Херсонський апеляційний суд повідомив про постанову у справі №954/1396/25, якою залишив без змін рішення про відмову працівнику у стягненні невиплаченої заробітної плати з ДП "Ліси України".
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Мін’юст пояснив, які покарання можуть призначити без позбавлення волі"
Позивач просив стягнути заборгованість із заробітної плати за період із липня 2024 року по червень 2025 року. Він посилався на те, що після скасування наказу про призупинення трудового договору трудові відносини з ним були поновлені, однак зарплата не виплачувалася. Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 20 лютого 2026 року у задоволенні позову було відмовлено.
Під час розгляду справи суди врахували, що раніше, у справі №954/276/24, наказ про призупинення трудового договору з позивачем було визнано незаконним і скасовано, а дію трудового договору поновлено з 1 січня 2024 року. Це рішення Нововоронцовський районний суд ухвалив 13 листопада 2024 року, а Херсонський апеляційний суд залишив його без змін 12 березня 2025 року. Водночас після скасування наказу позивач до виконання посадових обов’язків не приступив.
Колегія суддів звернула увагу, що за табелями обліку робочого часу за спірний період навпроти прізвища позивача щоденно була відмітка "НЗ" – неявка з нез’ясованих причин, а кількість відпрацьованих днів становила "0". Крім того, відповідач надав акти та доповідні записки про відсутність працівника на роботі, довідки органу місцевого самоврядування, дані про перебування позивача на обліку як внутрішньо переміщеної особи, а також докази направлення йому офіційної кореспонденції.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 43 Конституції України кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Водночас за ч. 1 ст. 94 КЗпП України та ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата є винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу. Суд також послався на ст. 139 КЗпП України, яка зобов’язує працівника сумлінно виконувати трудові обов’язки та дотримуватися трудової дисципліни, а також на ст. 115 КЗпП України щодо порядку і строків виплати заробітної плати. Важливим для вирішення спору стало й те, що наказом від 30 червня 2025 року позивача було звільнено на підставі п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України – через відсутність на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль. Цей наказ позивач не оскаржував, тому він залишався чинним.
Колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги зводилися до незгоди з оцінкою доказів, але не спростовували встановленого факту невиконання позивачем трудових обов’язків у спірний період.
Постановою від 11 травня 2026 року Херсонський апеляційний суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 20 лютого 2026 року – без змін.