Які альтернативні способи врегулювання спорів передбачає українське законодавство? Які кроки для застосування цих способів вже зроблені, а які необхідно ще зробити? Хто може виступати медіатором та які переваги медіації для українців? Луїза Романадзе, президент Української академії медіації, розповіла про альтернативні способи врегулювання спорів на лекції, організованій Школою права УКУ за підтримки USAID Ukraine.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Останнім часом змінилася парадигма і замість того, щоб сприймати альтернативні способи врегулювання спору як якусь перешкоду на шляху до правосуддя, їх почали розглядати як необхідні механізми, які навпаки забезпечують доступ до правосуддя.
Україна здійснила перші кроки назустріч застосування альтернативних способів вирішення спорів ще у 2006 році. Цим кроком став Указ президента України «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів».
Одним із завдань Концепції було визначено створення можливостей для розвитку альтернативних (позасудових) способів розв'язання спорів:
«З метою розвантаження судів потрібно розвивати альтернативні (позасудові) способи врегулювання спорів, а також створювати умови для стимулювання дешевших і менш формалізованих способів їх врегулювання. Необхідно інформувати громадськість про переваги цих способів захисту прав порівняно з судовим механізмом. Звернення до суду бажано використовувати як винятковий спосіб врегулювання юридичного спору», - йдеться у законі.
“У цю концепцію були закладені дуже важливі речі. Якби вони були реалізовані за весь цей час, то, мабуть, сьогодні альтернативні способи врегулювання спорів знаходилися в Україні дещо на іншому рівні”, - вважає Луїза Романадзе.
Серед інших важливих кроків України на шляху до розширення визнання механізмів альтернативного врегулювання спорів є такі:
- Якщо раніше альтернативні способи врегулювання спорів вважалися радше перепоною на шляху до доступу до правосуддя, тепер все навпаки. Законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок врегулювання спору. Тобто це такий дозвіл на провадження окремими законами якийсь з обов'язкових альтерних способів врегулювання спорів, які не вважатимуться перепоною на шляху до доступу до правосуддя. Навпаки вони забезпечують кращий доступ до правосуддя іншим особам завдяки розвантаженню судів.
- Прийняття нових редакцій процесуальних кодексів. У 2017 відбулися зміни у Господарському процесуальному кодексі України, Цивільному процесуальному кодексі України, Кодексі адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів. В цих кодексах згадується міжнародний комерційний арбітраж, Третейський суд, запроваджується процедура врегулювання спору за участі судді та медіація.
Чинне законодавство України вищезгаданими кроками вже надало певний статус альтернативним способам врегулювання спорів. Положення, що з`явилися пізніше, лише підсилюють цей ефект:
- Суд сприяє примиренню сторін. "Це дуже важливо, що тепер суд має докласти певних зусиль, сприяти сторонам до їх примирення. Примирення - це набагато краще, ніж рішення суду на користь однієї сторони, яка пізніше буде оскаржена і не факт, що воно взагалі буде виконане", - зазначає Луїза Романадзе.
- В українському законодавстві з'явилося стимулювання сторін до мирного врегулювання спору. Це фінансовий стимул у вигляді повернення 50% судового збору сплаченого при поданні спору. "Останнім часом ставка судового збору дуже підвищилася, тому 50% вартості, а особливо у господарському процесі - це дійсно вагомий стимул", - додає експерт.
- Сторони можуть вийти за межі предмета спору. Іноді, коли сторони звертаються в суд, суперечка між ними не обмежена правовим питанням і не вирішується лише у разі ухвалення рішення виключно щодо того питання, з яким вони можуть звернутися до суду.
Все це з'явилося, тому що це одна з умов, за якою оцінюють інвестиційну привабливість країни. Рейтинг Doing Business. Світовий банк поставив дві вимоги для підняття України в цьому рейтингу (медіація і стимули для застосування альтернативних способів).
"Якби цих кроків було достатно, то зараз ми б усі були обізнані щодо альтернативних способів врегулювання спорів, щонайменше щодо тих, які згадуються в законодавстві", - стверджує Луїза.
На законодавчому рівні рамки створені, але існує прогалина в інформуванні. Населення не знає про те, що є такі можливості, що є альтернативи, що є стимули. Інформування - це наступний крок, який необхідно зробити.
Альтернативні способи вирішення спорів застосовуються по-різному у різних видах спорів:
Господарські спори
У підготовчому засіданні суддя з’ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду, передати справу на розгляд третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді. Якщо готові, то суддя закриває справу і учасники сторін намагаються врегулювати спір одним із альтернативних способів.
Цивільні спори
У підготовчому засіданні суддя з’ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду, передати справу на розгляд третейського суду або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді. У справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців. В інших випадках справа закривається.
Адміністративні спори
У підготовчому засіданні суддя з’ясовує, чи бажають сторони вирішити спір шляхом примирення або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді. За клопотанням сторін суд зупиняє провадження у справі на час, необхідний їм для примирення.
Альтернативних способів врегулювання спорів є дуже багато: кілька основних та понад 400 гібридних (які поєднують окремі елементи різних способів). В Україні основними способами вважають медіацію та врегулювання спорів за участі судді)
Медіація
25 років тому в Україну прийшла медіація. “Медіація в Україні є і медіація в Україні буде далі”, - заявляє Луїза Романадзе. Проте, Україні потрібен закон про медіацію. На цей момент існує норма:
“Не можуть бути допитані як свідки особи, які за законом зобов'язані зберігати в таємниці відомості, що були довірені їм у зв'язку з наданням професійної правничої допомоги або послуг посередництва (медіації) під час проведення позасудового врегулювання спору, – про такі відомості”
Це важлива норма (закріплення принципу конфіденційності, визнання медіації), адже нарешті цей термін з'явився в процесуальному законодавстві. “Однак це "за законом" за відсутності закону робить цю норму якоюсь невиконуваною м'яко кажучи”. Нам дійсно потрібен закон про медіацію. Він потрібен не для того щоб проводити медіацію. Адже медіація - це різновид переговорів. Чи потрібен мені закон для того щоб вести переговори з іншою стороною? Не потрібен, - вважає правозахисниця.
Але закон потрібно для:
● легалізації професії медіатора;
● поширення поінформованості громадян;
● щоб ця норма не була мертва - щоб медіаторів не могли допитати.
За підтримки USAID в Одесі було відкрито два кабінети медіації. Не було жодних звернень із вже відкритих проваджень.Надійшли кейси, які ще не були подані до суду з різних підстав, на приклад, щоб не нашкодити своєму бізнесу чи з інших причин.
В Україні діє фасилітаційна форма медіації, де медіатор не дає порад, а лише допомагає сторонам досягти порозуміння, говорити однією мовою, бути почутими та зрозуміти одне одного.
Процедура врегулювання спору за участі судді
У рамках канадського проекту цю процедуру реалізували у 4 пілотних судах України. Тоді її називали ДВС. “Це гарна процедура, яка довела свою ефективність навіть за відсутності правового регулювання на рівні пілотних судів”, - зазначає Луїза. Вже в українському законодавстві процедуру закріпили під назвою “Врегулювання спору за участі судді”.
“Все дуже добре, але є певні нюанси, які впливають на ефективність застосування цієї процедури і на частоту її застосування”, - додає правозахисниця. Мова йде про те, що той суддя, який відкривав провадження по справі може і стати учасником врегулювання спору за участі судді. Якщо з певних причин процедуру припиняють, то суддя вже не має права продовжувати розгляд по цій справі.
Виникає питання в тому що:
● для того, щоб дійсно бути ефективним на шляху до примирення сторін, необхідно мати певне бажання, певні навички. Всі судді України підряд не можуть мати ці навички. Незважаючи на те, що Національна школа суддів України займається постійним підвищенням кваліфікації суддів в напрямку цієї процедури, неможливо навчити всіх суддів дуже швидко. А навіть якщо їх навчити - це не запорука того, що він буде добрим примирювачем. Для цього мають бути певні властивості особистості;
● сьогодні створені умови для зловживання процесуальними правами. “Якщо в мене немає підстав для відведення судді, я можу робити вигляд, що хочу примиритися, увійти в цю процедуру і одразу з неї вийти. І все. Справа більше не може розглядатися цим суддею”, - наводить приклад зловживання Луїза Романадзе.
Як має бути: мають бути окремі судді, навчені бути примирювачими. Коли сторони виявляють бажання врегулювати спір за участі судді, їм автоматично має бути призначено когось із цих навчених суддів. У випадку провалу, справа повертається до судді, який відкривав провадження.
Процедура врегулювання спору за участі судді та судова медіація - дві різні процедури як за суб'єктним складом, так і за методами.
|
|
Медіація |
Врегулювання спору за участю судді |
|
Сутність процедури |
Структуровані переговори між сторонами конфлікту за підтримки посередника - медіатора |
Спілкування сторін із суддею задля отримання роз’яснень та додаткової інформації з метою оцінки сторонами перспектив судового розгляду спору |
|
Орієнтованість процедури |
На інтереси і потреби сторін |
На позиції сторін |
|
Посередник |
Нейтральний та незалежний медіатор, якого обирають сторони |
Суддя, в проваджені якого перебуває справа |
|
Учасники процедури |
Сторони конфлікту та посередник |
Сторони судової справи, їх представники та суддя |
|
Роль посередника |
Медіатор забезпечує дотримання процесу, допомагає налагодити комунікацію між сторонами та підтримує сторони у пошуку ними взаємоприйнятного рішення |
Суддя з'ясовує підстави та предмет позову, підстави заперечень, роз'яснює сторонам предмет доказування по категорії спору, який розглядається, пропонує сторонам надати пропозиції щодо шляхів мирного врегулювання спору та здійснює інші дії, спрямовані на мирне врегулювання сторонами спору. Під час закритих нарад суддя має право звертати увагу сторони на судову практику в аналогічних спорах, пропонувати стороні та (або) її представнику можливі шляхи мирного врегулювання спору. Суддя може запропонувати сторонам можливий шлях мирного врегулювання спору. |
|
Спеціальна підготовка посередника |
Медіатор повинен пройти спеціальне навчання, в тому числі навчання практичним навичкам |
Законом не передбачено жодних вимог до спеціальної підготовки суддів, що здійснюють врегулювання спору. |
|
Місце в судовому процесі |
На будь-якій стадії, за згодою сторін |
До початку розгляду справи по суті, за згодою сторін |
|
Структура процедури |
Процедура складається з послідовних стадій, через які медіатор має провести сторони |
Процедура не є структурованою |
|
Бажаний результат процедури |
Консенсус – результат задовольняє інтереси сторін |
Компроміс – сторони взаємно поступаються своїми позиціями |
|
Тривалість процедури |
За погодженням сторін |
Протягом розумного строку, але не більше тридцяти днів з дня постановлення ухвали про проведення врегулювання |
|
Повторне проведення процедури за бажанням сторін |
Можливе |
Неможливе |
“Ми дуже занепокоєні тим, що може народитися мертвонароджене дитя. Ми можемо отримати закон, але він не буде працювати. Ми радіємо, що є певні норми у процесуальному кодексі, але вони не працюють”, - додає Луїза на завершення лекції.
За посиланнями Ви можете ознайомитися із відеозаписом та матеріалами лекції, а також залишити пропозиції та відгук про проект UCU Rule of Law Lecture Series.
Цей захід став можливим завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Нове правосуддя».
Нагадаємо, UCU Rule of Law Lecture Series – це серія лекцій від провідних американських, європейських та українських правників, присвячена актуальним викликам і проблемам у галузі забезпечення верховенства права, правосуддя та справедливості. Проект «Підвищення обізнаності правничої спільноти України щодо сучасних викликів верховенства права через організацію та проведення серії юридичних лекцій Українського католицького університету «Правовладдя» реалізовує Центр верховенства права Школи права УКУ за підтримки американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) у рамках Програми «Нове правосуддя» у співпраці з Асоціацією правників України. Інформаційні партнери проекту – Юридична газета та інформаційний портал “Твоє місто”.
Погляди автора не обов’язково відображають погляди Агентства США з міжнародного розвитку або уряду Сполучених Штатів Америки.