Конституційний Суд України ухвалив Рішення у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень п. 7 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні". Рішенням Суд визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення п. 7 розділу ІІ Закону від 27 березня 2014 р. №1166-VII (далі - Закон №1166).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Про це повідомляє прес-служба КСУ.
Читайте також: "КСУ розглянув справу щодо закріплення у Конституції євроатлантичної інтеграції України".
Так, відповідно до підпунктів 1, 4 п. 7 розділу ІІ Закону №1166 у Законі України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" від 21 листопада 1992 р. №2811–XII зі змінами (далі - Закон №2811), виключено п. 3 ч. 1 ст. 3, у якому було передбачено, що сім’ям з дітьми призначається державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також розділ IV "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку", який містив положення щодо права на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст. 13), умов призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст. 14), розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст. 15).
У своєму Рішенні зазначається, що з метою "виконання конституційного обов’язку щодо утвердження соціальних прав держава має не лише створити систему соціального захисту, а й забезпечити її належне функціонування". Ця система повинна гарантувати охорону, зокрема, сім’ї, дитинства, материнства і батьківства. Водночас, на переконання КСУ, у разі виникнення об’єктивної потреби дії держави щодо перерозподілу або зменшення соціальних видатків мають бути тимчасовими і повинні мати часові межі, потрібні для стабілізації та покращення фінансово-економічної ситуації.
На думку КСУ, Верховна Рада України при формуванні соціальної політики відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України у законах самостійно визначає, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім’ї, охорони дитинства, материнства і батьківства та може збільшувати, зменшувати або перерозподіляти соціальні виплати й допомогу з урахуванням принципів пропорційності та соціальної справедливості. Однак КСУ вважає, що зміни законодавства в соціальній сфері, складна фінансово-економічна ситуація, потреба в забезпеченні збалансованості Державного бюджету України "не повинні призводити до порушення гідності людини, яка належить до фундаментальних цінностей, захищених Конституцією України, та становить основу системи конституційного захисту прав і свобод людини і громадянина".
"Верховна Рада України може встановлювати, модернізувати або поновлювати види державної допомоги сім’ям з дітьми, змінювати розмір цієї допомоги, механізми її нарахування та надання, оскільки вони не закріплені в Конституції України, а визначаються у законах відповідно до соціальної політики держави. Проте такі законодавчі зміни не можуть бути спрямовані на ухилення держави від її обов’язків, визначених, зокрема, у статтях 3, 24, 51 Основного Закону України", - йдеться у Рішенні.
Так, Конституційний Суд України зазначає, що порівняння редакцій ст. 12 Закону №2811 до набрання чинності підпунктом 2 п. 7 розділу ІІ Закону №1166 і після набрання ним чинності з 1 липня 2014 р. вказує на те, що на час прийняття Закону №1166 законодавець, збільшивши розмір допомоги при народженні першої дитини, одночасно зменшив розмір допомоги при народженні другої, третьої і кожної наступної дитини. Тобто в такий спосіб ВРУ урівняла державну допомогу при усиновленні дитини з державною допомогою при народжені дитини, яка згідно з підпунктом 2 п. 7 розділу ІІ Закону №1166 уніфікована та призначається всім в однаковому розмірі.
КСУ дійшов висновку, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога при народженні дитини та допомога при усиновленні дитини є видами державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення. Ці виплати мають допоміжний та стимулюючий характер і надаються з метою забезпечення матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної політики держави у цій сфері. Також Суд зауважує, що оскільки допомога при народженні дитини, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та допомога при усиновленні дитини встановлені законом і конкретно не визначені в Конституції України як складові права на соціальний захист, гарантованого її ст. 46, то ВРУ має свободу дій щодо законодавчого регулювання порядку надання цих видів державної допомоги.
Читайте також: "У ВС змінили судову практику у спорах про визначення місця проживання дитини".
Як зазначається, оскільки допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога при народженні дитини та допомога при усиновленні дитини не передбачені в Конституції України, то на них не поширюються й визначені її ст. 22 гарантії щодо заборони скасування чи звуження змісту та обсягу прав, визначених, зокрема, у статтях 46, 48 Основного Закону України. При цьому Суд у Рішенні зауважив, що уніфікація таких видів державної допомоги як допомога при народженні дитини, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та допомога при усиновленні дитини не свідчить про те, що держава у такий спосіб ухилилася від обов’язку охороняти сім’ю, дитинство, материнство і батьківство; порушила принцип рівності та право кожного на повагу до його гідності, на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї.
Отже, наведене дає КСУ підстави стверджувати, що положення п. 7 розділу ІІ Закону №1166 не суперечать вимогам ч. 2 ст. 8, ст. 21, частин 2, 3 ст. 22, ч. 1 ст. 46 Конституції України.
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.