5 вересня 2025 року в Києві відбувся круглий стіл, присвячений питанням правового та соціального захисту військовополонених і звільнених Захисників та Захисниць України. На заході, організованому адвокатським об’єднанням «Globa&Globa», учасники, зокрема, обговорили проблемні питання правового регулювання полону, звільнення з полону, а також реінтеграції військових.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Проблематика
В адвокатському об’єднанні зазначали, що в нинішніх умовах війни (зокрема, активною процедурою обмінів військовополоненими) постає питання належного правового регулювання процедури захоплення військових Сил оборони України і напрацювання дієвого алгоритму захисту прав та інтересів військовополонених та звільнених із полону військових.
Крім цього, в АО говорили про тенденцію: щодо звільнених із полону військових відкриваються кримінальні провадження за ст. 430 КК України (добровільна здача в полон), а також за статтями, що передбачають відповідальність за дезертирство (ст. 408) чи самовільне залишення військової частини (СЗЧ, ст. 407 КК України).
«Ключовою проблемою є відсутність у КК України чіткого визначення поняття «добровільна здача в полон» та критеріїв, які відмежовують її від вимушеного потрапляння в полон внаслідок бойової ситуації. Не визначено, за яких обставин втрата боєздатності, повне оточення, відсутність боєприпасів, відсутність фізичної можливості чинити опір виключають кримінальну відповідальність. Ця прогалина створює простір для довільного тлумачення та зловживань, за наслідком чого військовослужбовці недоотримують грошове забезпечення та залишаються позбавлені соціальних гарантій, передбачених законодавством», – зазначали в «Globa&Globa».
Про що говорили учасники
На заході, зокрема, були обговорені такі питання:
- розв’язання проблеми кваліфікації військовополонених як осіб, що самовільно залишили військову частину та/або дезертирували з місця несення служби;
- проблематика позбавлення/поновлення соціальних гарантій військовослужбовців звільнених із полону ворога у зв’язку із виведенням поза штат на підставі СЗЧ/дезертирства;
- напрацювання критеріїв та ознак добровільної здачі в полон військовослужбовцем в умовах бойових дій та правових наслідків здачі в полон;
- впровадження у Силах оборони України напрацьованого порядку дій військовослужбовця за умов захоплення в полон противником тощо.
На початку круглого столу зі вступним словом виступив Костянтин Глоба, керуючий партнер AO «Globa&Globa». Він зазначив, що думка зібрати всіх учасників заходу народилася з ідеї створити невелику робочу групу для доопрацювання законодавства для військових у військовій сфері.
«Коли ми почали обговорювати та консультуватися з колегами, депутатами, суддями щодо цих моментів, то так вийшло, що до нас доєдналося валика кількість людей із різних сфер – депутати, науковці, психологи, військові, судді. Це переросло в те, що ми сьогодні бачимо захід у тому форматі, в якому він є. Що ми прагнемо зробити? У нас єдина мета: та проблематика, з якою стикаються військові, – це юридична проблематика насамперед у сфері військовополонених, в інших сферах. Ми би хотіли з різними спеціалістами з цієї сфери, які стикаються з даними проблемами, обговорити та виокремити ті моменти, які можемо гармонізувати з погляду законодавства, зрозуміти, як можемо їх удосконалити і, власне, опрацювати зміни, скласти відповідні законопроєкти, вручити його народним депутатам і намагатися пролобіювати зміни для військових загалом», – пояснив він.
З аналізом проблематики правового та соціального захисту військовополонених і звільнених оборонців виступила Маріса Скуба, адвокат AO «Goba&Globa». Вона розповіла, що з початку повномасштабного вторгнення адвокатське об’єднання захищає права українських військових – і саме в одному з процесів надання правової допомоги стало відомо, що одного з них було запрошено слідчими ДБР як свідка на допит.
«По прибуттю на допит стало відомо, що розслідується кримінальне провадження за фактом нібито добровільної здачі в полон. І фактично йому (військовому – ред.) світить підозра. Після комунікації зі слідчим клієнт повідомив, зокрема, про обставини, які склалися під час захоплення його в полон. Серед іншого, він повідомив про факт того, що перебував у повному оточенні з єдиною зброєю – автоматом. Ворог рухався на нього, але він, розуміючи те, що або зараз загине, або потрапить у полон, то повідомив військову частину, командування про обставини й попросив про допомогу. Допомоги не було. Розуміючи наслідки ситуації, він розібрав автомат, порозкидав його частини в різні сторони, щоб вони не дісталися ворогу. Після цього його було захоплено в полон, де він пробув три роки – під час здійснення постійних, систематичних тортур, зокрема фізичного та психологічного характеру. Після цього він повертається в межах обміну на територію, підконтрольну Україні, й дізнається, що щодо нього відкрито кримінальне провадження за нібито добровільну здачу в полон», – вказала Маріса Скуба.
За її словами, слідчий повідомив, що вказані обставини були зареєстровані на підставі двох фактів: акт службового розслідування (адвокат розповіла про «нібито свідків, які свідчили про те, що він дійсно перейшов до ворога») та відео з YouTube, яке, пояснила Маріса Скуба, «виклали росіяни, про те, що військовий нібито повідомляє про той факт, що він перейшов на територію, підконтрольну рф, добровільно».
Читайте також: «Полон та кримінальне переслідування звільнених військовослужбовців: правова колізія та виклики для держави».
«Ба більше, у цьому відео йшлося про те, що цей військовий нібито має бажання служити у військових частинах рф. Саме це фактично для слідчого ДБР стало доказом, зокрема, в межах вказаного кримінального провадження. На моє глибоке переконання, це є взагалі абсурдним і не могло сприйматися як доказ… Крім цього, слідчий ДБР запропонував нам провести поліграф, де нібито клієнт має повідомити, чи дійсно була добровільна здача в полон. Зрозуміло, що ми заперечували, акцентуючи, зокрема, на тому, що через його як мінімум психологічний стан він не може пам’ятати обставини, які були три роки тому. Ба більше, йому потрібна адекватна психологічна та психіатрична допомога. Про що тут говорити?» – наголосила адвокат.
Крім цього, вона розповіла, що після допиту окремо проаналізувала норми КПК, чи є критерії, які свідчать про те, що людина здалася в полон. Однак таких критеріїв, вказала вона, немає.
Сергій Ланкін, юрист AO «Globa& Globa», розповів про проблеми грошового забезпечення соціальних гарантій військовополонених. За його словами, АО зіштовхнулося з проблемою, що військові, які після проведення в полоні, повернення з нього, наразі проходять реабілітацію, дізнаються, що за весь час перебування в полоні не отримували заробітну плату: «Як виявилося, у 2022-2023 рр. військова частина подала їх або як СЗЧ (самовільне залишення частини – ред.), або як дезертира, або побачила ознаки добровільної здачі в полон. Хлопці звертаються до нас – їх цікавить не стільки факт кримінального провадження, де вони ще не беруть участь, як те, що їм банально немає за що жити після трьох років, як вони перебували в такому стані».
Також в АО стикнулися з проблемою того, що особа в статусі СЗЧ, дезертира або добровільної здачі в полон перебуває поза штатом військової частини: «Відповідно є позиції деяких частин, що вони не можуть ні отримати, наприклад, копію посвідчення УБД (отримати дублікат), ні довідки, ні взагалі інформацію, де вони наразі розташовані. У нас є випадки, коли військові частини були розформовані або передислоковані – й досить часто є ситуації, коли ми спілкуємося зі звільненими хлопцями, а вони не розуміють навіть, де контакт командира».
«Консультанти Координаційного штабу кажуть родичам, що людина в полоні може казати все, що завгодно, аби зберегти своє життя. Це основне завдання цієї людини. І коли дійсно відео, зняте нашим ворогом, використовується як доказова база для того, щоб звинуватити військового, який вийшов із полону… Це некоректно, тому що людина перебуває під постійним тиском, постійно зазначає фізичного та морального впливу. Якщо вона відмовиться зняти це відео, в неї будуть суттєві проблеми, які вплинуть на її фізичний стан і подальшу долю взагалі», – сказав військовослужбовець 1 корпусу НГУ «Азов» Костянтин Кожекін.
За його словами, військова частина не завжди володіє ресурсом, щоб досконало проводити службове розслідування.
Народний депутат України Софія Федина (виступала онлайн) розповіла про нагальні проблеми та виклики для військовослужбовців та військовополонених. За її словами, велика частина проблем, які наразі в Україні існують (фінансові виплати, оформлення СЗЧ, неправдиві документи, оформлені на тих чи інших військових), є дотичними до проблеми, що «хтось десь не хоче платити військовим та їх родинам гроші, які їм зобов’язана виплатити держава».
«Через Верховну Раду вдалося внести й прийняти після довгих розмов законопроєкт, коли родини військових, які загинули в полоні, мають отримати повну компенсацію від держави без рішень судів. Але це сталося можливим лише після шаленого розголосу», – розповіла вона.
Софія Федина наголосила також на стандартах НАТО, де головною є насамперед цінність людського життя: «Зрештою, якщо навіть виходити з цинічної точки зору, на підготовку військового та його утримання витрачаються шалені ресурси. І буде набагато дешевше, якщо це життя буде збережене, щоби потім не навчати нових. І коли йдеться про здачу в полон, то погоджуюся з тим, що військовослужбовець, який перебуває в критичних обставинах, має зробити все, щоб урятувати своє життя, життя своїх побратимів, а далі називається «будемо розбиратися». І по тому конкретному кейсу, з якого ми розпочали, є дуже серйозне запитання: а хто свідки й хто ухвалює рішення?».
Нардеп також наголосила на важливості запровадження в Україні військової юстиції, але вказала, що далі розмов у Верховній Раді поки що тема не розвивається, оскільки «має бути політична воля та більшість».
Крім цього, на заході виступив народний депутат України Анатолій Остапенко, який зазначив, що держава бере на себе багато зобов’язань, але головна проблема полягає в тому, що їх не виконує.
«Я хочу запропонувати створити робочу групу з представників народних депутатів, адвокатів та юридичних компаній, військових, щоб ми чітко зрозуміли, на що потрібно звернути увагу, щоб була чітка юридична визначеність, ухвалювати надалі рішення й змінити наше законодавство. Дійсно, на сьогодні воно більшою мірою не відповідає тим реаліям, які є… Наприклад, військовий навіть сьогодні може бути в різних статусах: уже який отримав статус учасника бойових дій раніше, ветераном, особою з інвалідністю, але виконують свої обов’язки та захищають нашу Батьківщину. Нам потрібно розширити спектр ухвалення тих чи інших пропозицій і, звісно, законодавчих актів, щоб ми чітко могли зрозуміти: чи все, що ми сьогодні декларуємо, може бути виконане», – сказав він.
Голова Громадської організації «Моя 47» Аліна Потапова розповіла про проблеми підтвердження статусу полоненого. За її словами, головними наразі викликами для родин є:
- відсутність налагодженої та єдиної державної структури супроводу родин. Аліна Потапова зазначила, що є багато ГО, правозахисних організацій, державних структур, допомога родинам від Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, однак немає єдиної структури, куди може звернутися особа, в якої зник хтось із рідних;
- нерівний доступ до інформації. Багато родин проживає в громадах далеко від обласних центрів і не мають можливості на постійній основі відвідувати офлайн-зустрічі, координаційні штаби, приїжджати на засідання в Товариство Червоного Хреста України тощо (особливо якщо це люди літнього віку);
- проблема з комунікацією (або її відсутністю) військових частин із родинами. «Наразі далеко не всі військові частини виходять на адекватну та системну комунікацію з родинами. Часто родини не отримують повної інформації. Повний хаос і неспівпадіння в актах службового розслідування; родини стикаються із затримками та недостовірними даними. Часто буває так, що ти не можеш знайти уповноважену особу для консультацій такого супроводу від військової частини, хоча вони мають це надавати», – розповіла Аліна Потапова;
- проблема з довідкою 55 (підтвердження перебування в полоні). За словами голови ГО, в їх об’єднанні лише 30 військових є підтвердженими в полоні (з 1000 родин), а довідка 55 є в семи випадках;
- обмежені можливості ідентифікації зниклих безвісти й пошуку їх у полоні.
Олег Ткачук, суддя Великої Палати Верховного Суду, вчений секретар Науково-консультативної ради при Верховному Суді, вказав, що в умовах війни правосуддя набуває особливого значення, оскільки воно для військового колективу є гарантією дисципліни, належного виконання військового обов’язку, правопорядку, життя та здоров’я військового.
«Це гарантія того, що військові, який проходять службу, звільнені зі служби, ветерани війни, люди з інвалідністю, сім’ї військовослужбовців можуть бути належно й справедливо захищені. В Україні, як у кожній нормальній демократичній державі, немає інших органів, які б ефективно захищали права, свободи та інтереси людини, крім своїх. Усі дорадчі органи, юридичні компанії допомагають лише здійснювати належні правовий і судовий захист, якщо він існує та його організовано», – сказав він.
За словами судді, в історії світу є лише одна держава, в якій відсутні органи військової юстиції, правопорядку, – Україна. «За 11 років не створено ні військової прокуратури, ні військової поліції, ні військових судів. От виникає запитання: хто та як може захистити військових, членів їх сімей, тих, хто потрапив у полон, звільнився зі служби в тих умовах, коли у військовій організації відсутні органи правопорядку?» – сказав Олег Ткачук.
Ульяна Бонцьо, військовий психолог, розкрила тему «Психологічні виклики військовополонених: вплив умов утримання на психічне здоров'я, особливості реабілітації та реінтеграції звільнених із полону у військові колективи та суспільство».
За її словами, суспільство має розуміти, що коли військовополонений, звільнений із полону, повертається в цивільне життя, то має почувати себе захищеним: «І це неможливо поки в цій системі, в якій поки що функціонує наша держава. З моєї практики можу розповісти, що коли військовополоненого звільняють із полону і він повертається до цивільного життя, його психіка виснажена. Вона піддавалася тортурам – не лише тіло… Це все десь потрібно відновити – й коли вони повертаються з полону, то хочуть підтримки, а отримують не завжди це. Основне завдання суспільства й держави зокрема – це прийняти звільненого з полону й надати йому захист».
Вікторія Настина, начальник третього відділу Координаційного центру підтримки потерпілих і свідків Офісу Генерального прокурора, розповіла про роботу центру, а також наголосила на проблемах супроводу осіб, звільнених із полону. За її словами, часто військові навіть не знають контактів, до кого можна звернутися у військових частинах для отримання певних довідок, певної допомоги.
Вона також вказала, що проблемним питанням є медичне забезпечення: «Ми говоримо про те, що держава покриває певну частину цього забезпечення. Люди в полоні набувають хронічних захворювань, які залишаються з ними впродовж усього життя. Ми часто забезпечуємо потреби саме медичні, це надзвичайно великі кошти – людина не спроможна себе тут забезпечити».
Окремо на заході було піднято питання про поліграф. Ульяна Бонцьо вказала, що поліграф може встановити, чи каже людина правду, якщо в неї здорова нервова система: «Або вона вписується в певні нормативи, тому що дія поліграфа розповсюджується саме на нервові імпульси. Його винахід підтверджує те, що коли ми нервуємо, то робимо це, коли кажемо неправду. Тобто відбувається певні імпульси, які поліграф зчитує. На якому етапі відбувається допит із поліграфом – від цього й залежить, чи він встановить факт обману. З моєї практики: не можу сказати, що всі, але більшість звільнених із полону мають травмовану психіку. Тобто поліграф для них – це ні про що, тому що їхня психіка на звичайні умови не реагує адекватно, а тим більше – на стрес. Тому наскільки це доречно та ефективно… Це швидше як про процес дослідження через багато років – тобто на якому етапі колишні військовополонені взагалі можуть проходити поліграф. І коли я кажу «через багато років», то маю на увазі через 10-15 років, коли психіка адаптується, інтегрується, коли вони знайдуть певне заняття в житті. І тільки тоді ми можемо перевірити, чи буде поліграф працювати».
Також наприкінці заходу виступили директор Департаменту моніторингу додержання прав у секторі оборони та прав ветеранів і військовослужбовців, полонених та членів їх родин Секретаріату уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Станіслав Куліш та заступник директора Департаменту – начальник управління додержання прав військовослужбовців, поліцейських, ветеранів та інших осіб Департаменту моніторингу додержання прав у секторі оборони та прав ветеранів і військовослужбовців, полонених та членів їх родин Секретаріату уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Леонід Чуклін.
Вони зазначили, що щоденно до Департаменту надходить близько 200 звернень про, зокрема, порушення прав військових, членів їх родин, цивільних тощо: «Це означає одне: державна система погано працює або не працює взагалі. Ми вирішуємо елементарні питання: комусь не надають витяг, комусь затримують витрати тощо».
Щодо ситуації з кримінальними розслідуваннями щодо військових, то, як вказав Станіслав Куліш, під зустрічі з родинами вони підіймають питання службових розслідувань: «Виявилося, що немає обов’язку в ЗСУ проводити службові розслідування. На розсуд командира. Можуть провести, а можуть не провести. Можуть це зробити просто на підставі довідки-доповіді. Тобто командир, залежно від обстановки, написав довідку-доповідь про те, що умови: зникнення безвісти чи потрапляння в полон. І далі вже ці матеріали потрапляють до слідчого».
Також на заході виступали військові, які ставили запитання спікерам заходу.