Верховний Суд повідомив про позицію Великої Палати ВС щодо обов’язкових умов застосування ст. 69-1 КК України про призначення покарання за наявності обставин, що його пом’якшують.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Верховний Суд: спори щодо боржника-банкрута мають розглядатися лише в межах справи про банкрутство"
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ч. 1 ст. 69-1 КК України може застосовуватися лише за одночасної наявності кількох умов. Йдеться про наявність щонайменше однієї пом’якшуючої обставини з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України та щонайменше однієї обставини з п. 2 ч. 1 цієї статті. Також обов’язковими умовами є відсутність обставин, які обтяжують покарання, та визнання обвинуваченим своєї вини.
У справі, яку розглядала Велика Палата ВС, громадянина України обвинувачували у кримінальних правопорушеннях, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів. Суд першої інстанції визнав його винним і за сукупністю злочинів призначив остаточне покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Апеляційний суд змінив вирок, виключивши кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 307 КК України, однак остаточне покарання залишив без змін. Прокурор у касаційній скарзі зазначав, що суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували положення ст. 69-1 КК України.
Велика Палата ВС звернула увагу, що у ч. 1 ст. 69-1 КК України вжито сполучник "та", який означає необхідність сукупної наявності відповідних умов. Крім того, у назві та змісті цієї норми йдеться про обставини, які пом’якшують покарання, у множині. За висновком ВП ВС, застосування ч. 1 ст. 69-1 КК України можливе лише тоді, коли є щонайменше одна обставина з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України та щонайменше одна обставина з п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України. До першої групи належать, зокрема, з’явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. До другої – добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди. Відсутність хоча б однієї із цих складових унеможливлює застосування ст. 69-1 КК України.
ВП ВС також зазначила, що незалежно від конструкції складу кримінального правопорушення суд має встановити, чи були фактичні підстави для застосування пом’якшуючої обставини, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України. Для цього у матеріалах провадження мають бути докази того, що шкода існувала та була усунена. Якщо шкоди не було завдано, умова про добровільне відшкодування збитку або усунення шкоди не вважається виконаною. У цій справі, крім щирого каяття, інших обставин, які пом’якшують покарання, під час досудового розслідування або судового розгляду встановлено не було. З огляду на це Велика Палата Верховного Суду залишила касаційну скаргу прокурора без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Відповідну позицію викладено у постанові ВП ВС від 27 травня 2026 року у справі № 214/2983/24.