту 30 Преамбули цієї директиви, застосування цими особами необхідних заходів належної перевірки до відповідного клієнта залежить від цієї оцінки. Фактично, згідно з прецедентною практикою Суду, без такої оцінки ні відповідна держава-член, ні, залежно від обставин, зазначені особи не можуть вирішити в кожному окремому випадку, які заходи застосовувати. Відповідно до пункту 37 рішення Суду справедливості ЄС від 19 червня 2025 року у справі C-509/23 стаття 20 Директиви 2015/849 встановлює стосовно операцій або ділових відносин з публічно значущими особами зобов’язання, яких повинні дотримуватися суб’єкти звітності, на додаток до заходів належної перевірки клієнта, які вони повинні виконувати, що викладені у статті 13(1) цієї директиви. Більш конкретно, це положення вимагає від зобов’язаних суб’єктів ідентифікувати клієнта та перевірити його особу, ідентифікувати бенефіціарного власника, оцінювати передбачувані ділові відносини та отримувати інформацію про їх мету та характер, а також проводити постійний моніторинг цих ділових відносин. Стаття 20 передбачає, що держави-члени повинні вимагати від зобов’язаних суб’єктів, серед іншого, мати відповідні системи управління ризиками, включаючи процедури, що ґрунтуються на ризику, для визначення того, чи можна визначити клієнта або бенефіціарного власника клієнта як публічно значущу особу. У зв’язку з цим слід пам’ятати, що в пунктах 31 та 32 Преамбули цієї директиви зазначено, що певні ситуації становлять більший ризик відмивання грошей або фінансування тероризму, особливо у випадку відносин з особами, які обіймають або обіймали важливі державні посади. Відповідно до пункту 50 рішення Суду справедливості ЄС від 19 червня 2025 року у справі С-509/23 SIA зобов’язані суб’єкти, використовуючи підхід, що ґрунтується на оцінці ризиків, під час оцінки існування тісних ділових відносин між особою та публічно значущою особою (ПЕП) повинні враховувати не лише характер відносин між відповідним клієнтом та ПЕП, щоб визначити, чи існує ризик того, що ці відносини можуть бути використані для цілей відмивання грошей та фінансування тероризму та розповсюдження зброї масового вибуху, але й переслідувані цілі, тому для виконання вимог Директиви 2015/849 необхідна індивідуальна оцінка кожного випадку. Рішення Суду справедливості ЄС від 25 квітня 2013 року у справі C-212/11 Jyske Bank Gibraltar Ltd v Administración del Estado підтримує підхід, що перевірка клієнта є безперервним процесом, а не одноразовою дією. Суд ЄС наголосив, що суб’єкти фінансового моніторингу мають активно збирати інформацію про клієнтів; контроль не може обмежуватись формальним отриманням документів; необхідне постійне оновлення інформації про клієнта та його діяльність. Так, відповідно до пункту 65 рішення Суду справедливості ЄС від 25 квітня 2013 року у справі C-212/11, оскільки органи влади держави-члена перебування мають виключну юрисдикцію щодо криміналізації, виявлення та усунення правопорушень, таких як відмивання грошей та фінансування тероризму, здійснених на її території, є виправданим, що інформація щодо підозрілих операцій, здійснених на території цієї держави-члена, передається до її ПФР. Національне законодавство дозволяє відповідній державі-члену вимагати, у будь-який час, коли існують обґрунтовані сумніви щодо законності фінансової операції, передання будь-якої інформації, яку вона вважає необхідною для виконання національними органами своїх обов'язків, та, за потреби, переслідування та покарання винних осіб. Відповідно до пункту 66 рішення Суду справедливості ЄС від 25 квітня 2013 року у справі C-212/11 таке законодавство дозволяє відповідній державі-члену контролювати всі фінансові операції, що здійснюються кредитними установами на її території, незалежно від того, який спосіб ці установи обрали для надання своїх послуг, чи то шляхом створення зареєстрованого офісу чи філії, чи то на умовах свободи надання послуг. Отже, відповідно до практики Суду, в якій зазначається, що національне законодавство забезпечує досягнення поставленої мети лише тоді, коли воно дійсно відображає прагнення досягти її послідовно та систематично, усі оператори підлягають аналогічним зобов'язанням, оскільки вони здійснюють свою діяльність на одній і тій самій національній території та пропонують аналогічні фінансові послуги, які можуть більшою чи меншою мірою використовуватися для цілей відмивання грошей або фінансування тероризму. Відповідно до пункту 83 рішення Суду справедливості ЄС від 25 квітня 2013 року у справі C-212/11 законодавство, яке вимагає повідомлення не про всі операції, що будь-яким чином здійснюються відповідно до свободи надання послуг в Іспанії, а лише про ті, які відповідно до об'єктивних критеріїв, встановлених національним законодавством, повинні вважатися підозрілими, не є непропорційним. У підсумку слід зазначити, що загалом положення Директиви 2015/849, застосовуючи ризик-орієнтований підхід, спрямовані на встановлення комплексу превентивних та стримувальних заходів для ефективної боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму, щоб запобігти потокам незаконних грошей, які можуть завдати шкоди цілісності та стабільності фінансового сектору та загрожувати внутрішньому ринку ЄС. Директива 2015/849, встановлюючи вимоги до посиленого, постійного моніторингу ділових відносин з ПЕП, охоплює всі фінансові операції в межах цих ділових відносин без винятку. Такий моніторинг клієнта є самостійним обов’язком зобов’язаних суб’єктів. Проте обсяг та характер (інтенсивність) посиленої належної перевірки для окремої операції (транзакції) ПЕП в межах ділових відносин мають визначатися зобов'язаною особою на основі ризику, враховуючи принаймні фактори потенційно підвищеного ризику, зазначені в Додатку III Директиви 2015/849. За вимогами права ЄС не можна зробити висновок, що усі операції ПЕП автоматично повинні перевірятися однаково в посиленому режимі. Натомість усі операції ПЕП повинні перебувати в межах посиленого режиму перевірки, а вже глибина (ступінь) аналізу кожної окремої фінансової операції визначається ризик-орієнтованим підходом (залежить від ризику конкретної операції), а не автоматично однаковим рівнем посиленої належної перевірки.
09 червня 2026, 14:36