28 травня 2019, 15:36

«Мої пріоритети — це професія та клієнти», — Ірина Паліашвілі

Опубліковано в №21-22 (675-676)

Ірина Паліашвілі
Ірина Паліашвілі керуючий партнер RULG-Ukrainian Legal Group

Про пріоритети в житті, челенджі для юристів, роль Rule of Law, ставлення до професії та вплив технічної революції «ЮГ» розповіла керуючий партнер RULG-Ukrainian Legal Group Ірина Паліашвілі


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Ірина Паліашвілі— Ірино, Ви заснували одну з перших юридичних фірм в Україні, а потім розширили діяльність, відкривши офіс у США. Що сприяло такому рішенню?

— Передусім, необхідно розуміти часовий контекст. Це був початок 90‑х років минулого століття, коли інтернет, мобільний зв'язок та соціальні мережі просто не існували. Тож єдиний варіант для ефективної комунікації з іноземними клієнтами — приїхати туди, де вони знаходяться, адже міжнародні клієнти фактично не мали іншого засобу комунікації. Оскільки я стажувалася і навчалася в США (вперше за програмою АBA-Сорос у 1991 р., а потім у 1993 р. в Університеті Джорджа Вашингтона), це було логічним рішенням.

— Як координується робота між офісами Вашої фірми в Києві та Вашингтоні?

— Сьогодні це вже не проблема. Я вважаю, що наявність фізичного офісу взагалі не потрібна, особливо враховуючи розвиток технологій зв'язку. В наш час постійно можна бути з усіма на зв'язку, незалежно від місця знаходження. Офіс у Вашингтоні продовжує працювати. Однак потреба в ньому пов'язана не з фізичною наявністю, а з тим, що до нього прив'язані різні дозволи на здійснення професійної діяльності. До 2008 р. у Вашингтонському офісі працювали американські юристи, вони мали велику кількість роботи. На жаль, після глобальної кризи 2008 р., яка переросла у локальну кризу, дещо змінилося. Однак наразі вже немає потреби в тому, щоб повернути потужність того періоду. Американський офіс працює в режимі бек-офісу.

Ірина Паліашвілі

— Як Вам вдається жити та працювати на дві країни? Де Ви проводите переважну кількість часу?

— Насамперед, все залежить від пори року, але зазвичай співвідношення 50% на 50%. Насправді, я так живу з 1992 р., тому наразі я не уявляю, що може бути інакше. В цьому є багато переваг: ти постійно перебуваєш по обидва боки та можеш отримувати інформацію як ззовні, так і зсередини. Приміром, криза 2008 р. в США розпочалась набагато раніше (навесні). Перебуваючи там влітку, я вже розуміла, що відбувається.

Я повернулася в Україну на початку вересня, а тут — діловий бум. Вересень 2008 р. був найзавантаженішим місяцем за весь період існування нашої компанії. На цьому фоні я починаю наполягати на скороченні видатків, переїзді до нового офісу тощо. Звичайно, на тлі ділової активності, яка на той момент спостерігалася в Україні, колеги дивилися на мене як на навіжену, оскільки вони не могли зрозуміти, що ж насправді відбувається. Врешті-решт мені вдалося їх переконати, пояснивши що або так, або втрачаємо роботу і бізнес.

Ми змогли пережити цей важкий період. Були юрфірми, які збанкрутували, були такі, які скоротили штат на 70%. Однак я прийшла до клієнтів і сказала: «Я знаю, що будуть проблеми, ми готові на будь-які поступки, але цю кризу ми переживемо разом». Це був вересень 2008 р., коли до нас криза ще не дійшла і всі вважали, що діловий бум триватиме завжди. Отже, така «інсайдер-аутсайдер перспектива» дуже допомагає.

— Відкривши компанію в країні, яка є «світовою колискою» юридичного бізнесу, з якими труднощами Вам довелося зіштовхнутися?

— Не повірите, але жодних труднощів не було. Всі процеси там давно лібералізовані, бюрократична складова максимально мінімізована, тож з реєстрацією фірми як юрособи не було жодних проблем, оскільки я вже була членом American Bar Association і District of Columbia Bar. Окрім того, до навчання в США я вже встигла пройти стажування у великій юридичній фірмі в Чикаго, мала певне коло знайомств та вільно почувалася в цій країні. До того ж це був період, коли щойно впала «залізна завіса». Ми перша плеяда юристів звідти. Ми були цікаві всім, до нас були всі відкриті. Звичайно, траплялися певні моменти, які викликали труднощі, але це було лише питання часу, адже західний світ вже давно жив іншими професійними та технічними стандартами. Мене дуже вразило, коли я вперше побачила, як людина отримує гроші з банкомата фактично зі стіни. Тож такі речі були для нас «культурним шоком» (сміється — прим. ред.). Однак що стосується питань освіти, професійності, мови, то з цим у нас не було проблем, адже ми мали за плечима якісну підготовку факультету міжнародних відносин і міжнародного права Київського державного університету (який потім був реорганізований у КІМО).

— Які цінності сповідують успішні американські юридичні фірми?

— На жаль, не всі фірми насправді сповідують ті цінності, які декларують. Останні розслідування щодо деяких американських юристів яскраво це демонструють. Трапляються конфлікти інтересів, приховування лобістської діяльності тощо. Тобто юридичні фірми «блакитної крові» були втягнуті у скандали. Той факт, що кільком юристам, які працювали у найкращих юрфірмах США та в Білому Домі, були пред'явлені обвинувачувальні висновки, свідчить про наявність ціннісної кризи у світі. Однак, на щастя, це виняток із правил, а не правило. Чим хороша американська система? Тим, що рано чи пізно вона знаходить та карає порушника, тобто в системі є реакція на порушника.

— Розкажіть про різницю в бізнес-культурі американських та українських юридичних компаній?

— Якщо говорити про сьогодення, то різниця, яка існувала 20‑25 років тому, наразі нівелюється. Сьогодні глобалізація дуже сильно зачіпає і менталітет, і бізнесові моделі, і принципи ведення бізнесу. Структура ринку юридичних послуг також не є винятком, особливо в Україні. Наші колеги отримують іноземну освіту, супроводжують іноземні угоди, їздять по всьому світу. Це певним чином розмиває межі світосприйняття та допомагає бути у світовому тренді розвитку юридичного ринку. Отже, сьогодні я не бачу якоїсь принципової різниці між роботою юристів і юрфірм в Україні та світі. Безперечно, існують певні локальні особливості (не завжди позитивні), однак це те, що зазвичай притаманне багатьом ринкам, але не є переважним для країн.

— Чи існують якісь загальні труднощі, з якими сьогодні найчастіше зіштовхуються юридичні компанії?

— В англійській мові є таке гарне слово «челендж», тобто це не труднощі, а виклики та їх подолання. Для нашої професії найголовніший челендж — це високі технології. Приміром, ще 5 років тому, коли мова йшла про те, яким чином юристи проводять дослідження, то англійці на тематичному круглому столі відповідали, що цим займаються їхні індійські колеги, які працюють у них на аутсорсі. Сьогодні цю функцію часто виконує штучний інтелект. Певною мірою для нас це є загрозою. Якщо раніше юрист був присутній на всіх етапах укладення угоди, то зараз його послуги взагалі можуть не знадобитися (наприклад, якщо мова йде про смарт-контракт).

— Чи можна це вважати загрозою, а не допомогою? Адже юристам не доведеться більше виконувати якусь механічну роботу, але інтелектуальна складова все одно залишиться за правниками. Чи не так?

— Багато залежить від того, як буде здійснюватися правосуддя. Адже навіть якщо ти не судовий юрист, але коли супроводжуєш угоди, то все одно прораховуєш варіанти на випадок виникнення судового спору. На мою думку, в багатьох випадках штучний інтелект буде вершити правосуддя, принаймні у справах за смарт-контрактами, в яких не потрібен суддя, оскільки умовно це комп'ютерна програма, яка самостійно зможе розібратися, хто правий, а хто ні. На останньому щорічному зібранні IBA в Римі я вела показову сесію під назвою «Технічна революція — загроза базовим цінностям громадянського суспільства та юридичній професії?», де ми з панелістами розмірковували саме над тим, як закласти етичні стандарти у високі технології, оскільки будь-який суддя керується правом, яке існує в системі етичних та моральних норм. Цікаво, що наш провідний спікер Sir Geoffrey Vos Chancellor of the High Court Англії та Уельсу виявив неочікуваний ентузіазм щодо правосуддя у виконанні штучного інтелекту.

Вірогідно, з часом чисельність юристів скорочуватиметься, оскільки попит на певні (колись актуальні) види юрпослуг буде відсутній, а це означає скорочення обсягу роботи та рівня оплати. Для юристів це буде нелегко, адже вони звикли диктувати свої умови, нав'язуючи свою ставку тощо. До того ж, якщо раніше, щоб надати клієнту умовний правовий висновок, юристи брали багато часу, то сьогодні дуже часто консультація має бути майже миттєвою. На жаль, це не завжди добре позначається на якості, тому що сьогодні головне для клієнта — швидкість.

Також щоб вижити, доведеться розвивати в собі лояльність до клієнта. Водночас, якщо раніше юрист міг консультувати клієнта 24/7, то зараз цього стає все менше і менше, особливо серед молодих юристів. Вони часто змінюють роботу та надають перевагу принципу work-life balance. Я не беруся судити, добре це чи погано, але ланцюг між клієнтом та юристом, коли останній жив інтересами першого, сьогодні розірваний. Я поважаю work-life balance, але не хочу, щоб він перетворився на пріоритет, тому що для мене пріоритетом є професія та клієнти.

— Сьогодні юридичні компанії нашої країни все більше уваги приділяють етичним питанням розвитку та позиціонування. На Вашу думку, як це бути етичним?

— Для мене як українського адвоката — це Правила адвокатської етики, а також оскільки я член DC Bar — це D. C. Rules of Professional Conduct. Однак якщо абстрагуватися від паперу, на якому вони сформовані та закріплені, то для мене, передусім, це сумління та правильний баланс між інтересами клієнта і професійною етикою. Не секрет, що інколи клієнти вимагають, щоб юристи заради них порушували закон. У такій ситуації потрібно вміти зупинитися: або відмовитися від такого клієнта, або виховувати свого клієнта. Тобто необхідно переконувати клієнта, що у довготривалій перспективі набагато вигідніше дотримуватися приписів закону та слідувати комплаєнсу, а не підштовхувати юристів до злочину.

— Як у глобальному значенні «Rule of Law» пов'язані з професійною етикою та цінностями?

— Це дуже тісний взаємозв'язок. Якщо ви якимось чином порушуєте закон і допомагаєте клієнту його порушувати — це порушення і закону, і етичних стандартів, і принципу верховенства права. На одній з нещодавніх конференцій ІВА я говорила про те, що Rule of Law — це бар'єр між повним хаосом і беззаконням, що стоїть не лише на сторожі закону, але й моралі та інших базових, фундаментальних цінностей, на яких будується держава та суспільство.

— Яким чином можна посилити ці процеси в Україні?

— Це питання навіть не на мільйон, а на мільярд. В цьому контексті хочу навести приклад Грузії або Балтійських країн, які повністю змінили систему, змінивши старі процеси та інституції на нові. Загалом, це стосується не лише нашої держави. На пострадянському просторі, на жаль, у постколоніальний та клептократичній системі Rule of Law обслуговує цю систему, а не захищає від неї, як це має бути.

— Однак заміна старої системи все одно має відбуватися на засадах верховенства права. Чому?

— Величезний і незадоволений запит на справедливість в нашому суспільстві багато в чому визначив результати останніх президентських виборів. Проте потрібно пам'ятати, що одним з головних джерел справедливості є верховенство права. Водночас одним з головних принципів верховенства права є рівність усіх перед законом: жодних винятків, спеціальних інтересів, виборчої юстиції, жодного використання закону, судів і правоохоронних органів в особистих бізнесових інтересах або з метою помсти. Поки у нас не буде встановлене верховенство права в цивілізованому класичному розумінні, починаючи з верхніх прошарків влади, запит на справедливість залишиться незадоволеним, з усіма наслідками, які звідси випливають.

Протягом багатьох років я виступаю за радикальну заміну нашої системи держуправління та правової системи (починаючи з Конституції) на сучасну, прозору, справедливу, просту і зрозумілу громадянам та бізнесу, без спеціальних інтересів, численних невідповідностей і конфліктних норм, яка повинна бути оцифрована та повністю гармонізована із законодавством ЄС.

Однак закони повинні змінюватися у правових межах та в межах демократичних процедур, інакше ми або повертаємося до принципу латиноамериканських диктатур 30‑х років: «Друзям усе, ворогам та всім іншим — закон», або настає повний хаос і беззаконня, де кожен сам собі право і справедливість.

— Ви часто берете участь у різноманітних заходах щодо бізнесового та правового клімату різних країн. Що можна сказати про Україну в глобальному вимірі?

— Українські юристи та український ринок непогано позиціонуються на глобальному ринку. Я часто бачу українських колег на різноманітних міжнародних заходах (як глобальних, так і локальних), я бачу їхні сильні позиції, які беруться до уваги. Українські юристи достатньо добре інтегровані в міжнародний юридичний бізнес, достатньо інформовані щодо трендів тощо. Хоча наш юридичний ринок невеликий, але він прогресивний і включений у глобальну систему.

— Якими досягненнями Ви найбільше пишаєтеся?

— Колись на подібне запитання Гіларі Клінтон відповіла, що найбільше досягнення — це її дочка. Як мама я з нею погоджуюся (сміється — прим. ред.). Щодо професійних досягнень, то це моя участь у великих міжнародних спорах як експерта з українського права. Вже більше ніж 10 років я виступаю у таких спорах і вважаю, що це найвищий пілотаж для будь-якого юриста. Повірте, це дуже нелегко, дуже відповідально, але це приносить величезне професійне задоволення.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати