Стрімке зростання рівня міграції громадян як наслідок розпаду тоталітарної політичної системи і глобалізації світової економіки зумовили появу значної кількості спадкових і цивільних справ з іноземним елементом. Тому природно очікувати, що держава повинна адекватно реагувати на зміни в соціальному і економічному середовищі, приймаючи зміни до чинного законодавства. Свідченням такого реагування в сфері спадкових відносин слід вказати Закон України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425XII та новий Цивільний кодекс України, що набрав чинності з 01.01.2004 р. Книга VI цього Кодексу «Спадкове право» внесла принципові зміни до регламентації спадкових відносин, що передусім виразилось у зміні кола осіб і черг спадкоємців за законом. Відповідно вносилися зміни і до підзаконних актів, зокрема була прийнята практично нова редакція Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03.03.2004 р. № 20/5.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Норми цієї Інструкції – Розділ 36 «Застосування законодавства іноземних держав. Міжнародні договори», а також Правил ведення нотаріального діловодства від 22.12.2010 р. № 3253/5 передбачали особливості спадкової процедури справ з іноземним елементом.
22.02.2012 р. на зміну згаданій Інструкції був прийнятий Порядок вчинення нотаріальних дій № 296/5, у якому були виключені практично всі положення щодо особливостей вчинення нотаріальних дій з іноземним елементом.