Верховний Суд опублікував огляд практики Європейського суду з прав людини за червень 2025 року, у якому висвітлено низку рішень щодо дотримання державами-учасницями прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Про це повідомили в Суді.
![]() |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: «Відмова зареєструвати нове ім’я з причини, що воно не є загальновживаним: ЄСПЛ не встановив порушення»
1. Справа SPIVAK v. Ukraine (№ 21180/15) стосувалася примусового психіатричного лікування заявника та незаконного продовження його госпіталізації всупереч рішенню суду про припинення лікування. Він скаржився за ст. 3, пунктами 1, 4, 5 ст. 5 та за ст.13 Конвенції.
ЄСПЛ зазначив, що національні суди самі встановили незаконність утримання після 24 жовтня 2014 року, отже було порушено п. 1 ст. 5 Конвенції.
Суд визнав, що перегляд питання щодо продовження застосування примусових заходів медичного характеру без участі заявника не відповідав вимогам справедливості: заявник не міг бути присутнім на слуханнях і не мав права самостійно ініціювати перегляд свого утримання, суди поверхово розглядали відповідні справи, покладаючись лише на лікарські висновки, а омбудсман підтвердив існування системної проблеми в країні. Тому було порушено й п. 4 ст. 5 Конвенції.
ЄСПЛ вказав, що майже дворічне примусове лікування без доведеної потреби, відсутність гарантій проти свавілля та вплив препаратів на когнітивні функції становили нелюдське й таке, що принижує гідність, поводження всупереч ст. 3 Конвенції. Порушення цього положення становили й умови утримання (переповнені палати, обмежений доступ до санітарних умов і прогулянок). Водночас Держава не створила належної правової бази й ефективних засобів захисту на порушення ст. 13 Конвенції.
2. Справа Á. F. L. v. Iceland (№ 35789/22) стосувалася позбавлення заявника права опіки над дочкою, що, на його думку, було дискримінаційним через відсутність «розумного пристосування» у зв’язку з його інвалідністю (аутизм, СДУГ, легка розумова відсталість). Він посилався на ст. 8 Конвенції в поєднанні зі ст. 14 Конвенції.
ЄСПЛ підкреслив: у рішеннях щодо дітей пріоритет мають їхні найкращі інтереси. Інвалідність не може бути єдиною підставою для позбавлення батьківських прав. Слід оцінювати, як вона реально впливає на здатність до виховання з урахуванням наданої допомоги. У цій справі ісландська влада організувала системну підтримку, але в дитини виявили занедбаність. Тому позбавлення опіки було обумовлене не самою інвалідністю, а недостатніми батьківськими навичками попри надану допомогу. ЄСПЛ дійшов висновку, що порушення ст. 8 Конвенції у поєднанні зі ст. 14 Конвенції не було.
У Суді зазначили, що з усіма оглядами практики ЄСПЛ, які підготував Верховний Суд, можна ознайомитися за посиланням.



