2012й і 2013 роки стали для адвокатури часом змін: 20річна невизначеність урештірешт закінчилася невідворотним реформуванням згідно з новим Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Що ж він приніс? Практично всі були впевнені, що настає адвокатська монополія, практично всі до цього готувалися, ті, хто ще не був адвокатом, дружно складали іспити. В Україні близько 120 тис. юристів, у тому числі 37 тис. адвокатів. При цьому щороку отримують дипломи близько 12 тис. випускників юридичних ВНЗ. Тобто на 120 тис. юристів припадає приблизно 80 тис. юристів і близько 40 тис. адвокатів. Тож у разі, якщо вся армія юристів подасться в адвокати, постає питання про кваліфікацію.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Дещо про форми здійснення професійної діяльності
На щастя чи на жаль, законодавець зробив монополію адвокатів лише в рамках кримінального процесу – були прийняті норми КПК, згідно з якими захисником може бути тільки адвокат. Отже, ми маємо монополію адвокатів на роботу в рамках кримінального процесу, з огляду на відсутність кваліфікації.
Одразу було зрозуміло, що комісії будуть відсівати юристів, які ще не встигли стати адвокатами, проте про неконкурентоспроможність на ринку, в силу якої юристам важко пробиватися в адвокати, на наш погляд, говорити недоречно. Відповідно, певний фільтр і штучне обмеження адвокатури – це, скоріше, наслідок проблематичного минулого, адже складання адвокатського іспиту було і залишається справою важкою як технічно, так і з погляду нервового напруження. І впровадження законодавчих новел методом проб і помилок, як це відбувається у нашій країні, не додає наснаги бажаючим протиснутися у щільні лави адвокатів.
Але повернемося до ситуації на ринку юридичних послуг. Як і раніше, тут присутній дуалізм: поділ ринку на дві групи – юристів і адвокатів, тобто застосування єдиних стандартів до представників юридичних професій неможливе.