16.11.2021 р. Верховна Рада України прийняла Закон про медіацію. Юридична спільнота позитивно відреагувала на прийняття документа, адже він легалізував професію медіатора, яка існувала в Україні вже десятки років. Прийнятий закон покликаний розвантажити судову систему та знизити рівень конфліктності в суспільстві. Завдяки роботі великої команди основних стейкхолдерів 09.12.2021 р. на прессніданку, організованому Проєктом ЄС «Право-Justice», представники законодавчої, виконавчої та судової гілок влади, спільноти медіаторів та адвокатів мали змогу говорити вже не про законопроєкт, а про закон про медіацію та його ефективну імплементацію.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Модерувала зустріч Оксана Цимбрівська, головна національна експертка Проєкту ЄС «Право-Justice», компонент «Політика та координація в секторі юстиції».
Ерік Сванідзе, виконувач обов'язків керівника Проєкту «Право-Justice», привітав юридичну спільноту з прийняттям важливого закону і наголосив на координації зусиль зацікавлених сторін задля запровадження інституту медіації на практиці. Він зазначив, що в міжнародному досвіді існують різні види медіації, Україні ж буде притаманна гнучка модель, не сконцентрована на суді. Спікер також відзначив ключову роль спільноти медіаторів у формуванні суспільної думки про медіацію та рівень якості надання послуг на юридичному ринку.
Голова Комітету Верховної Ради України з питань правової політики Андрій Костін розповів про процес розробки та прийняття закону. Він зазначив, що головним було знайти порозуміння, зокрема, у спільноті медіаторів, адже існують різні школи та підходи до медіації. В результаті численних дискусій та діалогів був прийнятий рамковий закон. Чому рамковий? Для того щоб документ був прийнятий у сесійній залі, розробникам закону потрібно було усунути будь-які елементи, що могли викликати непорозуміння чи питання у колег. Андрій Костін назвав прийняття закону про медіацію однією зі своїх головних цілей на посаді народного депутата.
«Розробка та прийняття цього закону – це вже результат медіації, результат того, що в будь-якому питанні можна знайти порозуміння. Медіацію важливо впровадити там, де здається, що сторонам неможливо домовитися, а саме у кримінальних та адміністративних справах. Медіація – це наука, яка складається з професійних навичок медіатора, що допомагають людям дійти згоди. Цей процес має не лише знизити напругу в суспільстві, але й навчити відповідальності людей у вирішенні спірних питань», – зазначив народний депутат.
Надія Стефанів, суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, звернула увагу на актуальність запровадження медіації у кримінальних спорах: «Судді у кримінальному процесі завжди намагалися помирити сторони та відновити довіру до судів. Закон про медіацію вносить позитивні зміни до ст. 3 КПК, якими закріплює можливість залучати медіатора у процес як учасника провадження. Були внесені зміни до статей, які регулюють інститут угод. Проте, з огляду на прийнятий закон, існує потреба у змінах до КПК щодо підстав для звільнення від покарання та переліку пом’якшувальних обставин, щоб судді могли враховувати їх під час призначення покарання. Особливо це актуально для суду першої інстанції, адже це сприятиме закриттю проваджень».
Директор Директорату правосуддя та кримінальної юстиції Міністерства юстиції України Олександр Олійник, зазначив, що згодом буде створений реєстр медіаторів. Туди вноситимуть дані осіб, які пройшли спеціальну підготовку (45 год. теорії та 45 год. практики) та отримали свідоцтво медіатора. Держава не контролюватиме процес підготовки медіаторів і не здійснюватиме адміністрування реєстром. Знайти медіатора можна буде в будь-якій пошуковій системі, також працюватиме «сарафанне радіо», тобто хто якісніше виконує свою роботу, той і матиме більше клієнтів.
Олександр Олійник переконаний, що закон про медіацію надасть можливість прийняти законопроєкт про юстицію дружню до дитини, який містить положення про медіацію і дозволяє «вивести» дитину з кримінального переслідування. Наступним кроком Уряду також буде прийняття закону про ратифікацію Сінгапурської конвенції та прийняття закону про внесення змін до законодавчих актів у зв’язку з ратифікацією. Наприклад, передбачені зміни до ЦПК: визначаються умови угоди про медіацію в Україні, правила укладання такої угоди, місце виконання угоди про медіацію. Таким чином, угода виконуватиметься за місцем знаходження майна, а в немайнових спорах – за місцем проживання однієї зі сторони спору за домовленістю.
Костянтин Харакоз, суддя-спікер Господарського суду Донецької області, член Донбаської регіональної ради реформ правосуддя, приділив увагу схожості та відмінностям судового процесу та медіації, завдяки яким вирішується інституційне завдання держави – розв’язання конфлікту. Проте суд – це точкове примусове втручання держави у приватні відносини. Суд розглядає справи за позовною заявою та за аргументацією сторін, на відміну від добровільної участі сторін спору в медіації. Конфіденційність медіації протиставляється відкритості судового засідання. В судовому процесі суддя «вирівнює» сторони в їхніх правах та можливостях.
Як суди використовують медіацію? «В судовому процесі немає етапу затвердження медіаційної угоди (тільки мирової), проте судді часто використовують «приховану» медіацію. Якщо сторонам вдалося дійти згоди за результатами перемовин, тоді, наприклад, закривається провадження на підставі клопотання однієї зі сторін. Медіатори та судді – партнери, які вміють відокремлювати емоцій від фактів і правомірні інтереси від неправомірних», – зазначив Костянтин Харакоз. Також спікер додав, що середній строк розгляду справ у господарському суді (84 дні), строк для виконання рішення в сукупності з розміром судових витрат, витрат на професійну допомогу спонукатимуть сторін спору звертатися до медіації.
Адвокатка, медіаторка, к.ю.н., президентка Української академії медіації, експертка Проєкту «Право-Justice» Луїза Романадзе зазначила, що медіація має бути не лише способом вирішення спору, але й профілактичним засобом для його виникнення. «Закон про медіацію не лобіює чиїсь інтереси, він є результатом скоординованих дій та об’єднаних зусиль стейкхолдерів. Хоча держава не контролюватиме підготовку медіаторів (це правильно), спільнота розуміє, що якість послуги медіатора залежать від його підготовки. За якістю наданих послуг складатиметься враження про медіацію загалом і будуватиметься довіра до медіаторів», – підкреслила спікерка. Вона також додала, що медіатор матиме можливість обрати будь-який кодекс етики медіатора. Однак законом передбачено, що перед початком процедури медіатор повинен повідомити сторонам, яким саме кодексом етики керується цей медіатор.
Світлана Сергєєва, адвокатка, медіаторка, к.ю.н., членкиня правління Асоціації правників України, експертка Проєкту «Право-Justice», навела дані дослідження Проєкту «Право-Justice». За 2020 р. до судів господарської юстиції було подано 94 тис. справ. При цьому 88% середнього та малого бізнесу вважають, що правові проблеми негативно впливають на їхню діяльність, що може навіть призвести до банкрутства. 40% вважають, що спір може бути вирішений медіаторами, хоча бізнес-спільнота все ж таки частіше звертається до судів або процесу переговорів. 10% опитаних представників бізнесу вже зверталися до медіації, з них 75% були задоволені. Тривалість розгляду справи та потенційне невиконання судового рішення – основні причини, чому для бізнесу судовий розгляд може бути неефективним.
Спікерка також відзначила позитивні зміни, внесені законом про медіацію до ГПК. Примирення шляхом медіації можливе на будь-якій стадії судового процесу. На час проведення медіації судове провадження зупиняється. У разі досягнення примирення повертається 60% судового збору, сплаченого під час подання позову чи апеляційної/касаційної скарги.
«Юридичні компанії розширюють свої портфелі послуг і залучають у команди медіаторів. Також деякі адвокати вже пройшли спеціальну підготовку і надають послуги медіатора. Тому колаборація та співпраця між адвокатами й медіаторами буде спрямована на вирішення спору та максимальне задоволення інтересів клієнта. Тому співпраця, а не конкуренція буде ефективною для спільноти медіаторів та адвокатів. У бізнесі має сформуватися культура мирного врегулювання спорів», – підсумувала Світлана Сергєєва.