У 2020 році Українська асоціація міжнародного права започаткувала новий формат обговорення актуальних питань міжнародного права – міжнародно-правові брифінги, які є логічним продовженням одного з її попередніх форматів роботи – щомісячних міжнародно-правових читань.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Засідання Ради суддів України відбудеться 24 грудня 2020 року в Києві".
4 листопада 2020 року відбувся ІІ міжнародно-правовий брифінг, що був присвячений 70-й річниці підписання Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 р.). Спікерами на ньому виступили: Борис Тарасюк, Надзвичайний і Повноважний посол України, Постійний представник України при Раді Європи; Володимир Буткевич, доктор юридичних наук, професор, суддя Європейського суду з прав людини у відставці; Тетяна Анцупова, доктор юридичних наук, професор, суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду; Олена Литвиненко, виконувачка обов’язків Голови офісу Ради Європи в Україні. Модератором брифінгу була Алла Федорова, кандидат юридичних наук, доцент кафедри порівняльного і європейського права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Перше слово під час брифінгу було надане докторові юридичних наук, професорові, судді Європейського суду з прав людини у відставці, Володимирові Буткевичеві. Упродовж свого виступу він акцентував увагу на ряді цікавих питань, зокрема, на тривалому та виснажливому шляхові України до ратифікації Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Професор наголосив, що вітчизняна правова система не була готова до виконання положень, закріплених в документі, тому аж два роки з моменту підписання Конвенцію не подавали на ратифікацію. Тривалим був і сам процес ратифікації. Володимир Буткевич навів цитати з виступів депутатів тогочасної Верховної Ради України, їхні думки щодо прийняття Конвенції, які яскраво ілюструють низький рівень правової культури політичних діячів того часового проміжку. Спікер підкреслив, що документ було ратифіковано лише з третьої спроби у процесі тривалого обговорення.
Однак, за словами вченого, на цьому труднощі для України не закінчились. Наступний пласт проблем був пов’язаний із застосуванням положень Конвенції. Вплив радянського ідеологічного мислення та політико-правового тлумачення правових норм заважав фахівцям розуміти суть положень, закріплених у документі. Таке нерозуміння правових норм, на думку спікера, стало причиною великої кількості справ, які Україна програла в Європейському суді з прав людини. Підбиваючи підсумок у своєму виступі, Володимир Буткевич зазначив, що однією з пріоритетних цілей української правової спільноти є детальне вивчення та грамотне застосування положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод на практиці.
Постійний представник України при Раді Європи, Борис Тарасюк зазначив, що виконання рішення Європейського суду з прав людини є найбільшою проблемою України в рамках даної організації. Причинами такої тенденції є неповороткий характер правової системи нашої держави, що не дає змоги досі адаптуватися до вимог виконання Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Спікер навів відповідну статистику звернень до Європейського суду з прав людини, що продемонструвала учасникам брифінгу значну кількість неприйнятних заяв як спосіб для заробітчанства з боку адвокатів. Як наслідок, у контексті невиконання рішень, держава несе колосальні втрати зі сплати коштів громадянам. Негативний вплив на імідж України чинять наступні проблеми, часто порушені у судових справах: відсутність належного розслідування справ вбивства журналістів, неналежне поводження в місцях утримання і т.д. В якості позитивної тенденції Борис Іванович згадав розробку Урядом нової стратегії щодо поступового виконання рішень. Наприкінці виступу він торкнувся тематики серйозної проблеми імплементації Конвенції на прикладі Російської Федерації.
Доктор юридичних наук та професор, Тетяна Анцупова наголосила, що Конвенція дійсно змінила хід історії. Чітко простежується і зміна ставлення до прав людини в рамках Конвенції, секрет популярності якої полягає в регулятивному тлумаченні, розвитку доктрини «живого дерева». Саме завдяки незмінній прихильності Рада Європи та Європейський суд з прав людини утримують лідерські позиції на європейському континенті у сфері захисту прав людини.
Підписавши та ратифікувавши Конвенцію, Україна постала перед завданням опанування великого доробку Ради Європи. Українське суспільство пройшло різні етапи прийняття європейський стандартів: від елементарного розуміння процесу звернення до наслідків сприйняття структурних проблем у національній правовій системі. Тетяна Олександрівна звернула увагу присутніх на наступні актуальні питання застосування Конвенції: велика обережність щодо судової практики, популяризація контрольного механізму і т.д. Як суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду вона відмітила такі кроки у реалізації дії Конвенції, як огляди практики ЄСПЛ, перегляди рішень, зворотній зв’язок з Секретаріатом Суду, переклад звітів останнього в аналітичній частині (рішення, що були важливими у колишньому судовому році), експертні обговорення.
Наостанок Тетяна Анцупова висвітлила ідею попередження системних та структурних недоліків правозастосування Конвенції та позитивні обов’язки держави щодо запровадження механізму відшкодування.
Пані Олена Литвиненко, виконувачка обов’язків Голови офісу Ради Європи в Україні, висвітлила діяльність офісу Ради Європи в межах дій для України на 2018-2022 роки, яку спрямовано на посилення стандартів Ради Європи, особливо які випливають з Конвенції, зокрема дотримання прав людини. З 2005 року для підтримки України після вступу до Ради Європи реалізуються стратегічні програмні документи, які розробляються в процесі консультацій між Радою Європи і Україною, для її подальшої євроінтеграції.
Наразі фінансується найбільший план дій за всю історію відносин Ради Європи та України, у якому впроваджується 19 проектів у сфері прав людини, верховенства права та демократії.
Спікерка зазначила, що пріоритетом діяльності є надання Україні підтримки у виконанні рішень Європейського суду з прав людини, зокрема вирішення проблеми невиконання рішень національними судами. Пані Литвиненко відмітила позитивну тенденцію, що у цьому році було закрито близько тисячі справ, у порівнянні з даними до 2018 року, коли їх кількість складала лише 224. Це вже є успіхом для України, проте, на жаль, системні порушення продовжують існувати.
Також спікерка наголосила на наданні більш ширшого доступу до огляду практики Європейського суду з прав людини національною мовою на прикладі бази даних судової практики HUDOC, де відбувся запуск української платформи, яка має на меті полегшення доступу до практики ЄСПЛ, так як судова реформа була зазначена як пріоритетний напрямок вдосконалення.
Підвищення якості виборчої практики теж тісно пов’язане з виданням посібника з практики ЄСПЛ щодо статті 3 протоколу 1 українською мовою, що позитивно вплине на якість вирішення спорів у національних судах.
Підбиваючи підсумки, розвиток та запровадження інституту прав людини не завершується і понині, особливо у реаліях української правової системи. Десятиліття деструктивного впливу "соціалістичної юридичної ідеї" або ж, говорячи простіше, тоталітарного режиму заклало не гармонізований з європейським законодавством та міжнародними договорами фундамент української юриспруденції. Над подоланням цих наслідків наші колеги працюють і понині.
Та все ж Володимир Буткевич викарбовує оптимістичне заключення ІІ міжнародно-правового брифінгу. Спікер наголошує, що незважаючи на низьку правову культуру деяких українських законотворців, імплементація основоположних положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що відстоюють та захищають принципи гуманізму, справедливості та верховенство права, відбувається хоч і повільно, але беззаперечно.