Для українського судочинства проблема порушення судами строків розгляду справ, на жаль, є доволі актуальною та має прийматися сторонами до уваги ще на етапі фіксації в договорі порядку вирішення можливих спорів у майбутньому. Слід ураховувати й процесуальні можливості сторін всіма доступними способами «затягувати» розгляд та оскаржувати винесені рішення, що, у свою чергу, також суттєво подовжує строки вирішення спору в порядку господарського або цивільного судочинства та винесення остаточного рішення у справі. Про серйозність цієї проблеми свідчить практика Європейського суду з прав людини щодо розгляду справ проти України, більшість з яких стосуються саме порушення права особи на розгляд її справи судом упродовж розумного строку. В такій ситуації наявність у договорі третейського застереження є ефективним засобом захисту сторін від надмірної тривалості судового розгляду, оскільки складно заперечити, що оперативність вирішення спору – одна з основних переваг третейського розгляду порівняно з державними судам.