11 квітня 2017, 10:00

Обшуки юристів та практика ЄСПЛ

Два російські юристи, О. Силіванов та С. Мезенцев, звернулися до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) зі скаргою на необґрунтовані обшуки. ЄСПЛ прийняв скарги правників і надіслав на адресу уряду РФ запитання, серед яких було й таке: «Чи надані заявникам достатні процесуальні гарантії проти втручання у їх професійну таємницю?»


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


«Юридична Газета» вирішила поцікавитися думками адвокатів з цього приводу.

Адвокат, керуючий партнер АО «Головань і партнери» Ігор Головань прокоментував ситуацію так: «Незаконний обшук у нашому адвокатському об’єднанні відбувся у 2005 р. Ми не стали закликати до страйків та демонстрацій, а почали вживати заходів щодо притягнення порушників професійних прав адвоката до відповідальності. Часу і зусиль не шкодували, а тому через 7 років отримали рішення Європейського суду з прав людини у справі GOLOVAN v. UKRAINE. ЄСПЛ визначив, що «відповідні гарантії, такі як присутність та дійова участь незалежного спостерігача, який повинен бути наділений необхідними повноваженнями та бути спроможним запобігти будь-якому можливому втручанню у адвокатську таємницю». Пізніше позиція ЄСПЛ знайшла відображення в українському законодавстві. Згадане рішення ЄСПЛ зараз широко відоме у світі, наприклад, цитується у книзі Profesional Secrecy of Lawyers in Europe видавництва Cambridge University Press. Отже, і відповідно до українського закону, і відповідно до правової позиції ЄСПЛ обшуки у адвокатських офісах можливі, однак у їх ході має бути забезпечена недоторканність адвокатської таємниці».

Отже, позиція щодо адвокатів зрозуміла. А як бути юристам, які надають професійні послуги, але не є адвокатами? Яким чином вони можуть захиститися від обшуку, та чи взагалі законний такий обшук?

На переконання керуючого партнера АО «ЮРІМЕКС», адвоката Андрія Іванця, відповідно до норм чинного КПК України (ст. 480), юристи не віднесені до окремої категорії осіб, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження. Відтак усі слідчі, розшукові (як гласні, так і негласні) та інші процесуальні дії у кримінальному провадженні відносно таких осіб проводяться за загальними правилами, встановленими цим Кодексом. Законність таких дій визначається, виходячи із дотримання уповноваженими службовими особами правоохоронних органів, до повноважень яких належить функція здійснення досудового розслідування, вимог, визначених відповідними нормами КПК України, які регулюють правила та порядок проведення тих чи інших процесуальних дій. Тобто проведення тої чи іншої процесуальної дії, в т.ч. обшуку, є законним, поки конкретним слідчим, детективом чи прокурором не були порушені суттєві умови її проведення.

«Захиститися від обшуку неможливо, тим більше юристам, які виконують якісь конкретні завдання, не завжди розуміючи повні обсяги проекту, над яким працюють, – підсумовує адвокат. – Єдине, що можна порадити – бути фахово готовим до того, що обшук може бути проведений. І юристи, на відміну від пересічних громадян та представників інших професій, мають у цьому перевагу. Необхідно чітко розуміти, хто саме, у яких випадках і яким чином може проводити таку слідчу дію, уважно стежити за діями працівників правоохоронного органу, виявляти порушення, робити зауваження, належним чином фіксувати їх у протоколі та в подальшому використовувати, оскаржуючи протиправні дії чи бездіяльність».

Чи мають українські юристи оскаржувати незаконні з їх точки зору дії та рішення (щодо обшуків) у ЄСПЛ? Наскільки така практика може вплинути на ситуацію у цій сфері? Даючи відповідь на ці запитання, пан Іванець зауважив, що вони мають вирішуватися в індивідуальному порядку.

«Це питання має вирішуватися кожною особою індивідуально. Дійсно, з огляду на те, що останнім часом обшуки у юристів та адвокатів стали набирати масового характеру, це не може не турбувати представників професії і потребує уваги на найвищому рівні як у нашій країні, так і за кордоном. Проте у більшості випадків такі скарги позитивно вирішуються і на місцевому рівні в порядку діючого КПК, тому підстав для звернення до ЄСПЛ майже не виникає. Однак, якщо всі засоби захисту порушених прав за національним законодавством не дали позитивного результату, за наявності відповідних підстав варто звернутися і до міжнародних інстанцій. Тим більше, що позитивна практика у цьому напрямку однозначно зайвою не буде, в т.ч. й для недопущення у майбутньому безпідставного процесуального тиску на юристів та адвокатів у нашій країні», – резюмував адвокат.

Підписуйтесь на "Юридичну Газету" в FacebookTwitterTelegramLinkedin та YouTube.


0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати