Право на відпустку мають усі працівники, які офіційно працюють за трудовим договором, незалежно від форми власності чи виду діяльності роботодавця. Про це повідомили в Мін'юсті.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: «Що варто знати для подорожі за кордон із домашнім улюбленцем: інфографіка»
Порядок надання щорічних відпусток
Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до завершення робочого року.
Право працівника на щорічну відпустку повної тривалості у перший рік роботи настає після завершення 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві.
Хто може взяти відпустку раніше
У Мін'юсті зазначили, що щорічна відпустка повної тривалості у перший рік роботи може надаватися до завершення 6 місяців безперервної роботи — за бажанням працівника, у таких випадках:
- жінкам — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;
- жінкам, які мають 2 і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
- людям з інвалідністю;
- особам віком до вісімнадцяти років;
- чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;
- звільненим після проходження строкової військової служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом 3 місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;
- сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
- працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
- працівникам, які мають путівку для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
- батькамвихователям дитячих будинків сімейного типу;
- в інших випадках, якщо це передбачено законодавством, колективним або трудовим договором.
Тривалість відпустки
Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Проте є певні професії, працівникам яких надається довше відпустка. Наприклад, працівники освіти — 56 календарних днів, гірникам, які працюють в кар’єрах і рудниках глибиною 150 метрів і нижче, працівникам лісової промисловості та лісового господарства — 28 календарних днів тощо.
Держслужбовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги.
Людям з інвалідністю I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а особам з інвалідністю III групи — 26 календарних днів.
Неповнолітнім працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.
Сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу.
Поряд із щорічною основною відпусткою закон передбачає також щорічні додаткові відпустки, до яких належать:
- додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;
- додаткова відпустка за особливий характер праці;
- інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.
Особливості надання відпусток у період дії воєнного стану
Під час воєнного стану щорічна основна відпустка може бути обмежена 24 календарними днями на рік (крім працівників освіти). Якщо відпустка довша — решту днів переносять після скасування воєнного стану або можуть надати без збереження зарплати.
Роботодавець може відмовити у будь-якій відпустці (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до 3 років), якщо працівник залучений до критичної інфраструктури, оборонного виробництва чи мобілізаційного завдання.
В міністерстві наолосили, що відпустка без збереження зарплати може надаватись без обмеження строку — за згодою сторін. Працівнику, який виїхав за кордон або став ВПО, обов’язково надається така відпустка до 90 днів, але без зарахування до стажу.
Відповідальність роботодавця за ненадання відпусток
Особи, винні у порушенні законодавства про охорону праці або перешкоджанні діяльності контролюючих органів, несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну чи кримінальну відповідальність.
Закон України «Про охорону праці» передбачає штрафи для роботодавців (юридичних і фізичних осіб), які використовують найману працю, за порушення вимог охорони праці або невиконання приписів наглядових органів. Сплата штрафу не звільняє від обов’язку усунути порушення.
В Мін'юсті зазначили, що надання щорічної відпустки є обов’язком роботодавця. Заборонено не надавати повну щорічну відпустку два роки поспіль — за це передбачено фінансову відповідальність (ст. 265 КЗпП) та адміністративну (ст. 41 КУпАП).
Проте, під час дії воєнного стану ця норма тимчасово не застосовується.