У час, коли адвокатура перебуває під постійним суспільним тиском, залишатися вірним принципам стає складніше, ніж вигравати справи. Про межі допустимого, ціну компромісів і нову відповідальність захисника — в інтерв’ю «Юридичної Газети» з керуючим партнером АО Globa & Globa Костянтином Глобою.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Ваш перший рік у форматі Globa & Globa був під пильною увагою ринку. Що виявилося складнішим — будувати фірму чи працювати з публічною увагою до цього процесу?
— Так склалося, що нашій команді довелося будувати фірму під пильною публічною увагою. Це можна порівняти із ситуацією, коли тобі в житті випав другий шанс все почати якісно спочатку, але при цьому розумієш, що за тобою усі спостерігають і ти не маєш морального права на помилку.
Такі умови створили значний тиск і на мене особисто, і на колектив. У зв’язку з цим частину ключових рішень для фірми нам довелося приймати швидко, публічно та деколи в умовах усім нам відомого конфлікту. Проте я вдячний долі, що саме так сталося, оскільки лише під тиском створюються сильні команди.
Внутрішні ж виклики побудови роботи фірми становили основу робочого процесу, а вже публічна увага до нас додавала динаміки та мотивації, створюючи своєрідне випробування, в якому ми визначилися із власною позицією.
— Чи можете сьогодні розповісти, що стало причиною того рішення?
— Причин насправді багато, але є декілька основних.
Як назвати причину, коли у тебе вимагають злити резонансну справу, в іншому разі мене мали «виховувати» скаргами щодо зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, публічним тиском, кримінальними провадженнями тощо. Втім, на моє переконання, адвокат не має права зрадити клієнта. Виконання зазначеної вимоги для мене дорівнює зраді, тому я принципово обрав шлях боротьби.
Щодо частини таких дій мій клієнт подав дисциплінарну скаргу на «вихователя», наразі справа перебуває на розгляді.
Якщо говорити про морально-філософські причини, то я чітко відчував необхідність кардинально якісних змін, яких вже було, вочевидь, неможливо досягти на попередніх позиціях. На цю тему є прислів’я індійського плем’я Дакота: «Коли кінь помер, злізь із коня». Простими словами, якщо немає що рятувати, не витрачайте час.
— «Розлучення» із Barristers багато хто назвав скандальним. Який висновок ви особисто зробили про юридичні партнерства в Україні?
— Насправді, залишаючи минуле, було єдине бажання: міцно зачинити двері за ним, не робити жодних висновків, не давати нікому із минулого оцінок, адже рано чи пізно кожен сідає за банкетний стіл наслідків своїх вчинків.
Але ситуація, що склалася, змусила мене зробити висновки як у морально-етичному аспекті, так і через літеру закону, на жаль. Морально-етичні висновки вважаю правильним залишити зі мною, щодо літери закону висновки викладені у заяві про вчинення кримінальних правопорушень, що стосуються виявлення мною підробки моїх підписів на офіційних документах, їх систематичне використання під час участі у декількох публічних закупівлях.
Тому я впевнений, що процес розлучення з минулим ще не завершений і найближчим часом набере нових обертів.
— Що особисто для вас означав перезапуск у професії?
— Коли ти тривалий час працюєш над собою, своєю позицією, своїм професіоналізмом, то рано чи пізно настає момент досягнення, коли ти розумієш, що весь цей час ти тренувався саме для подолання подальшого життєвого виклику. Тому, мабуть, це мій подальший життєвий виклик, який я додаю і який мене виводить на новий ціннісний рівень. Мені в цьому аспекті подобається японський термін «гаман», що означає терпіння і стійкість перед обличчям труднощів та здатність переносити виклики долі з гідністю та самоконтролем.
Якщо ж відійти від внутрішньої філософії, то перезапуск у фізичному його розумінні означає можливість зібрати сильний колектив, який несе чітку ідею допомоги людям.
— Фірма, що проходить через гучний старт, зазвичай формує внутрішній чорний список рішень, яких більше не буде. Що увійшло до цього списку у вас?
— Дійсно, умовний чорний список рішень веду, але 6 грудня 2025 року була річниця нашій фірмі, проте, на щастя, список ще не розпочатий. Найімовірніше, відсутність записів у цьому списку — це результат тієї надмірної відповідальності та публічної уваги до нас, які призводять до більш зваженого процесу прийняття рішень. Можливо, з часом я все-таки щось додам, але, мені здається, висновки будуть стосуватися лише зовнішніх комунікацій із людьми, а не прийнятих рішень. Подивимося.
— Протягом року ви паралельно отримували хвилю репутаційних медійних атак. Чи змінила ця хвиля тиску ваш стиль роботи або стиль комунікації?
— Не скажу, що це змінило нас, радше розкрило в кожному із нас приховані елементи особистості, прибрало зайве і зробило більш усвідомленими. Ми стали командою із чіткою позицією захисту клієнта, іноді навіть всупереч обставинам, які опоненти штучно намагаються створювати навколо нас.
Системне намагання знищити нас руками проросійських конкурентів із задіянням, зокрема, і політично-адміністративного впливу, тільки згуртувало нашу команду та підняло на вищий професійний рівень.
Що стосується стилю роботи, однозначно вказана ситуація підвищила якість нашої роботи, збільшила коло комунікацій, що, вочевидь, позитивно вплинуло та продовжує впливати на розвиток фірми.
— У сучасних умовах ринку публічність адвоката — це перевага чи ризик?
— Публічність адвоката — це перевага із зонами ризику одночасно.
Вирішальну роль у цьому грають лише особиста готовність до цієї самої публічності та її наслідків. Зазвичай медіа допомагають і є стратегічною перевагою, якщо вміло їх використовувати, проте одночасно створюють додаткову відповідальність.
На жаль, система побудована так, що завдяки замовчуванню, маргіналізму та байдужості до базових речей у суспільних правовідносинах активно розвиваються тіньові схеми та алгоритми. Саме ЗМІ є інструментом, який допомагає адвокату викривати такі схеми та алгоритми.
— Проти вас відкривали дисциплінарні провадження. Що, на вашу думку, сьогодні є справжнім інструментом захисту адвоката — закон, репутація чи публічність?
— Я вважаю, що закон, репутація і публічність — це невід’ємні супутники адвоката, який веде резонансні кейси. Це своєрідні інструменти захисту як клієнта, так, на жаль, і себе особисто. Ми дійсно сьогодні живемо у викривленій реальності, коли маємо захищати самі себе від внутрішніх загроз, яких не має бути за своєю природою в незалежній адвокатурі та демократичній державі, про яку ми всі мріємо і яку намагаються військові з останніх сил виборювати на фронті. Як так сталося взагалі, що ми маємо застосовувати інструменти захисту своєї незалежності всередині країни? Але це вже тема, мабуть, іншого інтерв’ю.
— Чи є межа, після якої захист власного імені стає частиною юридичної практики, а не лише PR?
— Я маю доволі суб’єктивне ставлення до слова «піар». Для мене це негативний інструмент, оскільки суб’єктивно саме цей термін асоціюю зі штучністю, а все штучне мені не імпонує.
Мені ближче до душі терміни «позиціонування» та «соціальна значущість», рівень яких досягається через конкретні вчинки, позиції, які ти займаєш, та головне — результати. Піар — це коли ти говориш, але коли про результати твоєї роботи говорять люди, яких ти навіть не знаєш, піар тобі не потрібен.
Інструмент позиціонування походить від латинського дієслова ponere, що означає «класти, ставити, розміщувати», але мені подобається етимологія походження цього слова в українській мові — воно походить від того самого латинського слова, але утворюється саме від слова «позиція» за допомогою відповідних суфіксів. А я маю позицію!
Щодо меж у захисті власного імені, це питання не піару і не позиціонування. Для мене це світоглядне особистісне питання виживання, яке опоненти, на щастя, недооцінили. Розбиття вивісок, нівечення щитів соціальної реклами, втручання в автоматизовані системи, незаконне заволодіння майном, фізичні напади із замовленням підкидання наркотиків та спричинення інвалідності тощо. Цей список яскраво демонструє світогляд опонентів, їхній професійний рівень, адже бажаного успіху вони не досягли, ба більше, впевнений, що ніколи не досягнуть, адже коли кидаєш в людину брудом, слід пам’ятати: до неї він може не долетіти, а на твоїх руках залишиться. Але все одно я їм дякую — це допомогло нашій команді стати сильнішою.
— Чи був момент, коли ви думали: «Можливо, я не хочу починати все спочатку»?
— Досі таких думок не виникало. 6 грудня 2025 року ми відсвяткували річницю створення АО Globa & Globa, і в нашій команді вже 30 адвокатів. За цей рік я подумки багато разів повертався в минуле і ставив собі запитання, чи змінив би я щось у своїх рішеннях. Але досі відповідь одна — нічого!
Ба більше, саме в річницю нашої фірми та в День ЗСУ я прийняв рішення після завершення всіх судових процесів передати мій Гелендваген на користь ЗСУ. Хтось прокоментував, що це «понти» і «піар». Я лише посміхнувся, прочитавши ці коментарі, адже для мене це зважене рішення, за яким — мої сподівання, що цей автомобіль принесе користь нашим військовим і наблизить нас до перемоги.
— Які справи 2025 року стали індикаторними для Globa & Globa і показали, що ви рухаєтесь у правильному напрямі?
— Говорячи про адвокатські кейси, це справа полковника Червінського, яку від нас вимагають злити. Тому підтвердження — останні події з моїм колегою Василем Вінниченком, на якого нещодавно в результаті переслідування здійснено напад і спробу викрадення. Але ми це зробили, наразі Роману змінено запобіжний захід, і він офіційно вже в лавах ЗСУ.
Показовим також стало те, що багато народних депутатів та посадовців почали відгукуватися на наші соціальні ініціативи, які ми започатковуємо в Україні, передусім для військових. До нашої команди починають приєднуватися міжнародники, чого я не міг досягти, коли був у попередній команді.
До речі, як не дивно, але вся команда помітила поважніше ставлення суддів до нас нових, що видно у манері ведення процесу. Я навіть спіймав себе колись на думці, ми цьому явищу в колективі почали радіти — ми раділи тому, що і так мало бути у процесі.
— Ви багато працюєте зі справами військових. Які юридичні проблеми у сфері військового права сьогодні найгостріші?
— Для кожного військового його індивідуальне питання є суб’єктивно найгострішим, і це нормально. Якщо говорити про категорії справедливості, то, мабуть, варто виокремити передусім питання соціальних гарантій та безпеки. Це питання виплат, реабілітації та підтримки, медичного забезпечення. Окрема проблема — це СЗЧ. Судові процеси над військовими — взагалі окреме явище, де категорії справедливості та співрозмірності сприймаються найгостріше.
— Чому про них так мало говорять?
— Про війну взагалі мало говорять, і це нормально, ми всі втомились, але вимушені жити в цих умовах. Саме тому наша фірма почала порушувати серед депутатів і суспільства публічно проблеми військових, займаємося систематизацією та опрацьовуємо законодавчі зміни, спрямовані на соціальне і правове забезпечення військових.
Нещодавно я дійшов висновку, що в цей час не волонтери, не адвокати, не громадські організації мають захищати військових, а держава! Це моя мета, щоб передусім держава почала захищати військових!
— Який кейс у військовому напрямі найбільше змінив ваш погляд на професію?
— Є такий, ми із Софією Фединою порушували його у Верховній Раді України, коли тіло нашого військового було доставлене без органів в Україну, а в медичних документах держави-агресора було вказано причиною смерті застудні хвороби, і саме на цій підставі родині військового було відмовлено у виплатах. Саме після цього кейсу я сказав собі: «Досить знущань, необхідно щось якісно змінювати».
— Ви не просто ведете справи, але й формуєте GR-проєкти, організовуєте події, працюєте з інституціями. Як змінилася роль адвоката в Україні за останні кілька років?
— Я не скажу, що роль змінилася, радше особисто я змінився і перестав себе обмежувати лише адвокатурою. Не адвокати змінюють життя, а люди, варто бути передусім Людиною!
— Як адвокат може впливати на державну політику у сфері військового права без ризику втратити професійну незалежність?
— Ми взагалі живемо в оточенні ризиків втратити все.
Рух вперед — ось що має значення. Безумовно, варто бути готовим до наслідків, ризиків, перепон та певної протидії, але я обираю шлях вперед.
— Які типи кримінальних проваджень сьогодні формують основний масив вашої практики? Які тенденції ринку це відображає?
— У цьому питанні я собі не зраджую вже багато років — загальний кримінал та антикорупційна практика. Впевнений, що найближчий рік у нас у державі антикорупційних кейсів побільшає.
— Чи змінилися підходи правоохоронних органів до топменеджменту та держслужбовців у провадженнях WCC порівняно з попередніми роками і що має насторожувати найбільше?
— Мене найбільше насторожує одна тенденція, з якою я категорично не погоджуюсь як із явищем. Це розвиток у юридичній доказовій системі такого поняття, як «вірогідне припущення», і з часом до ступеня цього припущення висувається все менше вимог. Це означає, що втрачається поняття доказу як юридичного факту, а стає достатнім доведення лише опосередкованими елементами певного ступеня вірогідності.
Такі підходи зменшують якість досудового розслідування, що призводить до низки проблемних питань, таких як банальна незрозумілість обвинувачення особі, а інколи й адвокатам.
— Коли ви бачите корпоративний конфлікт, за якими ознаками розумієте, що він неминуче перейде в кримінальну площину?
— Цілі та готовність до наслідків сторін корпоративного конфлікту — саме вони визначають ті червоні лінії, до яких конфлікт наблизиться, звісно, при наявності складу злочину. Але при наданні правничої допомоги завжди перепрошую у клієнта і дозволяю собі висловити власну думку про готовність/неготовність клієнта до наближення до цих червоних ліній. Бувають випадки, коли я наполягаю на припиненні якихось дій лише тому, що клієнт не витримує конфлікту ментально, і ця проблема починає перетворюватися для клієнта в безповоротний процес грошових витрат.
— Які питання військового або кримінального законодавства, на вашу думку, потребують невідкладних змін?
— Реальність та доступність державних гарантій для військових в їх широкому розумінні. Починаючи з поля бою і закінчуючи гарантіями після завершення служби.
— У чому справжній професійний капітал Globa & Globa?
— Базові якості людей, про які нині у суспільстві частіше забувають. Відвертість, людяність, допомога, захист, добро… Ми за цей рік зібрали дійсно круту команду, яка зі старту дала прекрасні результати. Хочу вже подивитися на нас через декілька років.