Програма звільнення від відповідальності за участь у картелях (Leniency) в Україні пройшла тривалу еволюцію від декларативної норми до імперативного процесуального інструменту. Інститут звільнення від відповідальності вперше зафіксовано у статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Проте практична реалізація механізму була заблокована через відсутність чіткого процесуального алгоритму, непрозорість умов отримання імунітету та високі корупційні ризики.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Реальний перезапуск інституту відбувся в межах першого етапу антимонопольної реформи, реалізованого через ухвалення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення діяльності Антимонопольного комітету України». Цей нормативно-правовий акт впровадив у національне законодавство ключові положення Директиви ЄС 2019/1 (ECN+ Directive). На виконання вимог закону Антимонопольний комітет України затвердив новий Порядок звільнення від відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій та зменшення розміру штрафу. Цей документ детально врегулював процедурні аспекти взаємодії між регулятором та заявниками.
Головною правовою новелою оновленого механізму є диференціація правового статусу учасників змови залежно від черговості їхнього звернення до Комітету. Чинне законодавство оперує двома базовими правовими режимами: повним звільненням від фінансової відповідальності та диференційованим зменшенням розміру штрафу. Повний імунітет надається виключно першому учаснику картелю, який розкрив факт змови до моменту ухвалення Комітетом рішення у справі, за умови відповідності встановленим критеріям. Наступні учасники (другий та третій заявники) мають право лише на часткове зниження штрафу, що прямо залежить від суттєвості наданих ними додаткових доказів.
Аналіз першого прецеденту та судова практика
Історичним рубіжем для українського антитрасту стало дванадцяте грудня дві тисячі двадцять четвертого року. У цей день Комітет ухвалив перші рішення про повне звільнення від відповідальності учасника картельної змови. Провадження було відкрито за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого пунктом четвертим статті другої та пунктом першим статті другої Закону України «Про захист економічної конкуренції» (антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів).
Об’єктом розслідування були узгоджені дії двох суб’єктів господарювання під час участі у двох державних закупівлях будівельних робіт. Один із фігурантів справи скористався оновленою процедурою Leniency та звернувся до регулятора із заявою про надання імунітету. Заявник виконав усі імперативні вимоги закону: надав докази, які мали вирішальне значення для доведення вини іншого учасника, припинив участь у порушенні та забезпечив безперервну співпрацю з органами Комітету.
За результатами розгляду матеріалів справи Комітет визнав факт вчинення порушення обома компаніями, проте повністю звільнив компанію-заявника від сплати штрафу. Другий учасник змови підпав під дію максимальних фінансових санкцій, які згідно з частиною другою статті п’ятдесят другої Закону України «Про захист економічної конкуренції» можуть становити до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції за останній звітний рік, що передував року накладення штрафу. Додатковим правовим наслідком для правопорушника стало включення до так званого чорного списку Комітету, що тягне за собою трирічну заборону на участь у публічних закупівлях згідно з вимогами Закону України «Про публічні закупівлі».
Процесуальний алгоритм: система маркерів та умови імунітету
Ефективність функціонування оновленої програми базується на чіткій послідовності процесуальних дій, закріплених у підзаконних актах Комітету. Ключовим інструментом захисту прав першого заявника стала система маркерів (Marker system). Маркер — це правовий інструмент, який дозволяє суб’єкту господарювання зафіксувати свій пріоритет у черзі на отримання повного імунітету.
Процедура отримання маркера та подальшого звільнення складається з таких послідовних етапів:
- Подання ініціативного клопотання про видачу маркера: компанія звертається до Комітету з базовою інформацією про існування картелю, склад його учасників та характер порушення, не надаючи одразу повного обсягу доказів.
- Оцінка Комітетом наявності підстав для видачі маркера: регулятор перевіряє, чи не звертався інший учасник цієї змови раніше, та визначає строк, протягом якого заявник зобов’язаний зібрати й надати деталізовану доказову базу.
- Збір доказів та подання повноцінної заяви про звільнення від відповідальності: протягом установленого Комітетом строку заявник передає всі наявні документи, що підтверджують факт антиконкурентних дій.
- Моніторинг поведінки заявника протягом усього строку розслідування: Комітет перевіряє дотримання компанією умов щодо припинення порушення та конфіденційності.
- Ухвалення остаточного рішення у справі: Комітет офіційно звільняє першого заявника від штрафу в тексті фінального рішення про встановлення порушення.
Для отримання стовідсоткового імунітету заявник повинен сукупно відповідати чотирьом імперативним критеріям. По-перше, компанія має звернутися до Комітету раніше за інших учасників картелю. По-друге, надана інформація повинна бути унікальною та достатньою для прийняття розпорядження про початок розгляду справи або для доведення факту порушення (якщо розслідування вже велося). По-третє, суб'єкт господарювання зобов'язаний негайно припинити участь в узгоджених діях, окрім випадків, коли Комітет дозволяє продовжити участь для забезпечення таємності слідства. По-четверте, заявник повинен співпрацювати з регулятором на засадах добросовісності, оперативно відповідати на запити та не знищувати потенційні речові докази.
Диференційоване пом'якшення та процедура Settlement
Оновлена нормативна база усунула колишній концептуальний недолік програми, коли другий та наступні учасники змови не мали жодної мотивації для співпраці з органами Комітету. Наразі в Україні функціонує система градації знижок для суб'єктів господарювання, які не встигли отримати маркер першого заявника, але готові надати регулятору цінні відомості.
Правові наслідки для наступних заявників визначаються за чіткою шкалою. Другий учасник картелю, який подав заяву та надав докази, що мають суттєве значення (додаткову цінність порівняно з доказами першого заявника), може розраховувати на зменшення розміру накладеного штрафу на суму до п’ятдесяти відсотків. Третій заявник, який надав додаткові фактичні дані, отримує право на зниження фінансових санкцій на суму до тридцяти відсотків. Усі наступні заявники можуть отримати знижку до двадцяти відсотків, якщо їхній внесок у доказову базу визнано вагомим.
Паралельно із програмою Leniency в національну практику інтегровано процедуру врегулювання справ (Settlement). Це самостійний процесуальний інститут, який не слід ототожнювати з Leniency. Якщо програма звільнення від відповідальності спрямована на викриття таємних картелів шляхом надання імунітету в обмін на докази, то процедура Settlement є механізмом процесуальної економії. Вона застосовується тоді, коли Комітет уже володіє доказовою базою, а відповідач офіційно визнає факт вчинення ним правопорушення та погоджується на скорочену процедуру розгляду справи. Укладення угоди про врегулювання гарантує відповідачу фіксоване зменшення штрафу на п’ятнадцять відсотків, що дозволяє бізнесу знизити репутаційні та фінансові ризики, а державі — уникнути тривалих судових оскаржень рішень регулятора.
Трансформація комплаєнсу та інституційні виклики
Формування перших результатів застосування Leniency зумовило глибоку трансформацію корпоративного управління в Україні. Головним наслідком реформи стало переосмислення бізнесом природи антимонопольного комплаєнсу. Раніше розробка та впровадження внутрішніх інструкцій щодо дотримання конкурентного законодавства мали переважно формальний характер. Сьогодні комплаєнс перетворився на інструмент управління операційними ризиками та захисту активів.
Юридичні департаменти великих компаній змістили фокус уваги на проведення регулярних антимонопольних аудитів, що включають перевірку електронної пошти менеджерів, аналіз поведінки компанії на тендерних майданчиках та моніторинг комунікації з конкурентами в межах професійних асоціацій. Метою такого аудиту є виявлення ознак антиконкурентних узгоджених дій на ранній стадії. Якщо аудит фіксує ознаки картелю, керівництво компанії постає перед правовим вибором: очікувати на викриття з боку регулятора чи негайно ініціювати процедуру отримання маркера за програмою Leniency.
Попри позитивну динаміку, інституційний розвиток програми Leniency стикається з низкою невирішених правових колізій. Головним деструктивним фактором залишається ризик кримінального переслідування топменеджменту компанії-заявника. Звільнення від відповідальності за програмою Leniency стосується виключно адміністративно-господарських санкцій, що накладаються Комітетом на юридичну особу. Водночас Кримінальний кодекс України містить статті, що передбачають відповідальність фізичних осіб за правопорушення, пов’язані із примушуванням до антиконкурентних узгоджених дій або привласненням бюджетних коштів через змову на тендерах. Відсутність чіткого законодавчого механізму автоматичного звільнення від кримінальної відповідальності посадових осіб компанії, яка отримала антимонопольний імунітет, стримує багатьох потенційних заявників. Гармонізація адміністративного та кримінального процесів є ключовим завданням для наступного етапу реформування конкурентного законодавства України.