Верховний Суд опублікував щотижневий огляд рішень, ухвалених за період із 19 по 23 квітня 2021 року.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Недопустимо встановлювати штраф за правомірну односторонню відмову від договору, – КЦС ВС"
20 квітня 2021 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду розглянув справу за позовом АТ «ДНІПРОАЗОТ» до Державної податкової служби України про відшкодування збитків у розмірі 40 млн грн, завданих унаслідок протиправних дій органу державної влади.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не прийняв для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунків відповідні коригування позивача податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 40 млн грн, у зв’язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача завдані йому збитки.
Господарський суд міста Києва, з яким погодився Північний апеляційний господарський суд, закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, роз’яснивши позивачеві, що цей позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
КГС ВС залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Того ж дня Касаційний адміністративний суд у складі ВС переглянув у касаційному порядку справу за позовом Підприємства, яке оскаржило постанову ДАБІ про накладення штрафу за порушення норм у сфері містобудівної діяльності, а також просило визнати протиправним і скасувати припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на час проведення перевірки жодних будівельних робіт з реконструкції автозаправної станції позивач не проводив, а на час встановлення додаткового технологічного обладнання модульного АГЗП у нього був наявний дозвіл на виконання будівельних робіт.
Колегія суддів КАС ВС, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій, у задоволенні позову відмовила. Суд врахував суть вчиненого позивачем правопорушення, яке полягає у здійсненні реконструкції АЗК шляхом встановлення технологічного обладнання модульного АГЗП без наявності дозвільного документа, оскільки цей об’єкт у силу приписів ст. 1 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» має ознаки об’єктів підвищеної небезпеки. Колегія суддів зазначила, що суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про наявність у позивача сертифіката про відповідність закінченого будівництвом об'єкта «Реконструкція автозаправної станції зі встановленням додаткового технологічного обладнання модульного АГЗП» проєктній документації та готовність до експлуатації на момент проведення перевірки.
21 квітня Велика Палата Верховного Суду розглянула зразкову справу № 520/12609/19, у якій позивач, інвалідність якого настала внаслідок виконання обов’язків військової служби під час ліквідації Чорнобильської катастрофи при виконанні радіаційних робіт у зоні відчуження, просив суд зобов’язати Пенсійний фонд України нараховувати та виплачувати належну йому пенсію в порядку, визначеному Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» без обмежень, визнаних неконституційними, і в розмірі, встановленому Рішенням Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(П)/2019.
Касаційний адміністративний суд у складі ВС рішенням від 20 травня 2020 року у задоволенні позову відмовив, а Велика Палата ВС залишила це рішення без змін.
Того ж дня Касаційний цивільний суд у складі ВС скасував рішення апеляційного суду, оскільки апеляційну скаргу подала особа, що не є учасником правовідносин, яких стосується справа.
Суд першої інстанції задовольнив позов про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті батька позивачки.
Апеляційний суд скасував це рішення та відмовив у задоволенні позову за апеляційною скаргою особи, яка не є спадкоємцем, а також співвласником майна, однак земельна ділянка, що належала батькові позивачки та мала б бути об’єктом спадкування, перейшла у власність апелянта за договором обміну земельних ділянок. Зазначений договір оскаржується в судовому порядку. Зважаючи на це, суд дійшов висновку, що оскаржуваним судовим рішенням вирішувалося питання про права та обов’язки апелянта.
Апеляційний суд не вважав причини пропуску позивачкою строку на прийняття спадщини поважними для задоволення позову, врахував, що після смерті її батька минуло вісім років.
КЦС ВС скасував попереднє рішення і направив справу на новий апеляційний розгляд. Він зазначив, що особа, яка звернулася з апеляційною скаргою, не є учасником спадкових правовідносин з приводу визначення спадкоємцеві додаткового строку для прийняття спадщини. Відповідно, за апеляційною скаргою такої особи суд не вправі здійснювати апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції та скасовувати його.