12 січня поточного року Конституційний Суд України розпочав розгляд справи за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» вимогам ст.ст. 157 і 158 Основного Закону.
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Однією із концептуальних новацій документу є закріплення адвокатської монополії на представництво інтересів осіб у судах на найвищому законодавчому рівні. Зазначена пропозиція з моменту її оголошення стала підставою для численних дискусій у правничих та наукових колах. Незважаючи на те, що ідея вже була підтримана парламентарями, вона і досі має своїх противників.
Зокрема, під час засідання суддею-доповідачем були оголошені висновки експертів з приводу законопроекту, в яких правники із Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого поставили під сумнів доцільність закріплення адвокатської монополії, проаналізувавши її через призму обмеження прав осіб.
Сумнів освітян розділили і законники із КСУ. Так суддя Ігор Сліденко звернув увагу на те, що хоча автори проекту наполягають на закріплені виключного права на представництво інтересів осіб у судах за адвокатами, норма про вільний вибір захисника (ст. 59 Конституції) залишається незмінною. А це може не лише тлумачитись, як звуження певного права, а й може бути сприйнято, як нормативна суперечність. До того ж поняття "захисник" є набагато ширшим від поняття "адвокат".
Відповідаючи на це, заступник Глави адміністрації Президента України Олексій Філатов зазначив, що держава, гарантуючи кожній особі право на отримання професійної правничої допомоги, має контролювати суб’єктів, які виконують цю гарантію. Держава повинна бути впевненою у тому, що зазначені суб’єкти мають відповідну кваліфікацію, керуються правилами етики та несуть відповідальність за виконання своїх функцій. Таким вимогам можуть відповідати лише особи наділені спеціальним статусом. Не маючи впливу на цих осіб, держава не втрачає змоги визначати їхні професійні стандарти, що і є гарантією права громадянина на професійну правничу допомогу. Протиріч між нормами посадовець не побачив, оскільки обидві статті, на його переконання, необхідно досліджувати у комплексі.
Також підтримав адвокатську монополію і постійний представник Верховної Ради України у КСУ Анатолій Селіванов.