17 лютого ц.р. набрав чинності наказ Міністерства юстиції України №357/5 «Про затвердження Порядку проведення перевірки організації роботи держнотконтор, держнотархівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства». Загальний аналіз цього підзаконного нормативно-правового акту свідчить про невідповідність окремих його положень вимогам закону України «Про нотаріат».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
1. Мета проведення перевірок
Серед основних завдань проведення перевірки, визначених у п.3 Порядку, є «виявлення порушень законодавства, яке регулює організацію роботи нотаріату, порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства», а також «застосування до нотаріусів заходів реагування у разі виявлення допущених ними порушень», та «визначення якості нотаріального обслуговування фізичних та юридичних осіб».
Пропонуємо головним завданням перевірки визначити запобігання та упередження помилок і порушень при здійсненні нотаріальної діяльності, вчиненні нотаріальних дій з метою захисту конституційних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідні пп.4, 6, 8 п.3 Порядку пропонуємо виключити.
2. Періодичність перевірок
П.4 Порядку пропонуємо викласти у такій редакції: «При визначенні періодичності здійснення планової комплексної перевірки враховуються результати попередньої комплексної перевірки, навантаження (кількість вчинених нотаріальних дій), наявність (відсутність) обґрунтованих скарг на роботу державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса протягом строку, що підлягає перевірці, професійний рівень державного чи приватного нотаріуса та ступінь ризику здійснення нотаріальної діяльності».
Ризик – це ймовірність завдання шкоди законним інтересам фізичних, юридичних осіб, держави в результаті здійснення нотаріальної діяльності нотаріусами з урахуванням її наслідків. Оцінка ризику нотаріальної діяльності нотаріуса проводиться з урахуванням досвіду його роботи, результатів перевірок, виявлених порушень.
Класифікація суб’єктів контролю залежно від ступеня ризику проводиться органами юстиції за наступними критеріями:
1. До суб’єктів високого ступеня ризику відносяться державні і приватні нотаріуси з досвідом роботи менше 1 року:
- при наявності факту призупинення діяльності приватного нотаріуса за порушення правил діловодства, порядку вчинення нотаріальних дій (оголошення догани державному нотаріусу);
- при наявності порушень норм законодавства про нотаріат, які неможливо усунути;
- у разі винесенням судом окремої ухвали про визнання угоди недійсною з вини нотаріуса;
- при систематичному (два і більше разів протягом календарного року) надходженні обґрунтованих скарг на дії нотаріуса;
- при невиконанні нотаріусом обов’язків, передбачених ст.5 ЗУ «Про нотаріат».
2. До суб’єктів середнього ступеня ризику відносяться державні та приватні нотаріуси:
- при наявності фактів незначних порушень правил ведення діловодства, порядку вчинення нотаріальних дій, які були усунені в ході перевірки;
- у разі порушення приватним нотаріусом вимог до робочого місця, які не мали наслідком зупинення нотаріальної діяльності;
- у разі неналежного виконання вимог щодо заміщення приватного нотаріуса в порядку, передбаченому Законом України «Про нотаріат»;
- у разі несвоєчасного повідомлення органів юстиції про зупинення нотаріальної діяльності, зміну адреси робочого місця приватного нотаріуса;
- у разі надходження протягом календарного року обґрунтованої скарги на дії нотаріуса.
3. Суб’єкти незначного ступеня ризику – всі інші.
Головними управліннями юстиції ступінь ризику суб’єкта контролю перерозподіляється залежно від якісних критеріїв здійснення ним нотаріальної діяльності. Оцінка ризику робиться шляхом систематичного використання наявної інформації. Органи юстиції здійснюють аналіз даних по попередніх планових і позапланових перевірках, відомостях, наданих правоохоронними органами і судами, скаргах і зверненнях фізичних і юридичних осіб.
Періодичність проведення перевірок для нотаріусів при високому ступені ризику – 1 раз на 2 роки, при середньому ступені ризику – 1 раз на 3 роки, при незначному – 1 раз на 4 роки. Плановій перевірці всередині групи з відповідним рівнем ризику підлягає нотаріус, у якого найбільше фактів порушень згідно встановлених критеріїв.
Нотаріуси, які мають стаж роботи до 1 року, підлягають перевірці протягом року з моменту реєстрації приватної нотаріальної діяльності. За результатами перевірки здійснюється оцінка ступеню ризику нотаріальної діяльності.
3. Строки проведення перевірки
Як вбачається зі змісту п.10 Порядку, строк проведення перевірки визначається, виходячи з необхідності всебічного, повного вивчення матеріалів, документів та підготовки об’єктивного висновку. Строк перевірки може бути продовжено. При цьому не установлено максимального строку перевірки. Така невизначеність може призвести до зловживань з боку посадових осіб органів юстиції та здійснення тиску на нотаріуса при проведенні перевірки.
Пропонуємо доповнити п.10 Порядку частиною наступного змісту: «Строк проведення перевірки становить 3 дні. У разі вмотивованого висновку комісії строк перевірки може бути продовжено до 5 днів».
4. У п.11 Порядку пропонуємо виключити останнє речення, оскільки метою перевірки по наданню методичної допомоги не може бути «визначення потреби у проходженні нотаріусом курсів підвищення кваліфікації».
5. Порядком установлюються додаткові повноваження посадових осіб органів юстиції та вводяться види перевірок, які не передбачені Законом України «Про нотаріат» – повторна, позапланова цільова, позапланова комплексна, позапланова за дорученням міністра у загальному порядку проведення перевірок, контрольна перевірка.
Наприклад, п.13 Порядку встановлюється, що позапланова комплексна, цільова або контрольна перевірка державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса проводиться за результатами попередньої перевірки або за дорученням Міністерства юстиції чи головного управління юстиції.
Як вбачається з вимог п.15 Порядку, у разі необхідності за дорученням міністра юстиції може проводитися позапланова перевірка в загальному порядку проведення перевірок, визначеному цим Порядком. П.17 визначено, що особою, відповідальною за проведення перевірки, готуються пропозиції щодо складу комісії, строків та плану проведення перевірки. За результатами опрацювання пропозицій особа, відповідальна за проведення перевірки, здійснює підготовку доповідної записки, у якій зазначає строки проведення перевірки, склад комісії і складає план проведення перевірки.
Зауважимо, що організація підготовки до проведення перевірки не є предметом регулювання даного наказу, оскільки ці питання належать до внутрішнього діловодства структурного підрозділу МЮ чи ГУЮ. Тому пропонуємо п.13, 15, 17 Порядку виключити.
6. П.31 Порядку наступного змісту: «Перевіркою встановлюється, чи дотримуються державні і приватні нотаріуси загальних положень чинного законодавства, яке регулює порядок вчинення нотаріальних дій та проведення під час їх вчинення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» також пропонуємо виключити як такий, що не відповідає вимогам ст.2-1, 18, 33 ЗУ «Про нотаріат».
7. Суперечить вимогам законодавства про нотаріат і ч.2 п.33 Порядку, згідно якої комісія за результатами перевірки оцінює роботу нотаріуса як добру, задовільну та незадовільну. Пропонуємо виключити цю частину.
8. Пропонуємо виключити ч.1 п.40 Порядку щодо необхідності «інформування головою комісії по перевірці директора структурного підрозділу міністерства, який, у свою чергу, доповідає міністру про результати перевірки з наданням одного примірника довідки».