17 грудня 2025 року в Києві відбулася відкрита зустріч із суддею ЄСПЛ (далі – Суд) від України Миколою Гнатовським. Співорганізаторами події були Інститут прав людини Асоціації правників України, Проєкти Ради Європи «Зміцнення прав людини в системі кримінальної юстиції України – Фаза II» та «Підтримка України у впровадженні стандартів Ради Європи щодо судової влади».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Модерував зустріч Назар Кульчицький, національний консультант Ради Європи та керівник юридичної фірми «Назар Кульчицький і Партнери».
На початку з вітальними словами виступили Андрій Авторгов, член Правління Асоціації правників України, приватний виконавець, заступник голови Ради приватних виконавців України, к.ю.н., та Аліса Пєтухова, проєктна менеджерка Проєкту Ради Європи «Зміцнення прав людини в системі кримінальної юстиції України – Фаза II».
Андрій Авторгов підкреслив, що увага всіх правників в усіх напрямах завжди направлена на ЄСПЛ: «Ми читаємо його рішення, завжди стежимо за практикою, яка є дороговказом для розвитку вітчизняного законодавства, стандартів. У кожній галузі є ті проблемні питання, про які говорить ЄСПЛ. Наприклад, є великі проблеми щодо виконання Україною рішень, де боржником є держава, державний орган».
Аліса Пєтухова вказала, що проведення таких заходів є гарною нагодою для посилення фахового діалогу між представниками різних правничих спільнот: «Це можливість підтримати діалог, обговорити ключові позиції ЄСПЛ, можливо, поговорити про виклики у правовій практиці. Дуже важливим є питання виконання рішень ЄСПЛ, оскільки Суд формує реформну адженду України».
Обговорення питань
Під час розмови з Миколою Гнатовським, зокрема, були обговорені питання, які справи щодо України наразі є пріоритетними для ЄСПЛ, як змінюється практика ЄСПЛ у справах, пов’язаних зі збройними конфліктами, та на якому етапі міждержавні справи «Україна проти росії».
Суддя розповів, зокрема, про особливості роботи Суду, вказавши, що роль судді ЄСПЛ зводиться до того, що такий суддя має входити до складу Палати або Великої Палати, яка розглядає справи проти держави. За його словами, переважна кількість заяв, яка надходить проти кожної з 46 держав, яка ратифікувала Європейську конвенцію з прав людини (далі – Конвенція), відхиляється «одноособовим суддею» ЄСПЛ, який призначений розглядати такі скарги, які секретаріат Суду вважає «явно неприйнятними».
Обов’язки такого судді ніколи не може виконувати обраний суддя від держави (наприклад, сам Микола Гнатовський не може за жодних обставин бути «одноособовим суддею» у справах проти України) – його окремо призначає президент Суду (або кількох суддів, оскільки проти України існує багато заяв). Водночас велика кількість рішень ЄСПЛ ухвалюється комітетами з трьох суддів.
Окремо він торкнувся питання невиконання рішень національних судів: «Це найбільш прикра історія не лише у взаєминах ЄСПЛ та України, а й загалом, напевно, найсумніша за все існування ЄСПЛ. Є системна проблема, вона добре відома, ЄСПЛ застосовує пілотну процедуру, розроблену для того, щоб дати державі можливість проблему розв’язати (на це дається пів року)… але цього не відбувається не лише за пів року, а й не відбувається взагалі. А справи тим часом як були заморожені, так і залишаються, а потім настає катастрофа, наприклад, як «Бурмич та інші проти України»».
Також проблемними питаннями в Україні, за його словами, є умови тримання під вартою, надмірна тривалість кримінального провадження, ненадання медичної допомоги в місцях несвободи, анулювання титулу, обшуки без попереднього рішення суду, питання щодо НСРД, примусових заходів медичного характеру, конституційні питання (зокрема, щодо імперативного мандата – справа «Томенко проти України»), питання щодо свободи вираження поглядів (зокрема, в контексті агресії рф; поки не є такою помітною, порівняно з іншими) тощо.
Читайте також: «Рішення ЄСПЛ у справі Tomenko v. Ukraine (2025): детальний аналіз».
Крім цього, Микола Гнатовський прокоментував підписання в Гаазі Конвенції про створення Міжнародної комісії з розгляду заяв для України. Він вказав, що це лише одна зі складових, як і, наприклад, угода про створення Спецтрибуналу: «Коли заплатять гроші за допомогою цього механізму чи особи, які індивідуальну кримінальну відповідальність несуть за злочин агресії, опиняться на лаві підсудних чи відбуватимуть покарання? Цього ніхто не знає. Але ми знаємо, що наявність юридичного закріплення цього – це вже велика інвестиція в те, що це має статися. Щоб це сталося, це потрібно підготувати й не втрачати віру. Історія XX століття підказує, що це єдинорозумний шлях за цих жахливих обставин».
На запитання журналіста «Юридичної Газети» щодо того, як суддя оцінить рішення ЄСПЛ у міждержавній справі «Україна та Нідерланди проти росії», Микола Гнатовський відповів, що це насамперед результат тривалої роботи великої кількості людей: «Якщо коротко, то для мене це найважливіше рішення Суду в його історії, тому що ЄСПЛ створювався як частина загальної архітектури із запобігання війні в Європі. Так, безумовно, індивідуальні права, але сенс – чому держави мають бути сконцентровані на індивідуальних правах, чому індивід має стояти в центрі? Тому що якщо він там, то це повністю несумісне з початком війни заради захоплення території, «історичного реваншу» – я не знаю, для чого вони (у росії – ред.) ще це роблять. Відповідно заради цього створена Європейська конвенція з прав людини, ЄСПЛ, Рада Європи тощо. А тут ми бачимо, що не спрацювало. Велика континентальна війна в Європі. Після повномасштабного вторгнення зникла можливість вдавати, що нічого не сталося».
Читайте також: «Маргарита Сокоренко: ЄСПЛ наголосив, що збройна агресія рф розпочалася з Криму».
За його словами, в цій справі ЄСПЛ потрібно було висловитися, навіщо цим займатися, коли можлива така війна: «Це екзистенційне питання, яке виходить за межі будь-яких індивідуальних питань і скарг. Завдяки цьому воно (рішення – ред.) найважливіше. Друга важлива частина – закріплення історичної правди, того, що відбулося. Оцінка, проведена на основі величезної кількості достовірного матеріалу».
Про спікера
Микола Гнатовський – український юрист і науковець. Суддя Європейського Суду з прав людини з 27 червня 2022. Професор кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Перший віцепрезидент ВГО «Українська асоціація міжнародного права». Член Європейського та Американського товариств міжнародного права.
Фахівець із міжнародного публічного права та права прав людини. Автор понад 90 публікацій з європейського та міжнародного права захисту прав людини, міжнародного гуманітарного права, міжнародного кримінального права, міжнародного судового процесу. З 2003 співпрацював з МКЧХ як викладач та дослідник права збройних конфліктів, член редакційної колегії «Міжнародного журналу Червного Хреста» (2011-2014), рецензент коментарів до Першої та Третьої Женевських конвенцій про захист жертв війни, співавтор бази даних зі звичаєвого міжнародного гуманітарного права.
Брав участь у роботі Міжвідомчої комісії з імплементації міжнародного гуманітарного права та Міжнародної ради експертів з питань злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту, при Офісі Генерального прокурора України. Був експертом прав людини у проєктах Ради Європи, ООН, ОБСЄ.