Навіть за добросовісного виконання договору публічні та оборонні закупівлі залишаються зоною підвищеного ризику для бізнесу: формалізовані процедури, багаторівневий контроль і ретроспективна оцінка рішень можуть наздогнати компанію вже після підписання контракту. У таких умовах адвокат має бачити не окрему норму чи епізод, а всю картину ризиків: від тендеру до виконання контракту, де вирішальним часто стає не результат, а документ і логіка дій. Про те, як вибудовувати захист бізнесу в публічних та оборонних закупівлях, в інтерв’ю «Юридичній Газеті» розповідає керуюча партнерка ЮК PROCTOR, адвокатка Дар’я Свистула.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Які ключові ризики ви бачите у роботі бізнесу з публічними та оборонними закупівлями?
— Робота з публічними та оборонними закупівлями для бізнесу завжди є зоною підвищеного ризику. Причина не в самій державі як контрагенті, а в поєднанні формалізованих процедур, багаторівневого контролю та ретроспективної оцінки дій бізнесу. Навіть за повного і добросовісного виконання договору компанія може зіткнутися з претензіями щодо процедури, ціни або допустимості змін умов.
Ключові ризики — це процедурні порушення, які можуть призвести до втрати контракту, контрактних ризиків у вигляді штрафів, пені та розірвання договорів, а також кримінальних ризиків, коли господарські або адміністративні спори намагаються кваліфікувати як злочини. В оборонних закупівлях ці ризики посилюються закритістю процесів і підвищеною увагою правоохоронних органів.
— Що компанії найчастіше неправильно оцінюють, коли заходять у тендери або починають працювати з державним замовником?
— Найпоширеніша помилка полягає в тому, що державний контракт сприймається як звичайна комерційна угода. Бізнес недооцінює значення формальних процедур і переоцінює значення фактичного результату. У публічних закупівлях саме документ є ключовим доказом правомірності дій.
Ще одна типова помилка — це переконання, що основні ризики завершуються після перемоги в тендері. На практиці найбільша кількість проблем виникає вже після підписання договору, коли починається контроль ціноутворення, строків, якості та змін істотних умов.
— Наскільки дієво працюють механізми, покликані захищати добросовісного постачальника?
— Механізми захисту є, але вони не працюють автоматично. Добросовісність постачальника не презюмується і завжди має бути доведена. Судова практика виходить з того, що саме бізнес повинен підтвердити законність своїх дій, обґрунтованість ціни та належне виконання договору.
Оскарження рішень замовника або контролюючих органів є ефективним лише за умови наявності повної та якісної доказової бази.
— Які compliance-механізми компанія має вибудувати до участі у державних або оборонних закупівлях?
— Компанія повинна мати внутрішню систему управління тендерними процесами з чітким розподілом відповідальності. Обов’язковими є антикорупційні правила, контроль комунікацій із замовниками, перевірка контрагентів і субпідрядників, санкційний та репутаційний аналіз.
Окреме значення має внутрішній контроль формування ціни та документальне підтвердження її обґрунтованості. В оборонних закупівлях додатково необхідні процедури експортного контролю та обмеження доступу до чутливої інформації.
— Які «червоні прапорці» мають насторожити компанію ще на етапі підготовки документів чи комунікації із замовником?
— Насторожувати повинні технічні вимоги, які очевидно звужують конкуренцію, неформальні пропозиції розв’язати питання поза процедурою, вимоги змінювати документи або умови після подачі пропозиції, а також очікування залучення конкретних субпідрядників.
Окремим сигналом ризику є відсутність підтвердженого фінансування або пропозиції змінювати істотні умови договору вже після його підписання.
— Чи повинна компанія проводити власну Due Diligence перед участю в тендері?
— Так, власна Due Diligence є обов’язковою. Компанія має аналізувати не лише предмет закупівлі, а й самого замовника, його практику виконання договорів, історію спорів та підхід до контролю постачальників.
Окремо необхідно перевіряти власну пропозицію, ланцюг постачання, субпідрядників, логістику та можливі сценарії зміни умов договору.
— Які інструменти внутрішньої або зовнішньої перевірки знижують кримінальні та фінансові ризики в закупівлях?
— Найефективнішими є превентивні інструменти, які формують доказову базу ще до виникнення спору або втручання правоохоронних органів. Йдеться про юридичний аудит тендерної документації до подачі пропозиції, внутрішній фінансовий контроль ціноутворення, системну і своєчасну фіксацію виконання договору, а також залучення незалежної технічної або якісної експертизи у складних закупівлях.
Окремо слід наголосити, що саме проведення судових експертиз з метою встановлення реального обсягу виконаних робіт, фактичного руху та права власності на товар, а також відповідності поставки чи робіт вимогам договору є одним із найбільш дієвих інструментів захисту бізнесу. Практика показує, що об’єктивний експертний висновок часто має вирішальне значення як у судових спорах, так і в кримінальних провадженнях, зокрема за ст. 191 КК України, де головним є питання реальності виконання та відсутності заволодіння коштами.
Ключовим залишається і контроль будь-яких змін до договору та їх відповідність вимогам законодавства.
— Як має діяти компанія, якщо питання або підозри виникають уже після підписання контракту?
— Компанія повинна припинити неформальні комунікації і перейти виключно до офіційного листування. Далі необхідно зафіксувати всі фактичні обставини виконання договору та провести правову оцінку ризиків.
Будь-які подальші дії мають здійснюватися виключно в межах правового поля з урахуванням можливих перевірок і судових спорів.
— Що є критичним під час внутрішнього розслідування, щоб не нашкодити і не створити репутаційних втрат?
— Критичними є конфіденційність, законність збору доказів і контроль інформації. Спроби заднім числом змінювати документи або створювати нові докази майже завжди погіршують позицію компанії.
Важливо також мати єдину узгоджену позицію для зовнішніх комунікацій.
— Які превентивні заходи насправді допомагають зменшити ризики у державних контрактах?
— Реально працює системний підхід. Це комплаєнс до участі в закупівлі, доказова база ціни і походження товарів або послуг, контроль виконання договору та заздалегідь підготовлений план реагування на перевірки і слідчі дії.
— Які фактори у взаємодії бізнесу з правоохоронцями ви вважаєте найбільш проблемними сьогодні?
— Найбільш проблемним є криміналізація господарських спорів. На практиці ми бачимо велику кількість кримінальних проваджень, зокрема за ст. 191 КК України, які відкриваються без встановлення реального факту заволодіння коштами.
У багатьох випадках підставою є формальні припущення щодо завищення ціни або сам факт використання бюджетних коштів. Такі провадження роками перебувають на стадії досудового розслідування, але для бізнесу цього достатньо, щоб зіткнутися з обшуками, арештами рахунків і серйозними репутаційними втратами.
— У яких моментах система закупівель найбільше відстає від потреб бізнесу?
— Система залишається надмірно формалізованою і не забезпечує балансу відповідальності між бізнесом та посадовими особами замовника. Постійні зміни правил ускладнюють довгострокове планування і підвищують ризики для сумлінних учасників.
— Які тенденції у сфері кримінальних та економічних ризиків будуть визначальними у 2026 році?
— Ключовими тенденціями стануть посилення постконтрактного контролю, зростання кількості спорів щодо висновків контролюючих органів, активніше застосування ст. 191 КК України у закупівельних кейсах та підвищена увага до санкційності й ланцюгів постачання.
— У яких галузях ризики можуть зрости найбільше і чому?
— Найбільші ризики зростатимуть у будівництві, інфраструктурі, оборонній промисловості, медицині та енергетиці. Саме ці сфери поєднують великі бюджети, складні технічні вимоги і жорсткий контроль.
— Які кроки бізнесу варто зробити вже зараз, щоб бути стійким і захищеним?
— Бізнесу необхідно впровадити тендерний і санкційний комплаєнс, стандартизувати документи, налагодити контроль виконання договорів і навчити команду правильно працювати з державними замовниками.
— У чому ви бачите найбільший професійний виклик для адвоката, який супроводжує бізнес у державних контрактах?
— Найбільший професійний виклик полягає в одночасному управлінні тендерними, контрактними, регуляторними та кримінальними ризиками. Адвокат має бачити не окрему норму чи епізод, а всю картину ризиків на кожному етапі роботи з державним замовником.
Для мене і для ЮК PROCTOR це не теорія і не поодинокі кейси. Ми виконуємо цю роботу щодня, постійно супроводжуємо бізнес у публічних та оборонних закупівлях, реагуємо на моніторинги, перевірки, спори та кримінальні провадження.
Саме тому ми добре розуміємо, чому в цій сфері адвокат має працювати на випередження, а не лише реагувати на вже сформовані проблеми.