30 років LA Law Firm — це насамперед історія людей. Від перших студентських перемог у судах до масштабних реформ, що змінюють країну. «Юридична Газета» зібрала розповіді команди, яка зростала разом із фірмою та зберегла головне — віру в професію й бездоганну репутацію. Ми поговорили з Дмитром АЛЕШКОМ, засновником і керуючим партнером, Андрієм ГОРБАТЕНКОМ та Віталієм САВЧУКОМ, партнерами, Лідією САНЖАРОВСЬКОЮ, асоційованою партнеркою, і радником Олександром БОНДАРЕМ про шлях компанії, її здобутки та бачення майбутнього. Сьогодні компанія здійснює юридичний супровід не лише в Україні, а й у країнах Європи та Центральної Азії, та є лідером в галузі фарми, медицини та охорони здоров’я. «Ми особливо вдячні нашим колегам, які з перших днів повномасштабного вторгнення стали до лав ЗСУ — партнерам Іллі КОСТІНУ, Олексію БЕЖЕВЦЮ, Тарасу БЕЗПАЛОМУ та юристам Олексію МАЛОЛІТНЕВУ й Станіславу ЦВЄТІНСЬКОМУ», — зазначають у LA Law Firm.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
(зліва направо: Дмитро Алешко, Андрій Горбатенко, Віталій Савчук, Лідія Санжаровська, Олександр Бондар)
Історія компанії
— Як усе починалося і як змінювалася компанія за ці 30 років?
Дмитро Алешко: Ми починали наш бізнес у Криму, в Сімферополі, ще студентами, мріючи про власну юридичну кар’єру. Спершу це була маленька консалтингова компанія, згодом з’явилися судові справи. Одну з перших я вів проти власного викладача: виграв у першій інстанції, але програв в апеляції. Це був романтичний і дуже насичений час. Через кілька років ми вже відчули, що стало тісно на локальному ринку, і на початку 2000-х переїхали до Києва. Саме тоді я завершив роботу в МОЗ, і ми започаткували практику медичного та фармацевтичного права, яка стала нашим сильним напрямом. Ми відмовилися від судових процесів і зробили ставку на консалтинг. Деякий час у нас було два офіси — у Києві та Криму, але після анексії ми одразу закрили кримський офіс, бо не хотіли мати жодних справ із новою «владою».
Андрій Горбатенко: Моя історія розпочалася тоді, коли ще був офіс у Криму. Спеціалізація на фармацевтичному праві для мене була цікавою. Не скажу, що був одразу на неї націлений — я прийшов і почув: «Ти знаєш, Андрію, будеш спеціалізуватися на фармацевтичному праві».
Дмитро Алешко: До речі, він до цього займався космічним правом.
Андрій Горбатенко: Я застав ще один із перших офісів компанії, який виглядав як непогана квартира. Усі працювали разом, не було жорсткого поділу на практики — кожен партнер брав на себе будь-які питання, що приходили від клієнтів. Але з часом стало очевидно, що для розвитку цього недостатньо. Ми поступово прийшли до моделі спеціалізації, коли кожен відповідає за свою сферу. Це дало змогу компанії рости швидше, працювати з більш серйозними клієнтами, масштабувати проєкти.
Лідія Санжаровська: Моя історія з LA почалася ще тоді, коли я була студенткою третього курсу. Я брала участь у всеукраїнських змаганнях з права інтелектуальної власності, де серед журі був партнер LA Ілля Костін. Після перемоги я отримала запрошення на стажування. На той момент я навчалася в Донецьку й навіть не розглядала переїзд до Києва, але уважно стежила за новинами компанії: вони здавалися чимось абсолютно особливим, масштабним, десь недосяжним для студентки. Після закінчення університету й магістратури я все ж переїхала до Києва й прийшла в LA стажером. Мої перші враження були незабутніми: це компанія, яка дійсно працює над проєктами державного масштабу, обслуговує міжнародну фарму в багатьох напрямах. Відтоді минуло 16 років, за які я пройшла всі етапи — до асоційованої партнерки. Для мене це приклад того, як можна розвиватися й зростати разом із компанією, крок за кроком.
Віталій Савчук: Я тут нещодавно — 11 років. Приходив сюди молодою людиною, яка не думала, що може довго пропрацювати в одній компанії, й хотіла займатися лише питаннями інтелектуальної власності (далі — ІВ). Партнери підтвердять, що виглядав я як людина, яка не планує надовго затриматися у професії. Так сталося, що тут знайшов людей, з якими мені дійсно цікаво — й інтелектуально, й ціннісно. Це чудовий досвід. Коли говорю про цінності, то це не лише про базові речі, про які говорять завжди — майже половина партнерського складу вступила в лави ЗСУ, коли держава була в найскрутнішому стані за всю свою історію. Це багато про що говорить. Я точно відчуваю себе тут на своєму місці й отримую задоволення від того, що переважна більшість колег, з якими працюю, тепер вже набагато молодші за мене.
Олександр Бондар: Я приєднався до фірми приблизно 15 років тому, прийшов у команду паралігалом. Зростання фірми поєднувалося з моїм професійним розвитком, за що дуже вдячний — мені пощастило вчитись у дуже сильних юристів.
— Чи були якісь історії, які сьогодні здаються неможливими?
Віталій Савчук: 30 років компанії — це взагалі неможливо.
Андрій Горбатенко: У поточній ситуації дуже складно собі уявити щось, що було б неможливим. Багато речей чотири роки тому вважали неможливими. Зараз, думаю, кожен готовий до будь-чого.
— Як би ви пояснили молодому юристу сьогодні, чим відрізнялася професія тоді й зараз?
Дмитро Алешко: Доступом до інформації — це основне. Тоді це було проблемою: лише паперові носії, все некодифіковане, набагато складніше було отримати доступ до європейської практики. Зараз фактично за пів дня людина може знайти інформацію, а тоді це б зайняло десь до пів року.
Також я думаю, це зміна всього, що відбувається у світі. Раніше правовий висновок мав бути ґрунтовним, десь на 40 сторінок. Якщо зараз ми відправимо клієнту шість сторінок, то він може їх не дочитати. Навіть керівник юридичного департаменту клієнта може не дочитати. Це інший світ.
— Які перші цінності закладалися у культуру LA? І що зберегли донині?
Дмитро Алешко: Я думаю, що все зберегли. Ми на початку ще домовилися не братися за якісь «темні» справи, також справи між родичами тощо. Перші клієнти, які приходили, маючи якийсь борг, казали: «Давайте якось вигадаємо, як через суд можна зробити так, щоб не платити». Ми говорили, що це не до нас, не наша історія. Ми всі разом дотримуємося думки, що репутація — найцінніше, що є в юристів.
— Як змінювалася команда? Чи є певні ключові співробітники, які зробили особливий внесок у розвиток компанії?
Дмитро Алешко: У нас усе так побудовано, що є стабільний партнерський склад, був завжди кістяк команди. У цьому є мінуси, тому що ми фактично менше делегуємо, ніж у великих фірмах (або навіть у фірмах нашого рівня).
Однак є й плюси: це дало нам змогу пережити дві фінансові кризи, дві революції, ковід, а зараз переживаємо війну. Ми завжди проходили набагато простіше ці кризові періоди, ніж інші юридичні фірми. Та й сама спеціалізація: усе-таки фарма залишається фармою навіть у найскрутніші часи.
— Які стратегічні рішення допомогли компанії закріпити позиції на ринку?
Дмитро Алешко: Напевно, це вибір спеціалізації, а також здатність до самовдосконалення. Кожен щодня, я впевнений, щось робить для підвищення професійного рівня — ми так само це переносимо на юристів, молодших юристів.
Віталій Савчук: Ми дійсно цінуємо твій внесок, у нас абсолютно відкриті двері до партнерства, причому еквіті, а не зарплатного. Це означає, що ти можеш залишатися вмотивованим завжди.
Це допомагає зберегти найкращі кадри, які в нас є. Вони точно розуміють, що отримують за те, що привнесли в компанію. Це вмотивувало багатьох із нас. Ми надзвичайно рідко втрачаємо людей, які мають партнерські амбіції. Це дуже цінно.
Андрій Горбатенко: Практично всі партнери виросли всередині фірми. Це міцний фундамент для побудови кістяка компанії з людей, які націлені бути партнерами.
— Як розвивалися практики? Що стояло в основі вибору спеціалізації?
Дмитро Алешко: Фарма була нам цікава як напрям, розвиток. В Україні потужне власне фармвиробництво, що неприродно для європейських країн (щоб стільки було великих заводів, це унікальна ситуація). Це давало певну основу й розуміння, що ми завжди будемо мати роботу в цій сфері.
Щодо інших практик, то це були ініціативи окремих партнерів — розвивати практику інтелектуальної власності, судову, податкову, практику, пов’язану з конкурентним правом, клінічними дослідженнями, публічними закупівлями.
Основний акцент у нас завжди був, підкреслюю, на фармацевтиці. Однак ми вирішили все-таки, з урахуванням нових реалій, розширити індустрію. Через три-чотири роки наша компанія, впевнений, не буде тією компанією, яка сприймається так, що працює лише з фармацевтикою. У нас будуть й інші напрями, але це поки що комерційна таємниця (посміхається — ред.).
Лідія Санжаровська: Компанія продовжує розширювати практики та долучати нові напрями, як, власне, й наші клієнти продовжують розширювати свої продуктові портфелі. Керуючись потребами бізнесу, за останні роки до практик LA додані військове право, супровід у сфері медичних виробів, косметичної продукції, дієтичних добавок і не тільки.
— Як ви проходили перші серйозні кризи на ринку? І які уроки отримали?
Дмитро Алешко: Зокрема, маючи міцний партнерський склад. Наші цінності дали змогу в момент кризи об’єднатися. Кожен працював у своєму напрямі — це дозволило досить ефективно та швидко ухвалювати рішення. І завдяки тому, що ми відносно невелика компанія, то могли швидко перебудуватися.
Крім цього, були правильні фінансові рішення. Олексій Бежевець, один із партнерів, який наразі перебуває в ЗСУ, має досвід у сфері фінансів та управління — його експертиза та навички дозволяли направляти цей корабель поміж айсбергів.
Андрій Горбатенко: Коли настали часи ковіду, багатьом компаніям довелося поспіхом адаптувати процеси до роботи у віддаленому режимі. Для нас це не було проблемою, оскільки ми запровадили такий режим роботи приблизно за два роки до ковіду і вже встигли зрозуміти для себе його плюси та мінуси. Тому, якщо не брати до уваги корпоратив у режимі відеозв’язку, для нас це було звичайною справою.
— Як трансформувалися потреби клієнтів і що сьогодні для них важливіше у співпраці з юристами?
Віталій Савчук: Для клієнта більше не є важливою лише якість, вона презюмується. Клієнт хоче, щоб йому було цікаво саме з тобою, і це змінює сам формат співпраці. Хтось хоче, щоб ти міг із ним поговорити про Жана-Мішеля Баскію (американський художник — ред.), хтось — щоб ви приколювалися пів дзвінка, обговорюючи проєкти. Тож вирішальним стало інше — комфорт і людський контакт. Концентруємося на бізнес-проблемі, її розв’язуємо — це цікаво, але коли ми поєднуємо цю проблему з конкретною людиною, її життєвими інтересами, то складається певний пазл.
Олександр Бондар: Погоджуюсь, персональний підхід до клієнта — це дійсно важливо. Клієнт хоче бачити в юристі не лише якісного надавача юридичних послуг, але й людину, з якою можна обговорити інші питання поза робочим проєктом, навіть порадитися щодо приватних проблем.
Дмитро Алешко: Клієнти давно розуміють, як виходити з якихось базових речей, які рішення ухвалювати. Наша цінність полягає в тому, що ми можемо запропонувати щось глибше, засноване на досвіді тих років, які ми витратили на спеціалізацію. Раніше про це навіть ніхто не думав. Сьогодні клієнт є, скажімо так, непоганим напівюристом.
Андрій Горбатенко: Персональне спілкування дійсно зараз набуває додаткових цінностей. Я думаю, що це пов’язано, зокрема, з тим, що багато зустрічей відбувається віддалено. Ще 10–15 років тому клієнти надсилали на review навіть прості договори, які коштували менше, ніж аналіз юристів.
Сьогодні такого не зустрінеш: клієнт очікує від нас не цитат законодавства, а й аналізу, як та чи інша вимога із законодавства вплине на бізнес, який ступінь ризику, який легальний шлях реалізації планів клієнта.
Лідія Санжаровська: Запити клієнтів часто пов’язані з нормативними змінами. Наприклад, у 2025 році у зв’язку із запровадженням Національного каталогу цін актуальними стали питання реферування й декларування граничних оптово-відпускних цін на лікарські засоби. Протягом останніх місяців цими питаннями активно займаються юристи мого департаменту.
Так само у зв’язку з реформуванням законодавства у сфері виробництва та обігу дієтичних добавок наразі актуальними є питання, пов'язані з нотифікацією цієї продукції. У минулому році в центрі уваги опинилися питання, пов’язані з нотифікацією косметичної продукції, що було зумовлено набранням чинності Технічним регламентом на косметичну продукцію.
З початком повномасштабної війни особливого значення набули питання у сфері військового права, зокрема супровід визначення підприємств, установ, організацій критично важливими, налагодження та юридичний супровід перевірок персонального військового обліку тощо.
Тобто клієнт змінюється разом із країною й законодавством — і наші практики теж. Ми розширюємо послуги з огляду на актуальні нормативні зміни.
— Відчуваєте прихід нового покоління юристів? Чим вони відрізняються від старших колег?
Дмитро Алешко: Досі відчуваємо. Мені здається, що ніхто з тих юристів, які приходять, не готові до довгих за часом проєктів. Для них життя — тут і зараз. Більшість не хоче не лише обговорювати, що буде через три роки, ким хочеться бути далі, а й навіть думати.
Нове покоління також виступає за свій особистий простір. Робота на вихідних або увечері — в нас це є (як і в будь-якій юридичній фірмі, що відповідально ставиться до дедлайнів і завдань клієнтів), але з кожним новим поколінням це питання стає дедалі більшою проблемою.
Лідія Санжаровська: У LA завжди працювали юристи різних поколінь, і це наша сильна сторона. Молодь приходить із гарною теоретичною підготовкою, вільно володіє сучасними інструментами, зокрема штучним інтелектом.
Старші колеги мають іншу перевагу — багаторічний досвід і розуміння того, як змінювалися підходи регуляторів та ринку впродовж десятиліть. Коли ці дві якості поєднуються, ми отримуємо найкращий результат: молоді спеціалісти поступово набувають практичного досвіду, а старші — отримують новий погляд на професію.
— Які нові практики відкрила компанія за останні 10 років?
Віталій Савчук: За останні сім-вісім років ми майже з нуля розвинули податкову практику. Сьогодні ми успішно супроводжуємо в судах рекордні кейси у своїх індустріях. Такий самий шлях пройшла й практика корпоративного права, яка вийшла на новий рівень. Крім того, ми відкрили напрям роботи в Центральній Азії — тепер наш департамент повноцінно працює в низці країн.
Олександр Бондар: Продовжуємо розвивати практику публічних закупівель. Наша участь як експертів у розробці цілої низки проєктів нормативно-правових актів у сфері закупівель лікарських засобів та медичних виробів дає нам змогу розуміти всі тонкощі цих процесів і, відповідно, запропонувати якісну експертизу.
Як окремий напрям можемо виділити активну роботу з громадськими організаціями в останні роки. Вони роблять дуже важливу роботу в складний для країни час, часто у важких умовах і небезпечних прифронтових регіонах. Тому радий, коли ми можемо допомогти із юридичними аспектами.
Продовжуємо розвивати напрям клінічних досліджень лікарських засобів, зокрема неінтервенційних досліджень, а також щодо обігу медичного канабісу.
— Чи є серед проєктів такі, що мають великий соціальний вплив або реалізуються на Pro Bono основі?
Дмитро Алешко: Зокрема, підтримка запровадження системи реімбурсації, яка охоплює мільйони українців і стала основою програми «Доступні ліки». Ми також долучалися до інших ініціатив у межах проєкту SAFEMed. Попри те, що його діяльність в Україні наразі призупинена, ми продовжуємо доводити Pro Bono раніше розпочату роботу з реформування фармсектору в Україні.
Лідія Санжаровська: Наразі ми розпочали на основі Pro Bono співпрацю з ПДМШ у межах супроводу з окремих питань, пов’язаних з медичною практикою та їхньою діяльністю. ПДМШ (Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. М. Пирогова) ще з 2014 року здійснює вивезення поранених у зонах бойових дій та доставляє їх у стабілізаційні пункти.
— Хто для вас справжні конкуренти сьогодні — українські чи міжнародні фірми?
Дмитро Алешко: І ті, й ті. Насправді ринок є досить конкурентним, а цей бізнес важким. Усе-таки бюджети скорочуються, зважаючи, зокрема, на війну. Відповідно менше фірм не стає. Ми вдячні конкурентам, бо вони не дають нам розслабитися.
— Як ви підтримуєте ефективність роботи команди зараз?
Дмитро Алешко: За останні три роки ми зробили кілька кроків для підвищення мотивації. Це і пряма фінансова мотивація, і робота над цікавими, значущими проєктами.
Віталій Савчук: У нас немає жодного партнера, який не був би активним практикуючим юристом у своїй зоні відповідальності. Ніхто не відійшов від практики заради бізнесу.
Юрист бачить, що коли є дедлайни, партнер теж «у полі». Коли є серйозні причини перепрацювати вночі, партнер приєднується до цієї розваги. Якщо це й не збереже нас від вигорання, то принаймні ми палатимемо в гарній компанії.
Про ринок
— Що найбільше змінилося на ринку юрпослуг за останні кілька років?
Дмитро Алешко: Клієнти стали вимогливішими: за менші гроші вони хочуть більшого. Також майже немає кейсів, коли один клієнт працює лише з однією юридичною фірмою — це сильно впливає на процеси та ускладнює планування. Якщо є стабільний міжнародний проєкт, то розумієш, що є певний закладений бюджет і за рік можна розраховувати на запити-замовлення в межах цього бюджету. А коли «рваний» підхід до замовлення юридичних послуг, то це певний челендж: зарплати й оренду потрібно сплачувати щомісяця, а замовлення складно спрогнозувати.
Ми вважаємо, що загальний обсяг, який витрачається клієнтами на юридичні послуги, зменшився. Конкуренція водночас залишається такою самою. Але я впевнений на 200%, що той, хто не лінується й готовий розвиватися, пропонувати клієнту щось нове, завжди матиме роботу.
Віталій Савчук: За роки моєї практики клієнти або найняли собі внутрішніх юристів (частіше, ніж це було раніше), або інші менеджери, які відповідають за той чи інший департамент, непогано розуміються на базових юридичних речах і звертаються до нас лише справді з цікавими кейсами.
Клієнти очікують, що ми реалізуємо проєкт, а не тільки проконсультуємо. Запит від ринку такий: якщо знаєш, як реалізувати, то реалізуй.
— А що з юридичною етикою на ринку?
Дмитро Алешко: Часом трапляються неприємні історії, але загалом юридичний ринок — це зріз суспільства: є різні люди й різні підходи. Ми свідомо працюємо в «білому» комплаєнтному середовищі.
— Як ви співпрацюєте з державними органами та професійними асоціаціями для покращення регуляторного середовища?
Дмитро Алешко: Ми є партнерами чи юридичними радниками майже всіх профільних асоціацій — іноді ексклюзивно, іноді разом з іншими юрфірмами. Співпраця активна: спільні заходи, аналітика. Також асоціації досить часто виступають партнерами, наприклад, наших вебінарів та конференцій. У межах міжнародних проєктів ми співпрацювали з МОЗ та іншими органами виконавчої влади у сфері охорони здоров’я й фармацевтики.
Лідія Санжаровська: У межах співпраці з асоціаціями ми часто висвітлюємо проблеми нормативно-правового регулювання та надаємо пропозиції щодо можливих нормативних змін. Нас також часто запрошують до участі у вебінарах, форумах як спікерів, що дає змогу обговорити відповідні проблеми з операторами ринку. Одним із останніх таких заходів за нашої участі був вебінар щодо Закону «Про лобіювання». У партнерстві з асоціаціями ми пояснювали термінологію, вимоги, випадки, коли потрібна реєстрація в Реєстрі прозорості, а також ризики та відповідальність за недотримання Закону. Нормативне регулювання у цій сфері є важливим для прозорої та відкритої співпраці між бізнесом і нормотворцями.
Про майбутнє
— Які ключові пріоритети розвитку практику компанії на наступні роки? Чи є нові сфери, в які LA планує інвестувати?
Дмитро Алешко: Ми поки не хочемо озвучувати інформацію щодо нових сфер — для себе обрали з партнерами чотири нові сфери, де будемо докладати зусиль, щоб отримувати проєкти і нових клієнтів. Зараз активно проводимо підготовчу роботу. Я впевнений, що через три-чотири роки LA буде на непоганих позиціях у нових сферах.
— Які ключові цінності ви хотіли б передати наступному поколінню юристів LA?
Андрій Горбатенко: Я намагаюся передати саме підходи. Насамперед це інтереси клієнта — кожна консультація має містити не лише формальний юридичний аналіз, а й давати відповідь, як краще реалізувати задум клієнта, навіть якщо це за межами запиту.
Віталій Савчук: Молоді юристи повинні навчитися грати в довгу. Інакше нам немає місця в цій професії. Ті результати, які ми надаємо, клієнт може реалізувати за рік чи два або взагалі передумати щодо проєкту. Епоха ж соцмереж вчить нас чекати на миттєву реакцію. Молодшим колегам складно працювати, коли вони довго не бачать результатів своїх дій.
Це стосується й кар’єри. Гра в довгу означає, що ти повинен багато чого зробити завтра та післязавтра, щоб отримати те зростання, якого хочеш негайно.
Олександр Бондар: Важлива відповідальність і чесність. Якщо пообіцяв клієнту зробити завдання завтра, воно має бути готове саме так. Якщо з об'єктивних причин його неможливо виконати до завтра, то про це треба чесно повідомити клієнту одразу.
Дмитро Алешко: Юрист повинен цінувати себе й власний професійний рівень. Це основа розвитку й успіху.
Лідія Санжаровська: Довіра й підтримка. Взаємоповага. Ми в LA як сім’я: досвідченіші юристи ведуть цей корабель, діляться знаннями, допомагають і навчають молодих спеціалістів. Командна робота формує відчуття єдності. Разом ми зростаємо й досягаємо результатів. Хотіла би, щоб ці цінності були обов’язковою складовою для наступного покоління юристів LA.
— Яким ви бачите національний юридичний ринок через 10–15 років?
Дмитро Алешко: Більшість процесів перейдуть у цифру із залученням штучного інтелекту. Багато базових послуг зникне. Наприклад, під час укладання простого договору залишаться тільки три-чотири пункти для переговорів, решта буде автоматизованою.
Андрій Горбатенко: Очікую на серйозну автоматизацію. Молодші юристи виконуватимуть менше чорнової роботи й зосередяться на стратегічних рішеннях. А глибоку експертизу високого рівня й надалі робитимуть люди. Це стане новим викликом і водночас можливістю для професії.
Віталій Савчук: Майбутнє вже тут: у мене є клієнти, які надсилають договори, зроблені з ChatGPT, просять їх доопрацювати. Це не приховується.
Коли клієнт надсилатиме договір на купівлю заводу, зроблений за 30 секунд, та казатиме, що через дві години він має бути доопрацьований, дехто з нас надто пізно зрозуміє, що професія змінилася невідворотно.
Далі автоматизація тільки зростатиме. Клієнти не будуть платити за те, що можна автоматизувати. Їх цікавитиме лише те, що неможливо замінити алгоритмом — кастомний сервіс. Тому нам потрібно вже занурюватися в бізнес якомога глибше.
Лідія Санжаровська: Майбутнє — юристи, які ефективно поєднують технології та людський фактор. ШІ стане інструментом, але вірю, що не замінить професію. Важливо, щоб юристи залишалися затребуваними суспільством, були інтегровані в європейську правову систему й працювали як частина єдиної правової сім’ї ЄС.
— Чи стане ШІ конкурентом для юристів?
Дмитро Алешко: На мою думку, точно буде конкурентом. У певній кількості послуг однозначно.
— Яке ваше особисте побажання колегам і ринку в ювілейний рік компанії?
Дмитро Алешко: Не втрачати надію та впевненість у тому, що війна закінчиться. Ми стикаємося з психологічними проблемами серед наших колег — це не може не впливати на процеси. Потрібно робити свій внесок, триматися, рухатися разом з усією країною вперед.
Віталій Савчук: Ми — одна з найконсервативніших професій, тому я завжди бажаю навчатися досягати класних результатів, якомога менш серйозно ставлячись до себе. І отримувати задоволення.
Лідія Санжаровська: Сил, наснаги, терпіння, рухатися лише вперед, розширювати ринки, на яких надаємо послуги, клієнтську базу, зростати, бути єдними. А колегам-конкурентам — саморозвиватися, застосовувати сучасні технології, орієнтуватися на найвищі цілі, не здаватися.
Олександр Бондар: Попри війну, не втрачати оптимізму, планувати і рухатися далі.
Андрій Горбатенко: Потрібно вірити у краще.
Запитання за напрямами
Дмитро Алешко, засновник, керуючий партнер
— Як розвивався напрям фарми в компанії?
— У 2007 році ми трансформували практику: від медичного права перейшли більше у фармацевтичне й почали працювати зі сферою регулювання обігу лікарських засобів. Тоді приватна медицина ще не була розвинена, а фармацевтика мала значно більше перспектив. З того часу ми зібрали унікальну експертизу, носіями якої є партнери й радники компанії.
Ми дуже добре розуміємо, як працює фармбізнес: від представництв і заводів до дистриб’юторів і аптек. Тому клієнти цінують нас не лише як юристів, а й як радників із бізнес-процесів. Сьогодні клієнту потрібна не вимога на 40 сторінок, а чітке рішення на 2–3 сторінки, яке працює. Детальні висновки готуємо лише тоді, коли є конкретний запит.
— Які найбільші регуляторні зміни у сфері фармацевтики стали можливими завдяки адвокації LA?
— Найбільша гордість — це створення системи реімбурсації лікарських засобів. У 2019 році запрацювала європейська модель, яка дозволила пацієнту отримувати ліки за електронним рецептом у будь-якій аптеці. Вибір простий: або безкоштовні препарати, або невелика доплата за ліки європейських виробників. Уже виписано понад 14 млн рецептів, і це реально працює.
Ми брали участь у розробці деяких розділів нового закону «Про лікарські засоби» (документ має 164 сторінки), який набуде чинності з 1 січня 2027 року й наблизить українське законодавство до європейського.
Крім цього, виграли тендер і стали юридичним партнером проєкту SAFEMed (USAID), де разом із МОЗ, НСЗУ та Держлікслужбою працювали реформуванням обігу лікарських засобів в інтересах українських пацієнтів.
Зокрема, ми майже рік розробляли нормативну базу для запровадження електронних рецептів. Сьогодні вони вже працюють по всій країні й навіть випереджають деякі європейські системи. Для пацієнта це зручно, особливо при хронічних хворобах: замість паперових рецептів він отримує електронний у месенджері. Це реформа, яка змінює життя, хоча її повну цінність оцінять лише через роки.
— Чи є у вас бачення, як розвиватиметься ринок медичних виробів та біотехнологій після війни?
— Україна зараз на етапі імплементації нових технічних регламентів щодо медичних виробів, які діють у Європі. Вони значно жорсткіші, ніж попередні, і перехід на них був болючим навіть для європейських країн. Але іншого шляху немає: якщо прагнемо інтеграції до ЄС, мусимо приймати правила. Це буде непростим процесом і для українських операторів ринку, але ми маємо пройти цей шлях.
Що стосується біотехнологій — це не зовсім наша спеціалізація.
Андрій Горбатенко, партнер
— Які тенденції в антимонопольному регулюванні ви вважаєте найбільш визначальними для українського ринку?
— Є два головні напрями. Перший — реформування антимонопольного законодавства, яке поступово наближається до європейських підходів. Повноваження АМКУ розширюються, він дедалі більше стає схожим на правоохоронний орган — зі збором доказів, обшуками тощо. Другий — активність самого комітету. Особливо це видно на фармринку, який останні роки перебуває у постійному фокусі АМКУ. Наприклад, регулятор уважно перевіряє твердження про лікувальний ефект у рекламі, просуванні, маркуванні дієтичних добавок. Межа між «сприяє» й «допомагає» дуже тонка, але критично важлива для споживачів. Цих справ зараз дуже багато.
Сьогодні АМКУ частіше займає консервативну позицію та накладає штрафи у більшості випадків. Думаю, з часом судова практика трохи збалансує підходи.
— Які головні антимонопольні справи останніх років ви вважаєте найпоказовішими?
— Найбільш пам’ятна справа стосувалася чутливої категорії договорів — між фармкомпаніями та аптечними мережами щодо просування лікарських засобів. Тут є багато тонких моментів: з одного боку, це цілком звичайна бізнес-практика, наприклад, викладка продукції на вітринах, створення товарних запасів тощо. Але в певний момент аптека може стати зацікавленою закуповувати надлишок продукції якогось виробника і відмовитися від придбання аналогічної продукції інших виробників, це може створити проблему.
Схоже, ми першими отримали від АМКУ рекомендаційні роз’яснення з цього питання. Це була складна сфера, де потрібно було відокремити звичайну комерційну практику від можливої загрози конкуренції. Було багато листування, уточнень, але результат став важливим прецедентом. Зараз бачимо, що й подальші висновки АМКУ базуються зокрема на нашому досвіді.
— Які юридичні ризики нині найчастіше виникають у сфері реклами та промоції?
— Реклама лікарських засобів займає понад половину телеефіру. Тут працюють одразу два регулятори — Держпродспоживслужба та АМКУ. Якщо рекламодавець розповсюджує інформацію, яка вводить в оману, це вважається антиконкурентною перевагою, і штраф може сягати 5% обороту компанії. Тому кожне слово в рекламі вивіряється. Сьогодні комітет активно працює як із маркуванням на упаковках, так і з рекламою. Ми бачимо багато кейсів ще до виходу реклами в ефір і допомагаємо уникати ризиків.
— Чи бачите ви зростання попиту на секондмент як інструмент для компаній?
— Так, і ця тенденція лише посилюється. Багато клієнтів не мають власних інхаус-юристів, а потік питань великий. Ми ще до ковіду відправляли юристів у команди клієнтів, і ця модель себе виправдала. Сьогодні попит зріс через дефіцит юркадрів. Для юристів це також цікавий досвід, можливість глибше зануритися у бізнес-процесів клієнта, побачити все із середини. Водночас ми розуміємо ризики: секондмент може призвести до вигорання або втрати юриста, тому застосовуємо заходи, щоб цього уникати.
Віталій Савчук, партнер
— Який кейс у сфері інтелектуальної власності ви вважаєте найбільш знаковим для LA і чому?
— Для мене ІВ — це «практика для душі». Виокремлю два ключові кейси. Перший — соціальний. Ми супроводжували підготовку закону про впровадження в Україні «винятку Болар». Він дав змогу генеричним виробникам виводити ліки на ринок одразу після завершення дії патенту правовласника. Ми провели сотні консультацій із ринком, щоб знайти баланс між оригінальними та генеричними виробниками. Ще студентом я чув, що це питання давно назріло. Я щасливий отримати шанс перевести його з нагальних до вирішених.
Другий кейс — приватний, судовий. Йдеться про спір між двома фармкомпаніями щодо захисту прав на патент. З одного спору фактично виникло три-чотири процеси. Це унікальна справа, коли суд визнав порушення патенту через використання не лише всіх ознак незалежного пункту формули, а й еквівалентних їм. Рішення стало проривом для української практики. Ми довели: якщо речовина виконує ту ж функцію у той самий спосіб, навіть у трохи іншій кількості, це еквівалент. Справу розглядали роками, але я щиро знімаю снепбек перед суддями апеляційної інстанції, які не лише докладно вивчили всі нюанси, але й викликали всіх експертів, влаштувавши справжній батл. Для мене це було максимумом інтелектуального задоволення — справа, яку очікуєш побачити у кіно.
— Як ви оцінюєте динаміку судової практики в Україні за останні 5 років?
— Це залежить від галузі. У господарських судах я бачу позитивну динаміку: дедалі більше суддів спеціалізуються на певних сферах, глибше занурюються у справи. Перекладання відповідальності на вищі інстанції, яке раніше було типовим, зараз трапляється значно рідше.
З адміністративними судами ситуація складніша. Ліквідація ОАСКу стала загальнонаціональною ганьбою і створила колапс в адміністративному судочинстві. Тисячі спорів (у Києві зосереджено 15–17% активного бізнесу) з державними органами роками не розглядалися, а згодом їх передали перевантаженим регіональним судам. Частину справ вдалося «оживити», але тисячі інших фактично «провалилися» у невідомість. Причини і об’єктивні (перевантаженість), і суб’єктивні (небажання суддів братися за «чужі» справи).
— Які податкові ризики сьогодні найбільше непокоять іноземних інвесторів, які заходять в Україну?
— Маємо повернення до часів непередбачуваності. Податковий орган ухвалює не просто спірні, а відверто необґрунтовані рішення, навіть коли надано всі документи й докази. З’являються абсурдні випадки, коли навіть фотофіксація чи GPS-треки не визнаються доказом реальності операції. Бізнес змушений звертатися в суди, які перевантажені.
Додатковий ризик — перевірки давніх періодів. Платники не знають, коли їм донарахують суми за операції 5–7-річної давнини. Є й політичний чинник: ми бачимо (можливо, це збіг) зв’язок між хвилями тиску та ухваленням держбюджету. Наприклад, ми оскаржували два аналогічні акти щодо одного й того ж контрагента; за тиждень до ухвалення бюджету скаргу задовольнили, за два тижні після ухвалення відмовили. Ситуації аналогічні, але рішення протилежні. Це створює відчуття, що бізнес розглядають як джерело швидких грошей. У довгостроковій перспективі це шкодить інвестиціям.
Додається ще й кадровий голод. Податкова служба так само страждає від нестачі людей, які мали б якісно розглядати справи.
— Чому Центральна Азія стала одним із ваших стратегічних напрямів і які перспективи ви там бачите?
— Усе почалося у 2017 році зі спору про торговельну марку в Узбекистані. Клієнт був незадоволений місцевими юристами й запросив нас як менеджерів проєкту. Так ми вийшли на ринок Центральної Азії, а згодом розширили присутність у Казахстані, Вірменії, Грузії.
Ми принципово ніколи не працювали з рф, тож Центральна Азія стала природним ринком розвитку. Там цінують довіру й культуру спілкування: перемовини починаються не з контракту, а зі спільного столу. Ми швидко це прийняли й адаптувалися.
Особливий інтерес до українських юристів пояснюється тим, що ми вміємо працювати в умовах кризи й непередбачуваності. Це робить нас цінними партнерами для місцевого бізнесу. Уже зараз маємо випадки, коли казахстанські офіси великих міжнародних компаній напряму наймають українських юристів для консалтингу. Це підтвердження якості нашої роботи.
Лідія Санжаровська, асоційований партнер
— Як наразі працює бізнес фарми, медицини? Чи є у цих клієнтів особливості, які потребують спеціального підходу?
— Специфіка полягає в тому, що клієнти часто поєднують «стандартні» бізнес-завдання (кадрові питання, податки, реєстраційні зміни) із суто галузевими нюансами. У фармі та медицині доводиться враховувати вимоги МОЗ, особливості реклами лікарських засобів, медичних виробів, дієтичних добавок.
— Який досвід супроводу клієнтів у сфері медичних виробів чи косметики для вас був найбільш показовим?
— Проєктів багато, але виокремлю два. Перший — телевізійна реклама. У період, коли ТБ було головним каналом комунікації, наша команда фактично супроводжувала майже кожен рекламний ролик лікарських засобів. Ми працювали над формулюванням дисклеймерів, перевіркою візуальної та звукової частини. Це був унікальний досвід: ти вмикаєш телевізор — і бачиш результат своєї роботи.
Другий — Stethophone від Sparrow BioAcoustics (канадський застосунок, локалізований в Україні та США). Він дозволяє записувати звуки серця й легень через смартфон і передавати лікарю. Ми як уповноважений представник компанії супроводжували сертифікацію продукту та його оновлень для українського ринку. Особливо цінно, що рішення корисне й для військових: воно дає змогу швидко передавати дані про стан бійців.
— Як ви оцінюєте стан захисту персональних даних і готовність бізнесу до євроінтеграційних вимог?
— В Україні діє власний закон «Про захист персональних даних», який відрізняється від GDPR. Тому мультинаціональні компанії стикаються з подвійною роботою: їхні європейські темплейти доводиться адаптувати під українські вимоги. Найбільше різняться права суб’єктів персональних даних.
Зараз у парламенті перебуває євроінтеграційний законопроєкт, який має гармонізувати наше законодавство з європейським. Бізнес до цього поступово готується, але поки що існує «подвійне регулювання».
— Чи бачите ви нові ризики для компаній у сфері реклами та промоції?
— Так. Традиційно діє закон «Про рекламу». Нещодавно МОЗ прийняв нову Настанову з належної практики промоції лікарських засобів — документ рекомендаційний, але фактично задає нові стандарти.
Щодо реклами, яка спрямована на широкий загал, ми продовжуємо (як і багато років до цього, але з певними змінами та доповненнями) застосовувати закон «Про рекламу». Юрист під час роботи з матеріалами одразу виділяє для себе «ред флеги», які можуть нести в собі ризики.
Промоція лікарських засобів спрямована на професійну спільноту чи власників реєстраційних посвідчень. Це нова для України сфера регламентації, і компанії мають швидко вчитися правильно працювати з цими матеріалами, щоб уникати ризиків.
— Які ключові зміни у сфері комплаєнсу ви вважаєте найбільш визначальними останнім часом?
— Насамперед ухвалення закону «Про лобіювання». Бізнес починає включати його положення в політики комплаєнсу, створює нові внутрішні документи. Це змінює систему: від стандартних антикорупційних і етичних норм вона розширюється до регулювання прозорої взаємодії бізнесу з державою.
Олександр Бондар, радник
— Як ви оцінюєте взаємодію бізнесу та громадських організацій у сфері фармацевтики? Як це впливає на якість регуляторних рішень?
— Ця взаємодія вкрай важлива, адже дозволяє зосередитися на реальних проблемах ринку та пропонувати рішення. Відповідно вирішення цих проблемних питань дозволить покращувати доступ пацієнтів до якісних лікарських засобів та медичних виробів. Водночас вона має відбуватися прозоро, без корупційних складників. Останніми роками МОЗ та інші органи створюють майданчики для цивілізованої та відкритої комунікації, часто така транспорентна комунікація здійснюється на базі професійних асоціацій. Це сприяє вдосконаленню системи охорони здоров'я.
— Який досвід участі в нормотворчості для вас був найбільш важливим?
— Одним із ключових був проєкт із реформування публічних закупівель лікарських засобів і медичних виробів. МОЗ стикалось з низкою проблемних питань під час здійснення публічних закупівель лікарських засобів та медичних виробів протягом багатьох років. Це проявлялось у тривалих та непрозорих процедурах, високих цінах, що негативно позначалося на забезпеченні своєчасного доступу пацієнтів до необхідних препаратів та медичних виробів. Відповідно виникла потреба у запроваджені тимчасового механізму із залученням перевіреного світового досвіду здійснення закупівель за бюджетні кошти через міжнародні спеціалізовані організації.
Це була принципова реформа: до процесу були залучені міжнародні організації, що дозволило мінімізувати корупційний складник. Опір був значний, але завдяки проактивній позиції МОЗ реформу вдалося реалізувати. Вона стала основою для створення в подальшому сучасного ДП «Медичні закупівлі України». Попри певні недоліки, це була історична зміна, яка задала нові стандарти прозорості.
— Які міжнародні проєкти у сфері охорони здоров’я стали для вас найбільш знаковими?
— Наприкінці 2021 – на початку 2022 року на запит департаменту лікарських засобів та медичних виробів Міністерства охорони здоров'я Киргизької Республіки та за технічної підтримки ВООЗ ми були залучені як експерти до аналізу реалізації Програми уряду Киргизької Республіки щодо розвитку сфери обігу лікарських засобів. Цей проєкт вимагав від нас вивчення релевантного законодавства в Киргизстані у стислі терміни. Ми презентували рекомендації на круглому столі в Бішкеку за участі представників найвищого керівництва країни. Це був унікальний досвід: ми змогли поєднати аналіз місцевих реалій із українським досвідом та найкращими європейськими практиками. У межах цієї роботи були охоплені всі ключові аспекти обігу лікарських засобів: забезпечення контролю якості, ціноутворення, закупівлі, дистрибуція тощо. Колеги були вдячні за такий обмін практиками та рекомендації щодо підготовки Програми уряду на наступний період.
— Які найскладніші виклики у сфері комерційного права ви бачите сьогодні для бізнесу?
— Найбільший виклик — війна. Уявімо: підприємство працює, і раптом внаслідок обстрілу знищено завод чи склад. Це означає втрату товару, інвесторів, стабільності. Другий виклик — постійні законодавчі зміни. З одного боку, це позитив, адже ми рухаємося в напрямі ЄС. З іншого — бізнесу складно постійно адаптовуватися до нових правил. Це потребує часу, ресурсів і підвищує навантаження на компанії.
Бліц
Дмитро Алешко, засновник, керуючий партнер
— Що для вас означає 30 років LA?
— Це передусім люди. Ми створили команду, де кожен на своєму місці, і саме це вважаю найбільшим досягненням.
— Яка роль першого покоління юристів компанії у формуванні професійної культури?
— Наше завдання — передати молодим досвід та цінності. А вже вони мають зробити наступні кроки й будувати нову правову систему України.
— Яку пораду дали б молодим юристам?
— Найпростіша порада — працюйте багато і щодня розвивайтесь! Не бійтеся пробувати нове! Якщо щось не заходить, не чекайте два, три, п’ять років, а змінюйте одразу.
Андрій Горбатенко, партнер
— Що для вас є найсильнішою рисою корпоративної культури LA?
— По-перше, наша глибока спеціалізація та здатність дивитися на питання ширше за рамки задачі клієнта. По-друге, командний дух: у нас немає чужих завдань, завжди намагаємося допомогти одне одному. Саме це створює атмосферу довіри й підтримки.
— Чи змінилися для вас цінності компанії за ці роки?
— Ні. Ці два принципи — професійність і командність — залишаються фундаментом і досі формують культуру LA.
— Ваш найбільш яскравий спогад із роботи в компанії?
— Тут складно щось вибрати. Наша компанія має кримське коріння. Тому це корпоратив у Криму. Літак Київ–Сімферополь за 45 хвилин, вихідні з колективом біля моря. Це було ще у 2009 чи 2010 році, і та атмосфера досі згадується особливо тепло.
Лідія Санжаровська, асоційований партнер
— Що стало головним фактором, який переконав працювати саме в LA?
— Люди. Колеги для мене — друга сім’я: професіонали, на яких завжди можу покластися. Я ціную нашу спільну роботу й поважаю кожного з них.
— Як ви відчуваєте себе в момент 30-річчя компанії?
— Це гордість. 30 років на ринку — доказ досвіду й глибокої спеціалізації, яка забезпечує результат.
— Які риси культури вас надихають найбільше?
— Чесність, дружність, підтримка й взаємоповага. Ми — велика сім’я, що ділиться досвідом і допомагає молодим юристам.
Віталій Савчук, партнер
— Як ви відчуваєте свій особистий внесок у становлення компанії за роки вашої роботи?
— Це класне запитання, тому що коли колеги заснували цю компанію, я ще не пішов у перший клас. Приєднався у 2013-му, за кілька тижнів до Революції Гідності і за цей час вдалося побудувати тут кілька практик. Це мене сильно тішить, тому що партнерство завжди передбачає додаткову вартість, адже ти не просто ділиш частину торта між більшою кількістю людей, ви разом печете більший торт. Розбудував податкову практику, яка сьогодні одна з найдинамічніших, відкрив для компанії Центральну Азію, вивів корпоративне право на новий рівень. Також намагаюся впроваджувати інновації в управлінні та обмінюватися досвідом із конкурентами, адже ринок зростає завдяки відкритості.
— Чи є якась традиція LА, яка для вас має особливе значення і яку хотілося б зберегти ще на наступні роки?
— Ми спробували віддалений режим роботи ще задовго до ковіду. Коли він настав, то були підготовлені й залишили такий формат. Без втрати в якості, комунікації тощо. Звісно, живе спілкування теж необхідне, тому у нас наразі змішаний формат.
— Як ви бачите роль своєї практики у формуванні наступних 10 років історії компанії?
— У нас є бажання масштабуватися. Мрію про успішне завершення війни й щоб якомога більше українців захотіли повернутися додому. Щоб ми припинили втрачати людей і почали надолужувати те, що втратили за цей час. Щоб було більше бізнесів, якісних співробітників, які розділяють наші цінності та вимоги до роботи. І продовжувати розвивати популярні практики, в т. ч. military tech: від захисту інтелектуальної власності до митниці й податків. Це сфера, яка може стати прикладом для світу, і ми бачимо свою місію в підтримці клієнтів і держави.
Олександр Бондар, радник
— Що для вас означає бути частиною компанії з такою історією?
— 30 років в українських реаліях — це значний період для юридичного бізнесу. Шанобливо працювати в компанії, яка протягом такого часу завойовує авторитет серед клієнтів та повагу серед конкурентів. У будь-якій компанії головне — це люди. Я щиро вдячний за те, що можу працювати з такими професіоналами.
— Який ваш перший проєкт у LA?
— Я прийшов у команду паралігалом без значного юридичного досвіду. Однією з перших справ була судова щодо поділу спадщини. Однак під керівництвом партнерів та старших колег мені вдалось виграти цю справу для клієнта.
— Що найбільше змінилося в компанії за час вашої роботи?
— Це не лише в LA, а загалом у бізнесі — перехід на онлайн-зустрічі, що мені дуже подобається.