 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Професія приватного виконавця змінюється швидше, ніж оновлюються підходи до її підготовки. Сьогодні це вже не лише про процедуру і знання закону, а про здатність працювати в складних ситуаціях, приймати рішення і нести відповідальність за результат.
Як на це реагує система навчання і яким має бути виконавець нового покоління — в інтерв’ю з Валерієм Притуляком, кандидатом юридичних наук, доцентом, головою Центру підготовки та підвищення кваліфікації приватних виконавців, членом Кваліфікаційної комісії приватних виконавців.
— Як змінилися пріоритети у підготовці приватних виконавців останні два роки?
— Останні два роки стали переломними для всієї системи правосуддя, а відтак — і для підготовки приватних виконавців. Якщо раніше акцент робився переважно на класичних процедурах примусового виконання рішень, то нині пріоритети суттєво змістилися у бік адаптивності, стресостійкості та роботи в умовах воєнного стану. Зросла увага до безпеки під час проведення виконавчих дій, виконання рішень щодо військовослужбовців та на їхню користь. Також значно посилився блок, пов’язаний із цифровими інструментами, віддаленою комунікацією зі сторонами виконавчого провадження, адже багато хто нині перебуває за кордоном, урахуванням і дотриманням практики Верховного Суду, а також застосуванням навичок медіації під час проведення виконавчих дій.
— Що сьогодні має вміти приватний виконавець, аби ефективно працювати в умовах воєнного стану, диджиталізації та змін у правосудді?
— Сьогодні ключове значення мають комплексні компетенції. По-перше, це правова гнучкість — здатність оперативно реагувати на зміни законодавства та практики Верховного Суду. По-друге, цифрова грамотність: уміння працювати з електронними реєстрами, автоматизованими системами, соціальними мережами та великими обсягами інформації про боржників. По-третє, комунікаційні навички, адже виконавець дедалі частіше виступає медіатором між сторонами. Не менш важливою є емоційна стійкість, оскільки така діяльність здійснюється в умовах підвищеної соціальної напруги.
— Чи планується оновлення програм підготовки? Якщо так — у якому напрямку?
— Програма курсів передбачає підготовку кандидатів у приватні виконавці за обов’язковим переліком питань, визначених Міністерством юстиції України. Водночас, окрім обов’язкових тем, ми доповнюємо програму питаннями, які є вкрай необхідними для практикуючих приватних виконавців. Тому оновлення програм є постійним процесом, у тому числі й щодо викладацького складу, адже залучення найкращих професіоналів є для нас пріоритетом. Наразі ми працюємо над розширенням модулів, пов’язаних із медіацією та цифровізацією виконавчого провадження. Також планується посилення практичної складової — через поглиблене вивчення сучасної практики Верховного Суду, моделювання ситуацій і проведення симуляційних тренінгів.
— Наскільки теоретична підготовка сьогодні відповідає реальній роботі приватного виконавця? Чи залучаєте ви практиків до викладання та підготовки кейсів?
— Головний виклик — швидкість змін у правовому полі, яка часто випереджає навчальні програми. Саме тому ми активно залучаємо до викладання приватних виконавців, суддів у відставці, чинних суддів, а також представників ДП «НАІС». Вони беруть участь у розробленні практичних кейсів, що дає змогу максимально наблизити навчання до реальних умов, а також діляться актуальними висновками Верховного Суду, зокрема сформованими на підставі звернень самих приватних виконавців. Це дає можливість тримати руку на пульсі сучасної правозастосовної практики. Тож ідеться вже не просто про теорію, а про відображення «живої» практики.
— Чи відстежуєте ви, як навчання впливає на реальну роботу виконавців? Чи є у вас зворотний зв’язок, який допомагає змінювати й оновлювати програму?
— Так, ми формуємо систему зворотного зв’язку, яка включає опитування виконавців щодо результатів навчання та підвищення кваліфікації, а також аналіз типових недоліків у роботі за підсумками вебінарів, круглих столів і конференцій. Це дозволяє коригувати програми та оперативно реагувати на проблемні питання. Щодо впливу на реальну правозастосовну практику варто зазначити, що кожен приватний виконавець після підвищення кваліфікації враховує отримані знання і, будучи процесуально незалежною особою, здійснює професійну діяльність більш зважено та розсудливо.
— Як оцінюєте загальний рівень молодих фахівців, які проходять стажування або навчання сьогодні?
— Загалом рівень підготовки є достатньо високим, особливо в частині теоретичних знань. Водночас варто зазначити, що з урахуванням вимог законодавства приватним виконавцем може стати особа віком від 25 років, яка має понад два роки стажу роботи в галузі права після здобуття юридичної освіти рівня магістра. Тому кандидати та молоді виконавці вже мають певний практичний досвід. Водночас відчувається брак саме практичного досвіду у сфері примусового виконання рішень, а іноді — і невпевненість у прийнятті процесуальних рішень. Саме тому ми акцентуємо увагу на наставництві та практичному навчанні.
— Які теми найбільше цікавлять виконавців під час курсів підвищення кваліфікації?
— Найбільший інтерес викликають питання судової практики, особливо позиції Верховного Суду щодо окремих аспектів виконавчого провадження. Також актуальними є теми арешту майна, реалізації різних видів активів боржника, взаємодії з банками, державними органами, а також збирання інформації про боржника. Окремий інтерес становлять цифрові інструменти та автоматизація процесів.
— Чи є потреба у введенні спеціалізації або поглибленого навчання в окремих сферах?
— Безумовно, потреба в поглибленні знань в окремих сферах виконання вже назріла. Виконавче провадження стає дедалі складнішим і багатограннішим. На практиці ми бачимо певну спеціалізацію колег на окремих категоріях справ, наприклад: виконання рішень щодо корпоративних прав, банківських активів, а також рішень стосовно юридичних осіб. Водночас закон передбачає, що приватний виконавець повинен уміти виконувати всі категорії справ. Саме тому під час підвищення кваліфікації приватних виконавців ми охоплюємо таке різноманіття тем.
— Чи співпрацюєте ви з міжнародними партнерами у підготовці виконавців? Наскільки реально адаптувати західний досвід до українських умов?
— Ми вже маємо досвід співпраці з європейськими партнерами. Зокрема, вивчаємо моделі Франції, Литви, Польщі, Молдови та інших країн. Багато спікерів із цих держав є частими гостями на заходах, організованих АПВУ. Водночас пряме копіювання закордонного досвіду неможливе — необхідна його адаптація до українських реалій, особливо з урахуванням воєнного стану. Але такий обмін є надзвичайно корисним. Крім того, потрібно враховувати українські реалії: якими б корисними та перспективними не були пропозиції щодо реформування системи примусового виконання, їх обов’язково має затвердити парламент. Саме тому ми співпрацюємо з Верховною Радою України та народними депутатами, щоб донести важливість і актуальність подальшого реформування сфери виконання рішень в Україні.
— Які технологічні навички потрібно розвивати насамперед — і чи готова система освіти до цього?
— У сучасних умовах технологічна компетентність приватного виконавця перестає бути додатковою перевагою і фактично стає базовою професійною вимогою. Передусім ідеться про впевнене володіння державними електронними реєстрами, автоматизованими системами виконавчого провадження та відкритими базами даних. Другий важливий блок — це навички роботи з даними. Йдеться про базову аналітику: уміння структурувати інформацію, зіставляти дані з різних джерел, виявляти приховані зв’язки між активами, юридичними та фізичними особами. У перспективі значення таких навичок лише зростатиме, оскільки обсяг доступної інформації постійно збільшується. Виконавець має вміти швидко й коректно працювати в цифровому середовищі. Окрему увагу слід приділити основам кібербезпеки. Робота з персональними даними, доступ до реєстрів, фінансова інформація — усе це потребує розуміння базових принципів захисту інформації, уникнення кіберризиків і дотримання стандартів конфіденційності. Крім того, поступово зростає значення штучного інтелекту, який має стати надійним інструментом в арсеналі виконавця. Зокрема, ШІ може використовуватися для автоматизації процесів і моніторингу активів на робочому місці приватного виконавця. Виконавець нового покоління має бути відкритим до впровадження таких інструментів і здатним ефективно їх застосовувати. Що стосується готовності системи освіти, то вона перебуває у стані трансформації. З одного боку, вже зроблено важливі кроки: впроваджуються онлайн-курси, цифрові платформи, окремі модулі з роботи з реєстрами. З іншого боку, темпи розвитку технологій випереджають темпи оновлення освітніх програм. Тому ключове завдання сьогодні — зробити навчання більш гнучким, практикоорієнтованим і таким, що швидко адаптується до змін. Технології вже змінили професію приватного виконавця — і освіта має не наздоганяти ці зміни, а випереджати їх.
— Яким ви бачите виконавця нового покоління — через 5–10 років? Які риси й компетенції будуть must have?
— У перспективі 5–10 років образ приватного виконавця зазнає суттєвої трансформації. Це вже не буде виключно «процесуальний фахівець», який діє в межах чітко визначених алгоритмів. Йдеться про комплексного правника-менеджера, який поєднує юридичну експертизу, управлінські навички та технологічну компетентність.
По-перше, виконавець нового покоління має бути повністю інтегрований у цифрове середовище. Це означає здатність працювати з великими масивами даних, застосовувати аналітичні інструменти для пошуку активів. У певному сенсі виконавець стає користувачем LegalTech-рішень, а іноді — і їхнім активним замовником.
По-друге, зростатиме значення комунікаційної функції. Виконавець має вміти вести переговори, знижувати рівень конфлікту, шукати баланс інтересів сторін. У низці випадків ефективне виконання рішення досягатиметься не через примус у класичному розумінні, а через переконання, реструктуризацію зобов’язань, добровільне виконання під контролем виконавця.
По-третє, ключовою стане етична складова. В умовах підвищеної уваги суспільства до діяльності виконавців питання доброчесності, прозорості та відповідальності виходять на перший план. Виконавець нового покоління — це не лише правник, а й носій довіри до інституту примусового виконання.
І нарешті, важливою буде здатність працювати в умовах невизначеності: воєнні ризики, постійна зміна законодавства, запровадження нових мораторіїв, переміщення активів, міжнародний елемент у виконавчому провадженні. Гнучкість мислення та готовність до постійного навчання стануть обов’язковими характеристиками.
— Яку одну навичку ви б порадили розвивати всім приватним виконавцям — незалежно від віку та досвіду?
— Якщо говорити про одну базову навичку, яка є універсальною і визначальною, — це здатність до аналітичного та критичного мислення. Саме вона дозволяє виконавцю вийти за межі формального застосування норм і побачити ширший контекст ситуації.
У практиці примусового виконання рішень дуже рідко трапляються «типові» кейси у чистому вигляді. Кожне провадження має свої особливості: складну структуру активів, поведінку боржника, процесуальні нюанси, іноді — прогалини у правовому регулюванні. І саме здатність аналізувати, зіставляти факти, оцінювати ризики та прогнозувати наслідки дозволяє обрати найбільш ефективну модель дій.
Критичне мислення також є запобіжником від професійних помилок. Воно допомагає уникати шаблонності, не покладатися сліпо на «усталену практику», а перевіряти кожне рішення з точки зору його законності, доцільності та потенційних наслідків.
Крім того, ця навичка тісно пов’язана з професійною відповідальністю. Виконавець, який мислить критично, завжди усвідомлює межі своїх повноважень і наслідки своїх дій для сторін провадження.
— Які стратегічні цілі ставить перед собою Центр на найближчі 2–3 роки? Що хочете змінити чи посилити у підготовці фахівців?
— На найближчі 2–3 роки ми визначили кілька ключових стратегічних напрямів розвитку Центру.
Перший — це глибока модернізація освітніх програм, що дозволить максимально наблизити процес підготовки до практики.
Другий напрям — цифровізація навчання. Йдеться не лише про онлайн-курси, а про створення повноцінної освітньої екосистеми: платформи з доступом до навчальних матеріалів, бази кейсів, відеотренінгів, інтерактивних тестів. Важливо, щоб виконавець мав можливість навчатися безперервно, у зручному форматі.
Третій — посилення міжнародної співпраці. Ми зацікавлені у впровадженні кращих європейських практик, участі у спільних освітніх проєктах та обміні досвідом.
І, безумовно, одним із ключових завдань є формування професійної етики та стандартів поведінки виконавця.
— Що для вас є головною мотивацією в роботі над підготовкою нового покоління фахівців? Що вас у цьому надихає?
— Особиста мотивація у цій сфері має глибоко професійний і водночас ціннісний характер. Підготовка приватних виконавців — це не лише освітній процес, а й внесок у функціонування всієї системи примусового виконання та правосуддя загалом.
Мене мотивує розуміння того, що ефективне виконання судових рішень є ключовою ланкою у забезпеченні верховенства права. Без належного виконання будь-яке, навіть найбільш обґрунтоване, судове рішення втрачає свою цінність. І саме від рівня підготовки виконавців залежить, чи буде таке рішення реалізоване на практиці.
Також важливим джерелом мотивації є можливість впливати на розвиток самої професії. Освіта — це інструмент змін. Через якісну підготовку ми формуємо нові стандарти, нову культуру виконання рішень, новий рівень довіри до інституту приватних виконавців.
Надихає відчуття причетності до побудови ефективної, сучасної та справедливої системи примусового виконання рішень в Україні.