Відібрання дітей від матері без позбавлення її батьківських прав можливе лише за наявності доведеної актуальної небезпеки для їхнього життя, здоров’я або морального виховання, повідомляє Херсонський апеляційний суд. Самі по собі складні життєві обставини не є достатньою підставою для такого втручання, якщо мати вживає заходів для зміни ситуації.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "КЦС ВС: Держоргани мають ширші межі допустимої критики та не можуть використовувати позови про дифамацію для її обмеження"
Херсонський апеляційний суд переглянув справу за позовом служби у справах дітей про відібрання чотирьох малолітніх дітей від матері без позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів.
Позивач посилався на неналежне виконання матір’ю батьківських обов’язків, перебування сім’ї під соціальним супроводом, факт домашнього насильства, складні житлово-побутові умови та зловживання алкогольними напоями. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Він врахував, що після тимчасового влаштування дітей до центру соціально-психологічної реабілітації мати пройшла лікування, працевлаштувалася, створила належні умови для проживання дітей, підтримувала з ними зв’язок і регулярно їх відвідувала.
Апеляційний суд погодився з таким висновком. У суді нагадали, що сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою, а втручання в сімейне життя допускається лише у випадках, установлених законом.
Ключовою у справі стала стаття 170 Сімейного кодексу України. Вона передбачає можливість відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров’я або морального виховання. Водночас Херсонський апеляційний суд наголосив, що таке втручання має бути обґрунтованим і пропорційним. Позивач повинен довести наявність реальної та актуальної небезпеки для дітей саме на час розгляду справи.
У цій справі суд дійшов висновку, що такої небезпеки не доведено. Натомість матеріали справи підтверджували, що мати вжила заходів для зміни способу життя: пройшла лікування, офіційно працевлаштувалася, ініціювала обстеження житлово-побутових умов для повернення дітей та підтримувала з ними постійний контакт.
Суд також врахував думку дітей, яких заслухали у присутності психолога. Вони висловили бажання повернутися додому і проживати з матір’ю. Представник центру соціально-психологічної реабілітації підтвердила наявність сильного психологічного зв’язку між матір’ю та дітьми.
Доводи апеляційної скарги, які ґрунтувалися на нових доказах, суд відхилив. Апеляційний суд зазначив, що такі докази приймаються лише у виняткових випадках, якщо особа доведе неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно від неї не залежали. Оцінивши матеріали справи, Херсонський апеляційний суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Справа № 673/348/25.