Матеріальна шкода, заподіяна застосуванням неконституційної норми, підлягає відшкодуванню на підставі ч. 3 ст. 152 Конституції України навіть за відсутності спеціального закону. Про це повідомили у Верховному Суді.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: «Верховний Суд опублікував справи, передані на розгляд Великої Палати та палат касаційних судів»
Такий висновок зробила об’єднана палата КАС ВС у справі про стягнення з Держави Україна матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої частини заробітної плати позивача, завданої положеннями п. 26 розд. VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020.
Об’єднана палата зазначила, що за своєю правовою природою визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, інших актів або їх окремих положень вказує на те, що вони суперечили нормам Основного Закону з моменту їх прийняття. Ухвалення рішення Конституційного Суду України не створює юридичного факту неконституційності, таким рішенням лише визнається наявність чи відсутність такого факту, який виник у момент прийняття неконституційного акта. З дня прийняття рішення Конституційним Судом України, якщо іншого строку не зазначено в самому рішенні, неконституційні акти лише втрачають чинність.
Тобто шкода, завдана неконституційним актом, виникає в період, коли акт діяв і ще не був визнаний неконституційним, тобто в минулому, оскільки не можна заподіяти шкоди неконституційним актом після того, як він за рішенням Конституційного Суду України втратив чинність. Заподіяння шкоди завжди відбувається внаслідок вже прийнятого та застосовного в минулому до особи неконституційного акта.
Також Верховний Суд зауважив, що положення ч. 3 ст. 152 Конституції України містять посилання на спеціальний закон, а тому відшкодування шкоди, завданої актами і діями, які визнані неконституційними, не повинно здійснюватися в іншому, ніж у встановленому законом, порядку. Разом з тим закон, який би встановлював порядок відшкодування державою матеріальної чи моральної шкоди, завданої актами і діями, що визнані неконституційними, на час розгляду цієї справи, незважаючи на вимоги ст. 152 Конституції України, не прийнятий. Водночас держава повинна вживати заходів для поновлення визнаних нею і порушених з її вини прав, свобод та законних інтересів людини.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що позивач має право ініціювати перед судом питання про відшкодування шкоди на підставі ч. 3 ст. 152 Конституції України та на відшкодування такої шкоди за умови встановлення факту її завдання за результатом оцінки судом наслідків такого неконституційного регулювання.
Ознайомитися із постановою можна за посиланням.