До вимог про визнання права на земельну частку пай осіб, які були включені до офіційних списків членів підприємства, але не отримали сертифікат, позовна давність не застосовується, повідомляє Верховний Суд. Водночас для осіб, яких не внесли до списків на паювання, діє загальна позовна давність – три роки.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "В Україні вперше підготують тренерів для навчання адвокатів супроводу клієнтів у медіації"
Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду розмежувала випадки застосування позовної давності у спорах щодо права на земельну частку пай. У ВС зазначили, що ключове значення має те, чи була особа включена до списку членів КСП, який додавався до державного акта на право колективної власності на землю.
Справа стосувалася позовів до селищної ради про визнання права на земельні частки паї та їх виділення в натурі. Позивачі посилалися на те, що на момент видачі державного акта були членами КСП і мали право на отримання паїв, однак цього права не реалізували. Суд першої інстанції задовольнив позови всіх позивачів, вважаючи їхнє право на пай таким, що підлягає захисту без обмеження позовною давністю. Апеляційний суд це рішення скасував і відмовив у задоволенні вимог, зазначивши, що позивачі могли дізнатися про порушення своїх прав ще під час розпаювання земель у 1996 році, а до суду звернулися лише у 2024 році.
За результатами касаційного перегляду ОП КЦС ВС частково задовольнила скаргу. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду щодо позивачів, включених до списків-додатків до державного акта, і залишив чинним рішення суду першої інстанції про задоволення їхніх вимог. Водночас щодо позивачів, чиїх прізвищ у цих списках не було, рішення апеляційного суду про відмову в позові залишено без змін.
У Верховному Суді пояснили, що під час паювання можна виокремити дві категорії осіб. Перша – це члени КСП, які були включені до списку-додатка до державного акта, але не отримали сертифікат на право на пай. Друга – особи, яких безпідставно не включили до такого списку. ОП КЦС ВС наголосила, що право особи на земельну частку пай виникає за наявності трьох умов: отримання підприємством державного акта на землю, членство особи в цьому підприємстві на момент передання акта та включення особи до списку-додатка до державного акта.
Сертифікат на право на пай лише засвідчує вже наявне право. Його неотримання не припиняє самого права, а тільки створює перешкоди для його реалізації, які можуть бути усунуті в судовому порядку. У ВС зазначили, що позов особи, яка була включена до списку, але не отримала сертифікат, спрямований на підтвердження вже наявного права. Тому позовна давність до таких вимог не застосовується. Натомість позов особи, яку не включили до списку, є позовом про захист порушеного права. На такі вимоги поширюється загальна позовна давність, а її перебіг починається з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє невключення до додатків до державного акта.
У цій справі позивачі, яких не було у списках, не навели поважних причин незвернення до суду протягом понад 27 років. Тому Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про відмову в задоволенні їхніх вимог.
Постанова ОП КЦС ВС від 22 червня 2026 року у справі № 530/656/24.