13 липня 2021, 10:14

Засуджені за КПК 1961 р. до довічного позбавлення волі матимуть право на апеляцію: законопроєкт

У Верховній Раді України було зареєстровано законопроєкт щодо забезпечення особам, які були засуджені до довічного позбавлення волі, права на апеляційне оскарження вироку.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Читайте також: "Фактичні обставини злочину в обвинувальному акті мають значення для реалізації права підозрюваного на захист, – ВС"

Обґрунтування необхідності прийняття акта.

У пояснювальній записці йдеться про те, що протягом тривалого часу правозахисники наполягають на необхідності перегляду вироків, що були постановлені на підставі Кримінально-процесуального кодексу 1960 року та якими призначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, проте по яких обвинувачення ґрунтується виключно або значною мірою на зізнаннях, отриманих внаслідок катувань, інших істотних порушень права на захист, на письмових поясненнях та протоколах допитів невідомих осіб, які у судове засідання не з'являлися та не були доступні для допиту з боку захисту, на інших, зокрема, й речових доказах, які були здобуті органами слідства всупереч вимог закону, за невідомих обставин та з нез'ясованих джерел, тощо. За даними правозахисників, лише серед тих, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі (на сьогодні 1,5 тис. осіб), принаймні близько 100 людей засуджені незаконно.

Не містив радянський Кодекс поняття «недопустимого» доказу, тому близько ста довічних вироків, що виконуються на теперішній час, явно не відповідають вимогам статті 62 Конституції України щодо заборони незаконного засудження, зокрема, й неприпустимості використання з цією метою доказів, отриманих незаконним шляхом.

Що пропонується?

Проєктом Закону пропонується № 5747 від 09.07.2021 за вчинення готування до злочину та вчинення замаху на злочин або за пособництво у вчинені злочину довічне позбавлення волі не застосовувати, крім випадків вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених статтями 109-114-1, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, передбачених статтями 437-439, частині першій статті 442 та статті 443 цього Кодексу.

Також пропонується внести зміни до Кримінального процесуального кодексу України та встановити, що особи, які були засуджені до покарання у вигляді довічного позбавлення волі до набрання чинності цим Кодексом, але відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України 1961 р. у редакції, що була чинною на момент засудження, не мали права на апеляційне оскарження вироку, можуть подати апеляційну скаргу, якщо такі особи у судових засіданнях не визнали себе винуватими у вчиненні відповідного злочину та продовжують відбувати це покарання. Таке рішення суду апеляційної інстанції може бути оскаржене до суду касаційної інстанції.

У разі якщо під час касаційного розгляду буде виявлено наявність неоднакового застосування судами закону України про кримінальну відповідальність або положення кримінально-процесуального законодавства, зокрема Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, які підлягають  застосуванню під час вирішення справи, то справа має бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

З набранням законної сили рішенням суду апеляційної, касаційної інстанції втрачають законну силу інші судові рішення, ухвалені у цій справі, в частині, яка суперечить новому судовому рішенню. Перелік таких рішень та/або їх відповідних частин вказується у новому судовому рішенні.

Покарання у виді довічного позбавлення волі у кримінальних справах, розглянутих відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України 1961 р., особам, які на день набрання чинності цим Законом продовжують відбувати це покарання, незалежно від встановленої вироком форми співучасті, у разі смерті одного потерпілого, знижується судом до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або строк відбутого уже покарання, яке становить не менше п’ятнадцяти років.

Проте, дія цього пункту не поширюється на осіб, засуджених за злочини проти основ національної безпеки України, передбачені статтями 109-114-1, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, передбачені статтями 437-439, частиною першою статті 442 та статтею 443 Кримінального кодексу України.

Законопроєктом визначається, що недопустимими є докази отримані незаконним шляхом:

  • з порушенням прав і свобод людини, гарантованих Конституцією України та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 
  • з порушенням встановленого законом порядку отримання фактичних даних та їх фіксації; 
  • з джерел чи у спосіб, які не передбачені законом.
0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати