Питання визначення вартості заарештованого майна в діяльності Агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА) стає об'єктом фахового аналізу через розбіжності в результатах оцінки різних оцінювачів. Практика передачі корпоративних прав в управління свідчить про випадки, коли відомості у звітах суттєво відрізняються від ринкових даних або значень, зафіксованих у суміжних судових процесах, або відсутності оцінки як такої.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Зокрема, за даними народного депутата Ярослава Железняка, щодо об'єктів бізнес-центру та концертної зали Stereo Plaza аукціон відбувся без попередньої оцінки. У результаті показники вартості управління нерухомістю у центральній частині столиці склали від 30 до 50 гривень за квадратний метр. Також зафіксовано зміну вартісних показників ділянок на полонині Боржава, де сукупна цифра оцінки за короткий проміжок часу змінилася з 1,067 мільярда до 347,9 мільйона гривень.
Потребує аналізу й ситуація з вартісними показниками холдингу IDS Ukraine («Моршинська», «Миргородська»). Наразі АРМА використовує оцінку у трохи понад 3 мільярдів гривень. Водночас у матеріалах, що розглядаються у Вищому антикорупційному суді (ВАКС), міститься показник у 5,7 мільярда гривень лише за дві компанії групи, а ринкова вартість усього холдингу оцінюється у понад 8 мільярдів гривень. Така різниця безпосередньо впливає на прогнозні надходження до бюджету, адже при нижчій оцінці різниця може складати десятки мільйонів щомісячно.
Про технічні ризики поетапної оцінки, особливості застосування методології та професійну відповідальність за результати звітів розповів віцепрезидент ГО «Всеукраїнська асоціація фахівців оцінки» Степан Максимов.
— Історично оцінка в Україні часто ставала інструментом у схемах перерозподілу власності. Чи відчуваєте ви зараз, що ринок оцінки корпоративних прав знову повертається до таких практик?
— Сьогодні оцінка корпоративних прав проводиться дуже активно. Це зумовлено виходом учасників з товариств, бажанням міноритарних акціонерів продати свої пакети або застосуванням процедури squeeze-out (механізм примусового викупу акцій у міноритарних акціонерів мажоритарним власником). На жаль, порушення трапляються: іноді мажоритарні власники намагаються штучно знецінити частки міноритаріїв. У таких випадках оцінка фактично виконується "на замовлення" однієї зі сторін.
Проте не можна стверджувати, що на ринку панує повне безправ’я. Існує система контролю. Якщо оцінка проходить через Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, такі звіти спрямовуються на рецензування до Фонду державного майна або саморегулівних організацій. Це створює певний запобіжник проти відвертих маніпуляцій.
— Вважається, що для об’єктивного аналізу корпоративних прав великих підприємств, холдингових компаній потрібно щонайменше 45 днів. Чому цей термін є критичним та які етапи оцінки просто неможливо стиснути без втрати якості?
— Для великого холдингу, який керує низкою дочірніх підприємств, 45 днів — це лише «золота середина», якої часто навіть недостатньо. Оцінювач має визначити реальну вартість корпоративних прав кожної структури, що входить до складу холдингу. Якщо ми говоримо про гігантів рівня SCM, то такий процес вимагає значно більше часу.
Якість оцінки напряму залежить від обраного підходу. Найчастіше використовується дохідний метод, але якщо підприємство не показує достатньої прибутковості, доводиться застосовувати майновий підхід. Це означає необхідність детальної оцінки всіх активів та пасивів. Стискання термінів менш ніж до 45 днів призводить до того, що оцінювач вимушений приймати вартість дочірніх компаній за їхньою балансовою звітністю. Це нівелює довіру до результату, адже балансова та ринкова вартості фінансових інвестицій можуть суттєво відрізнятися.
— Як ви оцінюєте можливість якісного опрацювання тисяч сторінок технічної та фінансової документації за стислі терміни, які часто диктує АРМА? Що саме випадає з аналізу, коли оцінювач працює в режимі цейтноту?
— Працювати з великим масивом технічної та фінансової документації в режимі цейтноту є шляхом до неякісного результату. Багато залежить від ресурсів оціночної компанії: один фахівець фізично не здатен опрацювати такий обсяг даних. Залучення субпідрядників також є проблематичним, адже професіоналів високого рівня в сегменті корпоративних прав небагато, і вони зазвичай вже залучені у великих проєктах.
Коли оцінка проводиться поспіхом, з аналізу випадає вивчення технологічного процесу. В українських реаліях порівняльний підхід практично не працює через відсутність розвиненого фондового ринку. Залишаються майновий та дохідний підходи. Останній вимагає не просто ретроспективного аналізу балансу, а розуміння того, як підприємство працює зсередини. Згідно з законом, оцінювач має особисто оглянути об’єкт. Хоча корпоративні права є нематеріальним активом, їхня вартість базується на реальному майні та технологіях, ознайомлення з якими потребує часу.
— У професійному середовищі існує поняття «тиску на оцінювача». Чи може поспішне встановлення дедлайнів з боку державного органу вважатися формою такого тиску з метою отримання потрібної цифри?
— Безумовно. Стислі терміни змушують оцінювача ігнорувати важливі етапи, наприклад, глибокий аналіз ринку, на якому працює підприємство. Це критично для дохідного підходу, де потрібно прогнозувати майбутню діяльність. Якщо фахівець працює з об’єктом уперше і бачить лише паперову звітність без розуміння специфіки технології, підсумкова цифра буде дуже далекою від реальності.
— Говорять, що доступ до внутрішніх даних підприємства є ключовим для чистої оцінки. Якщо АРМА проводить оцінку виключно за відкритими джерелами, наскільки похибка може викривити реальну ринкову вартість?
— Похибка може бути колосальною. Інформація з відкритих джерел часто є застарілою. Оцінка проводиться на конкретну дату, а в мережі може бути доступна звітність лише за попередні періоди. За кілька місяців, що минули з дати подання останнього звіту, активи підприємства можуть бути відчужені, а прибутки кардинально змінитися. Використання зовнішніх даних замість актуальної внутрішньої інформації перетворює звіт на формальність, яка не відображає справжньої вартості об’єкта на дату оцінки.
— Свіжий приклад. Колишню Stereo Plaza, за інформацією народного депутата Ярослава Железняка, не оцінювали взагалі, а переможець тендера отримав обʼєкт у центральній частині Києва за аномально низькою ціною (30–50 грн за м кв.). Це свідчить про свідоме заниження бази оподаткування та вартості управління?
— У подібних випадках ми часто бачимо маніпулятивне застосування дохідного підходу замість майнового. Якщо оцінювач фокусується лише на поточному доході підприємства, який може бути штучно заниженим, він отримує низьку вартість корпоративних прав. Проте, якби було застосовано майновий підхід до нерухомості в центрі Києва, ціна за квадратний метр не могла б становити 30–50 гривень. Вона б стартувала від 2–3 тисяч доларів. Неправомірний вибір методології в таких кейсах призводить до того, що державні активи фактично переходять в управління за безцінь.
— Ще один приклад. У склад групи IDS Ukraine входить сім компаній. Оцінку двох компаній на замовлення АРМА провели в серпні, Зараз перед передачею управління в стислі терміни намагаються оцінити ще п'ять компаній. Які ризики виникають, коли оцінка цілісного майнового комплексу розривається в часі та проводиться різними суб'єктами? Чи можна вважати таку клаптикову оцінку цілісною та легітимною для підписання договору на управління?
— Це створює величезні ризики. Компанії в межах одного холдингу тісно взаємодіють для оптимізації процесів та оподаткування. Їх неможливо оцінювати як ізольовані об’єкти на різні дати, а потім просто підсумувати цифри. Ринкова ситуація та фінансові показники змінюються щодня. Оцінка має проводитися одночасно за єдиною методологією. «Клаптикова» оцінка на основі застарілих даних з відкритих джерел не може бути базою для підписання серйозних договорів на управління. Довіра до такого результату є мінімальною.
— Чи є підписання договору на основі некоректної оцінки прямим корупційним ризиком? Адже створюється лазівка для управителя платити державі менше, отримуючи водночас надприбутки.
— Це прямий збиток бюджету. Проте, щоб довести це, потрібен тривалий процес: повторна оцінка, рецензування у Фонді держмайна, залучення дисциплінарної комісії та, за необхідності, судова експертиза.
— Якщо договір управління буде підписано на основі старої або неповної оцінки, чи можна це кваліфікувати як завдання збитків державі в особливо великих розмірах? Через занижену оцінку бюджет може отримувати від управителя в рази менші суми. Хто в такому разі несе відповідальність? Оцінювач чи посадовець АРМА, який прийняв цей звіт?
— Відповідальність несуть обидві сторони. Оцінювач несе професійну відповідальність: якщо рецензування виявить порушення нормативних вимог або викривлення результатів, він може втратити кваліфікаційне свідоцтво. Проте оцінювачі часто страхуються застереженнями про те, що звіт базується на наданій замовником (АРМА) інформації.
Головна відповідальність лежить на посадовцях, які ухвалюють рішення на основі цих звітів. Аргумент «ми не спеціалісти» не знімає відповідальності, особливо коли процедура рецензування була формальною. Якщо зʼясується, що рецензент був у змові з оцінювачем або замовником, це вже сфера кримінальної відповідальності за статтею про завдання збитків державі.
— Існує думка: навіть якщо АРМА оновить оцінку на момент підписання договору, вона все одно залишиться заниженою через поспіх. Ви говорили про механізми професійного контролю, а які є механізми громадського контролю, які можуть зупинити цей процес?
— Громадськість може ініціювати перевірку через звернення до Фонду державного майна або до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії. Важливо, щоб заяву подавала зацікавлена особа — акціонер, чиї права порушено, або керівник підприємства. Також можна звернутися до саморегулівних організацій оцінювачів для проведення незалежного рецензування звіту. Громадський контроль є дієвим лише тоді, коли він базується на професійній перевірці якості документів, а не просто на припущеннях.