З 1 січня 2026 року в Україні набувають чинності оновлені правила подання інформації про прийняття та звільнення працівників. Про це повідомила Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "За якими кодами класифікації доходів бюджету сплачується податок на прибуток підприємств".
Що саме змінюється?
Якщо раніше всі роботодавці без винятку подавали дані про працевлаштування чи звільнення працівників упродовж 20 календарних днів після місяця, у якому відбулася кадрова подія, то відтепер правила стають гнучкішими:
- юридичні особи, органи влади та податкові агенти зобов’язані подавати повідомлення щомісячно – до 20 календарних днів після закінчення звітного місяця;
- фізичні особи-підприємці та самозайняті особи звітуватимуть щоквартально – до 40 календарних днів після завершення звітного кварталу.
Зміни закріплені Законом України від 16.07.2025 №4536-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України "Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення" та з метою удосконалення окремих положень податкового законодавства".
Документ оновлює низку норм Податкового кодексу, зокрема положення щодо подання інформації про трудові відносини. Відповідно до п.п. 70.16.1 ПКУ, із 1 січня 2026 року інформація про прийняття чи звільнення працівника подається:
- юридичними особами, органами влади, податковими агентами – до 20 календарних днів після звітного місяця;
- ФОПами та самозайнятими особами – до 40 календарних днів після звітного кварталу.
Чому введено новий порядок?
Запровадження різних строків подання повідомлень має кілька цілей:
- зменшення навантаження на ФОПів та самозайнятих осіб, для яких місячне звітування було надмірним;
- оптимізація адміністрування податкових даних – великі роботодавці продовжують подавати актуальну інформацію щомісяця;
- узгодження норм з оновленими підходами до обробки та обміну інформацією в державних реєстрах;
- створення умов для більш точного контролю за трудовими відносинами без зайвого бюрократичного навантаження.