Верховний Суд у складі об’єднаної палати Касаційного цивільного суду висловився щодо можливості призначення військовослужбовця опікуном недієздатної особи.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Верховний Суд опублікував огляд практики КАС ВС за травень 2026 року"
Суд зазначив, що сам по собі факт проходження військової служби не є автоматичною та безумовною перешкодою для призначення військовослужбовця опікуном недієздатної особи. Однак можливість реалізації такого права залежить від наявності або відсутності інших осіб, які здійснюють чи реально можуть здійснювати опіку.
ОП КЦС ВС наголосила, що законодавство не містить заборони на призначення мобілізованої особи опікуном. Водночас інститут опіки не може використовуватися для уникнення виконання конституційного обов’язку, якщо інтереси недієздатної особи можуть бути забезпечені іншими родичами.
У справі, яку переглядав Верховний Суд, заявник просив визнати його рідного дядька недієздатним і призначити його опікуном. Він зазначав, що тривалий час проживав разом із дядьком, доглядав його, забезпечував продуктами й ліками, а інших родичів, які могли б виконувати ці обов’язки, немає. На момент розгляду справи заявник проходив військову службу за призовом під час мобілізації. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, визнав особу недієздатною, але відмовив у призначенні заявника опікуном.
Суди зазначили, що перебування на військовій службі робить фактичне виконання обов’язків опікуна неможливим. Також суди встановили, що у недієздатної особи є інші близькі родичі, які, хоч і не на постійній основі, але можуть надавати їй допомогу. Тимчасово обов’язки опікуна поклали на орган опіки та піклування. ОП КЦС ВС залишила касаційну скаргу заявника без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Верховний Суд пояснив, що визнання фізичної особи недієздатною є винятковим правовим заходом, який застосовується для захисту самої особи. Інститут опіки має забезпечити реалізацію та охорону прав недієздатної фізичної особи, зокрема належні умови життя, догляд і правове представництво.
Суд наголосив, що закон не вимагає попереднього звільнення з військової служби для призначення особи опікуном. Навпаки, саме призначення опікуном може бути передумовою для можливого звільнення з військової служби за сімейними обставинами. Водночас під час розгляду таких справ суди мають з’ясовувати:
- чи є інші особи, які можуть бути опікунами;
- чи здатні вони фактично виконувати функції опікуна, а не лише періодично відвідувати недієздатну особу;
- чи є дійсними наміри військовослужбовця забезпечувати особисті немайнові та майнові права підопічного;
- чи відповідає кандидат критеріям, визначеним Правилами опіки та піклування.
ОП КЦС ВС підкреслила, що інше тлумачення, за якого сама військова служба автоматично унеможливлювала б призначення опікуном, могло б призвести до дискримінації та порушення принципу рівності прав громадян. У цій справі суди встановили, що у хворого є інші близькі особи. Тому відмова у призначенні опікуном саме мобілізованого племінника була обґрунтованою.
Постанова ОП КЦС ВС від 22 червня 2026 року у справі № 305/1557/24.