Попри те, що рівень проникнення споживчих кредитів на сьогодні складає менше, ніж 5% ВВП, темпи їх зростання вкрай високі. За 9 місяців 2019 р. відношення нових споживчих кредитів до приватного споживання сягнуло майже 9%. Тобто кредитування стає помітним чинником внутрішнього споживання. Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначаються Законом «Про споживче кредитування» №1734-VIII від 15 листопада 2016 р. (далі — Закон). Його прийняття у 2016 р. стало суттєвим кроком у регулюванні відносин споживчого кредитування. Разом з тим, Закон містив низку прогалин. Так, під його дію не потрапили кредитні договори, кредиторами за якими є в основному небанківські кредитні установи, якщо укладаються вони на строк до місяця, та договори, загальний розмір кредиту за якими не перевищує мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Такі законодавчі прогалини часом призводять до того, що споживачі, не повертаючи кредити вчасно, потрапляють у «боргову яму». Так, за інформацією Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, протягом останнього року надзвичайно зросла кількість скарг щодо фінансових компаній, які здійснюють мікрокредитування.
Також існує проблема з перевіркою кредитних історій позичальників, що, на мою думку, є одним з факторів стимулювання створення «боргових ям».
15 вересня Верховна Рада України зробила суттєвий крок, який допоможе вирішити ці проблемні питання — було прийнято Закон №1109 «Про внесення змін до де яких законів України щодо розширення переліку кредитних договорів, на які поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування». Відтепер сфера дії Закону поширюватиметься на кредитні договори, що укладаються на строк до місяця. Та й до кредитів за договорами, загальний розмір позики за якими не перевищує мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору, застосовуються вимоги Закону, крім ч. 2–7 ст. 9 і ст. 19.
Варто звернути увагу і на розширення переліку умов договору про споживчий кредит. Ст. 12 Закону доповнено положенням, відповідно до якого такий договір має містити згоду споживача на передачу інформації стосовно кредиту хоча б в одне бюро кредитних історій, яке включене до Єдиного реєстру бюро кредитних історій. Відсутність такої згоди споживача, відповідно до внесених змін, має наслідком відмову кредитодавця в укладенні договору та здійсненні кредитної операції. Обов'язок інформування кредитних бюро покладений на кредитодавця.
У випадку продажу, переуступки права вимоги за договором про споживчий кредит кредитодавець зобов'язаний протягом 5 робочих днів з дня укладення відповідного договору сповістити бюро кредитних історій, у яке передавалася інформація за таким договором, про відступлення права вимоги в порядку, встановленому законодавством.
Також Закон доповнено положенням, згідно якого сукупна сума платежів, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його зобов'язань, передбачених договором про споживчий кредит (неустойки (штраф, пеня), процентної ставки, інших платежів), загальний розмір кредиту за яким не перевищує мінімальної заробітної плати, не може перевищувати подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Усі нововведення дозволять зробити процеси споживчого кредитування більш чіткими, додадуть позичальникам дисципліни та відповідальності.
Названі зміни наберуть чинності через 3 місяці з дня опублікування Закону.