Суд першої інстанції часто сприймають лише як початкову ланку судового процесу, однак саме тут встановлюються фактичні обставини справи, оцінюються докази і формується правова логіка рішення. Про відповідальність судді, виклики роботи у перевантаженому суді та критерії якості правосуддя в інтерв’ю «Юридичній Газеті» розповідає суддя Подільського районного суду міста Києва Леся Будзан.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Ви вже тривалий час працюєте в судовій системі. Що свого часу стало для вас вирішальним фактором при виборі професії судді?
— Вибір професії судді для мене ніколи не був випадковим або суто кар’єрним рішенням. Вирішальним стало усвідомлення того, що саме суддя перебуває в точці, де право перестає бути абстракцією і стає реальним механізмом захисту прав людини. За роки роботи в судовій системі переконання лише зміцнилося: саме суд першої інстанції є тим простором, де право набуває реального змісту, перестає бути теоретичною конструкцією і стає реальним інструментом захисту прав людини. Професія судді привабила мене можливістю не тільки застосовувати норму права, а й забезпечувати її справедливе тлумачення в конкретному життєвому контексті, оскільки суддівська діяльність, на відміну від багатьох інших правничих професій, передбачає не лише інтерпретацію права, а й остаточне вирішення правового конфлікту, завжди перебуває на межі між абстрактним правом і людською долею. Саме ця межа й визначає сутність професії.
— Чи пам’ятаєте свою першу справу? Що тоді стало для вас найбільшим викликом?
— Першу справу пам’ятаю дуже чітко: це кримінальне провадження за обвинуваченням особи у вчиненні тяжкого злочину. Найбільшим викликом для мене було не застосування норм матеріального чи процесуального права, не страх проведення першого судового засідання, а усвідомлення незворотності наслідків власного рішення для особи та ваги власного підпису. З цього моменту право перестає бути теорією. Саме в першій у житті та найважчій морально нарадчій кімнаті прийшло чітке розуміння, що судове рішення — це не формальність, а акт владного впливу на життя людей; що формулювання мотивувальної частини, оцінка доказів — це не технічні елементи, а складові гарантій справедливого суду, які є передумовою суспільної довіри до правосуддя.
На моє переконання, саме з першої справи починається формування суддівської відповідальності — не декларативної, а глибоко особистої.
— Подільський суд — один із найбільш завантажених у Києві. Що сьогодні є найскладнішим у щоденній роботі судді першої інстанції?
— Робота в Подільському районному суді міста Києва об’єктивно відображає всі системні виклики, з якими сьогодні стикаються суди першої інстанції: надмірне навантаження, кадровий голод, обмежене фінансування, складність і різноплановість категорій справ. Судді першої інстанції працюють в умовах війни, відключень електроенергії, відсутності укомплектованого штату працівників, постійного браку часу та, як наслідок, стресу, але водночас всіма можливими засобами та власними силами забезпечують доступ громадян до правосуддя при будь-яких обставинах.
Найскладнішим у таких умовах є збереження індивідуалізованого підходу до кожної справи, оскільки зростає ризик формалізації, який є одним із найбільших викликів для якості правосуддя. Масовість правосуддя не повинна перетворюватися на формалізм. Саме тут внутрішні професійні стандарти судді та готовність працювати в будь-яких умовах відіграють вирішальну роль.
— Що в цих умовах допомагає вам зберігати якість розгляду справ?
— Збереження якості розгляду справ можливе лише за наявності чіткого внутрішнього професійного стандарту. Йдеться про усвідомлення того, що суддя не має дискреції щодо якості правосуддя. Навіть за несприятливих умов суддя зобов’язаний забезпечити повноту судового розгляду та належне мотивування рішення.
Якість судового розгляду не може бути зовнішньонав’язаною вимогою, вона має бути внутрішнім орієнтиром судді. Чітка організація роботи, системне планування, повага до сторін процесу і послідовність у правозастосуванні є тими інструментами, які дозволяють зберігати належний рівень здійснення правосуддя навіть в умовах надмірного навантаження.
Вирішальне значення має внутрішня дисципліна, внутрішнє мотивування та установка, що якість судового розгляду та якість судового рішення — це насамперед результат професійної відповідальності, а не наявності чи відсутності сприятливих умов.
— Наскільки роль судді першої інстанції визначає кінцеву долю справи?
— Роль суду першої інстанції часто недооцінюють, сприймаючи його як початкову ланку, яку завжди можна «виправити» в апеляції чи касації. Насправді саме на цьому рівні встановлюються фактичні обставини, оцінюються докази, визначається правова кваліфікація спірних відносин та формується правова логіка справи. Апеляційний і касаційний перегляд, як правило, працює з уже сформованою процесуальною реальністю, не є повторним розглядом справи по суті, а спрямований на перевірку правильності застосування норм права.
Тому суд першої інстанції фактично закладає фундамент усього подальшого судового контролю. На моє глибоке переконання, саме якість цього фундаменту прямо впливає на стабільність судових рішень і рівень довіри до правосуддя.
— Що для вас є головним критерієм якості судового рішення?
— Головним критерієм якості судового рішення є його мотивованість у поєднанні з правовою визначеністю. Мотивувальна частина повинна відображати логічний і послідовний шлях суду від встановлення фактів до правових висновків, тобто має ілюструвати не лише кінцевий висновок суду, а й інтелектуальний процес його досягнення.
Якісне рішення демонструє, що суд врахував доводи сторін, здійснив оцінку доказів відповідно до закону та застосував правові норми послідовно і передбачувано. Саме це забезпечує легітимність судового рішення в очах суспільства. Рішення має бути зрозумілим не тільки професійним юристам, а й сторонам процесу. На моє переконання, якісне рішення — це те, яке сторони можуть прийняти, навіть якщо не погоджуються з його результатом.
— Європейський Союз передав Україні дорожню карту реформ у сфері правосуддя. Як ці очікування відчуваються на рівні судді першої інстанції?
— Європейські очікування у площині судової реформи акцентують на якості судових рішень, ефективності правосуддя та довірі до суду як інституції. На рівні судді першої інстанції ці очікування відчуваються як підвищена увага до якості мотивування рішень, дотримання стандартів справедливого суду та єдності судової практики. Це означає зростання професійних вимог і відповідальності за кожне рішення в контексті загальноєвропейських критеріїв довіри та ефективності.
Суддя першої інстанції фактично стає провідником європейських стандартів справедливого суду на національному рівні, що істотно підвищує професійну відповідальність.
Водночас поєднання високої якості рішень із розумними строками розгляду справ залишається серйозним викликом для суддів першої інстанції, які працюють з 2022 року в умовах війни. Надмірне навантаження, об’єктивний дефіцит часу, кадровий голод і значний обсяг процесуальних обов’язків обмежують можливості судді, однак в очах суспільства такі обставини не можуть бути виправданням зниження стандартів.
— Європейські критерії передбачають і високу якість рішень, і розумні строки. Чи достатньо сьогодні у судді інструментів для поєднання цих вимог?
— На жаль, наявних інструментів часто недостатньо. Суддя змушений працювати в умовах значного навантаження, дефіциту часу, обмежених кадрових ресурсів і матеріально-технічного забезпечення. Водночас суддя не може дозволити собі зниження стандартів якості. Це створює постійне напруження між вимогою швидкості та необхідністю ґрунтовного аналізу.
У результаті суддя першої інстанції опиняється в ситуації, коли баланс між якістю рішення та строками його виготовлення значною мірою залежить від особистих професійних зусиль, встановлення внутрішнього пріоритету роботи над особистим життям, а не від системних рішень.
Щоб європейські критерії здійснення правосуддя запрацювали в судовій системі України, зокрема в першій інстанції, необхідно забезпечити європейські стандарти організації та забезпечення судів в Україні, починаючи з врегулювання надмірного навантаження шляхом заповнення вакансій і закінчуючи забезпеченням належних умов праці та матеріально-технічного забезпечення працівників апарату суду і суддів. Це забезпечить можливість концентрації судді на розгляді та вирішенні конкретної справи у розумні строки з дотриманням стандарту високої якості судового рішення, без відволікання на вирішення організаційних, матеріально-побутових, технічних, кадрових проблем, з якими кожного дня стикаються судді першої інстанції та фактично самотужки їх вирішують.
— Які зміни в організації роботи судів першої інстанції були б критично важливими?
— Для реального наближення до європейських стандартів критично важливими є не декларативні, а практичні зміни: повноцінне кадрове укомплектування судів, забезпечення достойної заробітної плати для працівників апарату суду (наразі посадовий оклад секретаря судового засідання суду першої інстанції становить 13 633 грн, помічника судді — 19 635 грн), посилення матеріально-технічного забезпечення судів першої інстанції (нові приміщення, укомплектування новою технікою, джерелами альтернативного живлення та опалення), раціональний розподіл справ (можливість введення принципу екстериторіального розподілу справ для забезпечення рівномірного навантаження в усіх судах першої інстанції).
Без цих змін та належної організаційної підтримки вимоги до якості правосуддя будуть непропорційними до реальних можливостей суддів, а відповідність європейським стандартам залишатиметься декларативною.
— Від чого сьогодні найбільше залежить довіра до судді першої інстанції?
— Для більшості громадян суд першої інстанції є точкою першого контакту із судовою владою, і цей досвід часто визначає загальне ставлення до правосуддя.
Довіра до судді першої інстанції насамперед залежить від відчуття справедливості судового розгляду, оскільки для учасників процесу важливим є не лише кінцевий результат вирішення спору, а й те, чи був процес змагальним, чи мали сторони реальну можливість бути почутими, чи зберігав суддя процесуальний баланс між сторонами. Важливим елементом у цій концепції є якість і зрозумілість судового рішення: коли мотивувальна частина рішення суду відображає не тільки формальне застосування норм права, а й повний аналіз доказів та доводів сторін і з посиланням на норми права та правові позиції. На моє переконання, довіра до суду також значною мірою залежить від процесуальної культури судді, а це: манера та стиль ведення судового засідання, повага до учасників, вміння забезпечити порядок у судовому засіданні тощо. Часто саме поведінка судді в залі судового засідання стає головним індикатором правосуддя для громадян.
— Чи відчуває суддя в щоденній роботі суспільний запит на справедливість?
— Суспільний запит на справедливість відчувається постійно — у кожній справі, незалежно від її категорії та складності. Водночас цей запит проявляється не лише в очікуванні певного результату розгляду справи, а насамперед в очікуванні на справедливий процес — забезпечення змагальності сторін, процесуальної рівності, неупередженості суду та належної оцінки доказів. При цьому суддя має чітко розмежовувати правову справедливість і суспільні очікування, які можуть бути емоційними, ситуативними або політизованими. Це вимагає особливої професійної стриманості та високого рівня професійної автономії.
— Де проходить межа між необхідною публічністю судді та збереженням безсторонності?
— Межа між необхідною публічністю судді та збереженням його безсторонності проходить там, де публічна активність судді може вплинути на сприйняття його неупередженості як нейтрального арбітра чи поставити під сумнів об’єктивність майбутнього або вже ухваленого рішення суду.
Суддя може бути публічним у питаннях принципів правосуддя, правових стандартів і загальних аспектів судової практики, але повинен утримуватися від будь-яких висловлювань, що можуть вплинути на сприйняття його безсторонності у конкретних справах.
Саме такий баланс між відкритістю і стриманістю відповідає природі суддівської професії та стандартам суддівської етики.
— Чи змінилося з досвідом ваше уявлення про відповідальність судді за кожне рішення?
— З досвідом моє уявлення про відповідальність за кожне ухвалене рішення не зменшилося, а навпаки набуло більш глибокого та усвідомленого змісту. Якщо на початку професійного шляху відповідальність часто сприймається передусім як необхідність правильно застосувати норму права, то з практикою приходить розуміння більш ширшого виміру рішення суду. Кожне судове рішення безпосередньо впливає на права, свободи та долю конкретної людини, тому відповідальність судді полягає не лише у формальному дотриманні вимог закону, але й у забезпеченні справедливого, мотивованого та переконливого правового висновку. Крім цього, кожне рішення стає частиною ширшого контексту — довіри до правосуддя як інституту. Саме це усвідомлення довгострокових наслідків суддівських рішень істотно впливає на професійний підхід, допомагає не втрачати відчуття сенсу в професії, попри навантаження і системну критику.
— Що в роботі судді вимагає найбільшої внутрішньої дисципліни?
— Найбільшої внутрішньої дисципліни вимагає здатність зберігати неупередженість і професійну стриманість у процесі ухвалення рішення. Кожен суддя щоденно працює з конфліктними ситуаціями, емоційно напруженими справами, категоричними позиціями сторін, тому ключовим викликом є вміння відокремлювати особисті оцінки чи зовнішні очікування від правового аналізу обставин справи. Крім цього, значної внутрішньої дисципліни потребує управління власним процесуальним навантаженням, часом і організація роботи, оскільки обсяг справ не повинен впливати на якість розгляду та правовий аналіз в кожній конкретній справі. Це щоденна робота над собою, яка не завжди помітна ззовні, але є визначальною для забезпечення права на справедливий суд і доступ до правосуддя.
— Що допомагає не втрачати відчуття сенсу в професії, попри навантаження і критику системи?
— Попри надмірне процесуальне навантаження та постійну публічну критику судової системи, відчуття сенсу в професії судді першої інстанції передусім зберігається через усвідомлення того, що навіть в умовах складних системних викликів справедливе рішення суду в конкретній справі має визначальне значення для людини, яка прийшла за захистом порушених справ. Коли бачиш, що суд може бути простором захисту, а не формальністю, це дає сили працювати далі.
Також відчуття сенсу підтримується усвідомленням того, що кожне якісне, справедливе та вмотивоване рішення є внеском у зміцнення принципу верховенства права, правової держави, навіть якщо цей результат не завжди є помітним одразу.
— Що для вас сьогодні означає бути суддею першої інстанції в Україні?
— Бути суддею першої інстанції в Україні сьогодні означає здійснювати правосуддя в умовах глибокої трансформації правової системи, високих очікувань, обмежених ресурсів і постійної критики, водночас — нести щоденну відповідальність за практичну реалізацію принципу верховенства права, забезпечуючи стабільність правового порядку на рівні конкретної справи. Це відповідальна публічна місія, від якої залежить не лише результат конкретної справи, а й інституційна довіра до держави загалом.