Ще до 2011 року наявність у касаційної скарги такого юридичного дефекту, як «необґрунтованість порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права», була підставою для залишення касаційної скарги без руху, а в заявника була можливість усунути існуючі недоліки.
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Утім, із внесенням до ст. 214 КАСУ змін судова практика пішла іншим шляхом.
Так, суддя-доповідач, отримавши касаційну скаргу разом з доданими до неї документами (зокрема копії рішень судів апеляційної та касаційної інстанції), самостійно та одноособово приймає рішення про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження.
До того ж відповідно до ч. 1 ст. 220 КАСУ суддя фактично ще на стадії вирішення питання про відкриття касаційного провадження приймає рішення по суті самої касаційної скарги, однак без належного вивчення матеріалів справи. Причому в змісті самої ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження не зазначається підстав та доводів, чому саме суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги.