З моменту прийняття нового Кримінального процесуального кодексу минуло чимало часу, було проведено численні конференції та круглі столи, проте громадськість все ще мало знає про те, що й наскільки змінилося в сфері кримінального судочинства. А тому не дивно, що відтоді, як набрав чинності КПК України, виникло дуже багато запитань як з боку науковців, так і з боку практичних працівників, що залишаються невирішеними на сьогодні.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Серйозним недоліком є обмежене право адвоката (захисника) зі збирання доказів у кримінальному процесі, що значно звужує право на захист. Статтею 22 чинного КПК України передбачена змагальність сторін, згідно з якою сторони кримінального провадження користуються рівними правами та свободою в наданні доказів, їх дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом. Здавалось би, існування такого інструмента, як змагальність, створює максимально сприятливі умови для пошуку істини і виголошення справедливого вироку, однак практика застосування КПК показує, що сторона обвинувачення та сторона захисту приходять до суду з різними «стартовими» можливостями. Тому місія сторони захисту в суді здебільшого зводиться до спростування обвинувачення та його доводів шляхом логічного доказування: оцінки обвинувальних доказів на належність, допустимість, достовірність, достатність для однозначного висновку тощо, тому основа змагальності повинна закладатися ще на досудових стадіях провадження, коли збирається основний обсяг доказів.