Дисциплінарна комісія арбітражних керуючих у тому складі, в якому вона зараз представлена, була сформована у 2020 р. Щороку члени Дисциплінарної комісії збираються за круглим столом та відкрито обговорюють системні помилки, які допускають арбітражні керуючі під час здійснення повноважень у процедурах банкрутства, практичні аспекти роботи арбітражних керуючих, їхню взаємодію з державним органом з питань банкрутства.
27.10.2021 р. Комітет Асоціації правників України з конкурсного права спільно з Комітетом з питань банкрутства ААУ за активної участі членів Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих Міністерства юстиції України організували таку зустріч.
Модерував захід Андрій Авторгов, в.о. голови Комітету АПУ з конкурсного права, приватний виконавець, а також Ірина Сербін, членкиня Правління АПУ, партнерка ЮФ «Аріо».
Андрій Авторгов, якого вчора обрали членом Дисциплінарної комісії приватних виконавців, підійняв тему відкритості рішень ДК: «Спільнота приватних виконавців просила Мін’юст оприлюднювати знеособлені рішення щодо дисциплінарних проваджень. Планувалося створення бази таких рішень, в яких описувалися б виключно обставини справи, зазначалися б статті, які були порушені, висновки та стягнення, які були призначені. Така практика була б також корисною для арбітражних керуючих».
Ірина Сербін відзначила унікальність Комітету АПУ з конкурсного права, який охоплює підкомітет виконавчого провадження і брав активну участь у реформуванні цієї сфери та сфери діяльності приватних виконавців. «Арбітражний керуючий – складна професія, яка поєднує в собі вміння приймати рішення, ставити свій підпис під цими рішеннями та нести за них відповідальність», – продовжила свій виступ модераторка.
Також Ірина Сербін прокоментувала ідею відкритості рішень ДК: «Поки не зовсім зрозуміло, як спільнота поставиться до відкритих даних у рішеннях. Окрім того, існує побоювання, що у справах про банкрутство, які тривають роками, рішення ДК можуть використовувати опоненти, щоб підірвати авторитет арбітражного керуючого у справі. У такому випадку знеособленість рішень надасть можливість усунути таку небезпеку. Доцільно було б публікувати не лише рішення ДК, але й скаргу, яка стала причиною для дисциплінарного провадження».
Владислав Філатов, член Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих України, директор Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України, розповів про зміни у підході до тестування арбітражних керуючих: «Система питань тестування була оновлена таким чином, щоб цей процес був не простим формалізмом, а призначенням фахових працівників. Результати останнього тестування можна назвати втішними: з 57 кандидатів, які прийшли на тестування, 40 осіб склали іспит». Також спікер зазначив про перспективи в цьому напрямку, будуть продовжуватися оновлення питань з експертної допомоги проєкту «Право-Justice».
«Арбітражний керуючий – своєрідний опікун, який представляє інтереси клієнта. Члени ДК – фахівці, яких призначила спільнота. Широка дискреція ДК допомагає їй приймати правильні рішення. Наприклад, за 2021 р. зі 116 рішень тільки 6 оскаржують. За результатами 2020 р. 56 арбітражних керуючих було притягнено до дисциплінарної відповідальності, з яких 14 осіб оскаржували рішення ДК, але було отримано тільки 1 судове рішення. Тобто ДК працює ефективно. Інституційно порядок розгляду та прийняття рішення ДК зберігся, він надає можливість захистити права арбітражного керуючого в повному обсязі», – зазначив Владислав Філатов.
Член Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих України Вадим Кізленко додав, що саме низький рівень оскаржень рішень ДК свідчить про те, що Комісія є фаховою і завоювала довіру спільноти. Спікер звернув увагу на недоцільність оскарження рішень ДК у судах адміністративної юрисдикції, а не в господарських судах у межах провадження про банкрутство, куди залучається відповідний арбітражний керуючий. Проблемою для реалізації цього питання є необхідність внесення змін до законодавства, а також довготривалість очікування прийняття судового рішення.
В’ячеслав Лецкан, член Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих України, з власного досвіду розповів про основні проблемні питання в роботі ДК. Наприклад, питання повторної перевірки часто постає через погану якість чи невчасність подачі документів арбітражними керуючими. Також висновки перевіряючих можуть виходити за межі того, що прописано в законодавчих документах. «У більшості випадків арбітражним керуючим не вдається уникнути перевірки, проте іноді у нас відсутні відомості про отримання особою повідомлення щодо проведення перевірки. Це є причиною для зміни дати перевірки. Таким чином процес переноситься і затягується», – повідомив спікер.
Денис Ткаченко, член Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих України, розповів, що найскладніше у роботі члена ДК – це оцінювати колег так, щоб потім не було соромно дивитися один одному в очі. Робота члена ДК складна та відповідальна, але оскільки змінами до Кодексу були розширені критерії відповідальності, з’явилося більше можливостей для превентивної роботи. Проблема також полягає в тому, що безпосередньо члени Комісії приймають рішення щодо рівня порушення, а від цього залежить вид дисциплінарного стягнення для арбітражного керуючого. Денис Ткаченко підкреслив, що сьогодні публікувати рішення ДК неможливо через відсутність права на розголошення інформації. Окрім того, рішення ДК оформлюється протоколом, строк підписання якого становить усього два дні з моменту проведення засідання, тобто обґрунтовувати рішення на кшталт судового і завантажувати його в систему немає ні юридичної, ні технічної можливості.
Голова Ради арбітражних керуючих, керуючий партнер юрфірми «Алєксєєв, Боярчуков та Партнери» Сергій Боярчуков підтримав думку про публічність і відкритість матеріалів провадження та рішення ДК. Він вважає, що у випадку несправедливого осуду людини та доведення нею зворотного, буде створений прецедент, про який знатиме спільнота. До того ж публічність працюватиме як виховний момент, як моральне мірило, адже тому, хто вчинив проступок, буде соромно перед колегами. Для інших спеціалістів це буде як приклад того, що і як не потрібно роботи та яке покарання можна отримати. Якщо арбітражний керуючий в результаті своїх неправомірних діянь не гідний займатися професією, то єдиним виходом із ситуації та стягненням має бути зняття з посади, тобто виключення з професії. Також Сергій Боярчуков порушив питання чіткості критеріїв вибору територіальних управлінь під час перевірки арбітражних керуючих.
Дмитро Соколик, старший партнер АО «МАГНІТ», адвокат, національний експерт проєкта «Право-Justice», зазначив, що багато проблемних питань, які виникають у сфері роботи арбітражних керуючих, є наслідком необхідності зміни юрисдикції розгляду позовів щодо скасування рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також зумовлені квазісудовим статусом ДК. «В результаті аналізу поточної ситуації було встановлено існування інституту дисциплінарного уповноваженого, який може брати участь у ДК на боці арбітражного керуючого. Насправді, цим майже не користуються. Мотивувальна частина рішення ДК має бути її основною. Водночас потрібно запровадити практику систематизації рішень ДК про застосування дисциплінарних стягнень. Наприклад, шляхом створення в СРО одноосібного чи колективного органу, який займався б узагальненням практики, створював уніфіковану методологію та єдиний підхід до призначення стягнення ДК», – повідомив Дмитро Соколик.
Партнерка LCF Law Group, арбітражна керуюча, адвокат, експертка проєкта «Право-Justice» Олена Волянська зосередилась на питанні відновлення та побудови довіри спільноти до органів, які реформуються: «Представники професій вперше почали отримувати публічні відповіді на свої запити. Приміром, це стосується зміни системи перевірки арбітражних керуючих. Стоїть питання щодо планових і позапланових перевірок та їх співвідношення з тими перевірками, які проводяться під час дисциплінарних проваджень або судового розгляду. Висновки ДК та судів можуть відрізнятися, а це не сприяє побудові довіри». Також спікерка вважає, що СРО не готова та не може повністю перебирати на себе функцію здійснення перевірок і визначення права на збереження професії.
Старша національна експертка проєкту ЄС «Право-Justice» Ірина Жаронкіна звернула увагу на питання можливості подання скарги на арбітражного керуючого третіми особами, а не лише учасниками справи: «Згідно із законодавством коло осіб, які можуть скаржитися на керуючого, не обмежується, проте в інших країнах існує фільтр, який перевіряє достовірність та причетність заяви третьої особи до справи, в яку залучений арбітражний керуючий. Таким чином, Дисциплінарна комісія отримує вже достовірні заяви». Для українських реалій можлива така схема: отримання судового рішення про порушення права, а потім надання права на підставі рішення суду подавати скаргу до ДК.
Олексій Мовчан, народний депутат України ІХ скликання, зазначив, що завданням законодавства і професійної спільноти є побудова довіри таким чином, щоб процедура щодо неплатоспроможності була не про конфлікт, а про вирішення справи. «Спільноту арбітражних керуючих за структурою можна порівняти з ОТГ, тому ДК можна приписати квазісудові повноваження. До ДК делегують тільки найкращих у професії, їм мають довіряти. Для того щоб побудувати довіру, потрібна відкритість та публічність», – зауважив депутат.
Секретар Науково-консультативної ради при Національній асоціації арбітражних керуючих України Юрій Моісеєв підійняв питання щодо зупинення діяльності арбітражного керуючого як один із видів дисциплінарного стягнення: «Зупинення діяльності керуючого переходить у площину провадження про банкрутство, тому в цьому питанні має бути активна діяльність боржника та кредитора. Спори з приводу накладення стягнення повинні розглядати не суди адмінсудочинства, де вони доходять до формалізму, а в межах справи про банкрутство».
Член Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих України Сергій Саутенко виділив питання недосконалості порядку перевірки арбітражних керуючих. Адже для цього фахівцю потрібно подати велику кількість інформації. Водночас це позначається на роботі арбітражного керуючого, на якості поданої ним документації та якості перевірки. Спікер вважає, що для цього необхідно розширювати часовий діапазон (наприклад, хоча б для підписання рішення ДК). Також новому складу ДК, який обиратимуть 26.11.2021 р., потрібно вже застосувати електронні ключі, які спростять процес підписання протоколів.
Сергій Донков, член Ради Національної асоціації арбітражних керуючих України, експерт Право-Justice, виступаючи зі спеціальною доповіддю на тему «Пропозиції щодо реформування системи дисциплінарних проваджень у професійній діяльності арбітражних керуючих», окреслив різний досвід контролю над процедурами банкрутства. Наприклад, у Франції діє єдина національна комісія, яка включає представників Мін’юсту, приватних фахівців, аудиторів. У Німеччині немає жодного державного регулятора, всі оскарження та накладення стягнень відбуваються в судовому порядку. «У нас держава чітко та достатньо жорстко контролює процедури банкрутства, тому реформа щодо арбітражних керуючих має бути в межах українського правового кола. Наразі незрозуміла правова конструкція та правовий статус ДК, адже Комісія не є підрозділом Мін’юсту. Це питання залишається неврегульованим у законодавчому полі. Як наслідок, оскарження рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності стало підвідомчим адміністративним судам. Існує пропозиція реорганізувати правовий статус ДК і визначити її як окрему юридичну особу», – зазначив Сергій Донков.
Також свої коментарі щодо реформування системи арбітражних керуючих та сучасного стану оскарження рішень ДК надавав старший партнер юркомпанії L.I.Group, арбітражний керуючий, адвокат Артур Мегеря.
