20 серпня 2026 року Комітет АПУ з конкурсного права спільно з Секцією адвокатів, юристів юридичних компаній та самозайнятих юристів АПУ та Радою арбітражних керуючих міста Києва провели круглий стіл «Кримінальні ризики у процедурах банкрутства: як захистити арбітражного керуючого».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Метою зустрічі було не лише окреслити проблему, а й сформувати конкретні пропозиції щодо законопроєкту №15217 та практичні механізми захисту арбітражних керуючих. Серед іншого, експерти поговорили про те, з якими порушеннями арбітражні керуючі стикаються під час обшуків, допитів і вилучення професійної документації; чи можна використовувати сам факт відкриття провадження для відсторонення арбітражного керуючого; які гарантії, що вже діють для адвокатів і приватних виконавців, варто поширити на арбітражних керуючих, а також що потрібно змінити в законодавстві, аби зʼявився реальний механізм захисту арбітражних керуючих.
Читайте також: «Законопроєкт 15217 про захист арбітражних керуючих: точка зору».
Про законопроєкт
У пояснювальній записці до законопроєкту його ініціатори зазначили, що КК України встановлює підвищений рівень захисту для суддів, працівників правоохоронних органів, державних виконавців та осіб, які є приватними виконавцями, але не передбачає аналогічного ефективного захисту для арбітражних керуючих, які виконують схожі функції у сфері банкрутства та неплатоспроможності. Також КПК України, на думку ініціаторів, не містить достатніх процесуальних гарантій для ефективного захисту арбітражних керуючих у разі тиску або незаконного втручання у їхню діяльність.
Через це виникла необхідність внести зміни до законодавства, які б не лише узгодили положення статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства із нормами КК та КПК України, а й забезпечили реальну дієвість гарантій незалежності арбітражних керуючих.
Основними завданнями законопроєкту є:
- прирівняти арбітражних керуючих до осіб, на яких поширюється особливий порядок кримінально-правового захисту (суддів, працівників правоохоронних органів, державних виконавців та осіб, які є приватними виконавцями тощо);
- встановити в кримінальному законодавстві відповідальність за опір, втручання або посягання на життя, здоров’я чи майно арбітражного керуючого у зв’язку з виконанням ним своїх професійних обов’язків;
- закріпити у кримінальному процесуальному законодавстві додаткові гарантії незалежності арбітражного керуючого;
- встановлення адміністративної відповідальності посадових осіб за неправомірну відмову, несвоєчасне, неповне або недостовірне надання інформації на запити арбітражного керуючого.
Що говорили експерти
Співмодераторами заходу були Олексій Воронько, голова Комітету АПУ з конкурсного права, керуючий партнер ARIO, та Наталія Тищенко, заступниця голови Комітету АПУ з конкурсного права, заступниця голови Ради арбітражних керуючих міста Києва.
На початку заходу Артур Мегеря, голова Ради арбітражних керуючих міста Києва, член Ради Комітету АПУ з конкурсного права, старший партнер L.I.Group, зазначив, що ініціатива щодо створення законопроєкту належить Тетяні Колмикової, голові Ради арбітражних керуючих Одеської області, яка з самого початку почала говорити про проблеми захисту арбітражних керуючих на професійних форумах: «Ми це почули, вивчили законодавство і зробили дуже очевидний висновок, що, на жаль, держава передбачила механізми й гарантії захисту діяльності наших колег, адвокатів, приватних виконавців, але чомусь забула про арбітражного керуючого. Хоча арбітражний керуючий якраз і є тією особою, яка найбільше перебуває або може перебувати в конфліктних ситуаціях, керує великими активами тощо. Тому ми підготували відповідні законодавчі ініціативи. Паралельно почали роботу, комунікативну роботу з народними депутатами, розповіли про суть і масштаб проблеми. Я вважаю, що законопроєкт є дуже важливим, особливо враховуючи останні події: до мене багато звертається арбітражних керуючих, в яких на сьогодні дуже часто проводяться обшуки, виїмки, допити».
Народні депутати та ініціатори законопроєкту Сергій Алєксєєв та Сергій Іонушас розповіли про сам документ. Пан Алєксєєв висловив сподівання, що найближчим часом його розглянуть у комітеті Верховної Ради, та вказав, що в Кодексі України з процедур банкрутства передбачена норма, що арбітражний керуючий є незалежним, існують гарантії тощо, але насправді дієвого механізму в цьому жодного немає: «Арбітражний керуючий фактично нічим не відрізняється своєю функцією від державного приватного виконавця. Тобто це особа, яка призначена державою, яка веде процедуру ліквідації, санації, розпорядження майном тощо. І жодних гарантій немає».
За його словами, документ охоплює три блоки:
- відповідальність за тиск на арбітражного керуючого, погрозу та незаконне втручання у його діяльність;
- пов'язаний із ненаданням відповіді на запити (на першій стадії розпорядження майном);
- кримінальний процес: якщо проти арбітражного керуючого є кримінальна справа, обирається або запобіжний захід, або вирок, то про це повідомлять Міністерство юстиції і Національну асоціацію арбітражних керуючих.
Сергій Іонушас вказав, що експерти з різних інституцій (правоохоронних, судів тощо) зазначають: функція арбітражного керуючого або діяльність державних та приватних виконавців є завершальною стадією судового провадження, а арбітражний керуючий не є представником державної влади: «Водночас інші правоохоронні органи кажуть про наявність певних ризиків, пов'язаних із виконанням функції арбітражного керуючого. Тому будемо просити вас, можливо, надати нам інформацію про наявність чи відсутність таких ризиків (здебільшого їх кількість) або конкретних випадків, щоб ми могли представити це комітету».
«Деякі державні органи зазначають, що необґрунтоване розширення переліку осіб, яким надається спеціальний кримінально-правовий захист, може нівелювати винятковий характер таких норм та призводити до надмірної деталізації кримінального закону. Тобто вони кажуть, що необхідно додаткове обґрунтування кількісних показників втручання в діяльність арбітражних керуючих та неефективності чинних кримінально-правових заборон, що охороняють життя і здоров'я, а також власність. От із таким проханням щодо додаткових, можливо, аргументацій я до вас і звертаюся, щоб ми могли це під час розгляду представити членам комітету», – розповів нардеп.
Андрій Филик, партнер ARIO, арбітражний керуючий, член Ради арбітражних керуючих міста Києва, один із розробників законопроєкту, розповів про нещодавнє звернення арбітражного керуючого, який зазначив, що як тільки подав заяву на участь у справі про банкрутство, до нього одразу ж прийшли з кримінальним провадженням: «Ми бачимо, що такі випадки дійсно є не поодинокими. І, я думаю, в нас на круглому столі є чимало таких арбітражних керуючих, зокрема адвокати, які захищали арбітражних керуючих, які можуть розказати це на практиці і в принципі вже й певну статистику надати депутатам».
«Візьмемо звичайну ситуацію: арбітражний керуючий починає вести справу про банкрутство, проводить інвентаризацію, готує ліквідаційну масу, починає готуватися до аукціону. І тут на наступний день приходять до нього певні правоохоронні органи з документами, ухвалою про виїмку, забирають певні документи, ноутбук. І все, процедура банкрутства зупинилася, арбітражний керуючий починає не один день ходити по кабінетах слідчих, доводити, що це не кримінальне провадження… Арбітражний керуючий – це ключова фігура в банкрутстві юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Тобто це та особа, яка здійснює публічно-правовий характер, адже управляє майном, формує ліквідаційну масу, подає певні позови про витребовування майна, щодо незаконного володіння, реалізує майно, розраховується з кредиторами. Якщо простими словами, то саме від арбітражного керуючого залежить процедура банкрутства, щоб вона була чесною, швидкою та справедливою», – вказав Андрій Филик.
Партнер ARIO розповів, що арбітражні керуючі часто стикаються з тим, що державні інституції надають неправдиву інформацію або затягують її надання. Далі виникають ситуації, коли затягуються судові процедури банкрутства, що затягує, своєю чергою, розрахунок з кредиторами.
«Можна виокремити три ключові моделі тиску на арбітражних керуючих. Одна з таких моделей – це процесуальна диверсія, коли щодо арбітражного керуючого відкривають певні кримінальні провадження, щоб його дискредитувати, показати, що він неналежно виконує свої повноваження, й поміняти далі на кандидатуру, яка буде лояльна або виконуватиме те, що потрібно певним особам. Друга модель тиску – технічне блокування його діяльності. Відкривається кримінальне провадження, в його межах проводяться різного роду виїмки, обшуки, вилучення документів. Відбувається затягування інвентаризації, процедури банкрутства. Внаслідок цього є збитки як для самого боржника, так і для кредиторів. Третій механізм тиску – криміналізація як інструмент примусу до бездіяльності», – вказав він.
«Проблема була очевидною. Є пряма норма в Кодексі з процедур банкрутства, де зазначено про незаконний вплив, тиск на діяльність арбітражного керуючого. Він повинен повідомляти про це в правоохоронні органи. І що далі? Ти повідомляєш в правоохоронні органи, в них є своя процедура, своє повідомлення про вчинення злочину. Ти повинен сказати, а яка норма Кримінального кодексу, яка кваліфікація злочину, за яким ти звертаєшся про вчинення тиску, порушена. А там відсутня ця норма… У своїй діяльності я неодноразово стикалася із вербальною та невербальною агресією. Доходило до того, що виходиш із засідання і тобі просто погрожують фізичною розправою, Ти дійсно переживаєш за своє життя. Де межа між захистом прав сторін у межах впровадження у справі про банкрутство і вчиненням тиску, коли намагаються впливати на тебе?» – зазначила Тетяна Колмикова, голова Ради арбітражних керуючих Одеської області, одна з розробниць законопроєкту.
Директор Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України, доктор філософії в галузі права Сергій Донков вказав, що в останні роки українське законодавство розвивається в бік посилення відповідальності і арбітражного керуючого, і боржників у процедурі банкрутства. За його словами, питання кримінальної відповідальності в процедурах банкрутства є значно ширшою, ніж суто кримінальна відповідальність і кримінальні ризики арбітражних керуючих.
«Воно пов'язане з кримінальною відповідальністю самих боржників та декриміналізацією важливих таких моментів, як доведення до банкрутства, фіктивного банкрутства. І саме в межах реалізації самих процедур банкрутства така відповідальність (як новий вид відповідальності) може бути застосована до тих боржників, які здійснюють, допускають правопорушення, зокрема, на жаль, кримінальні… Але саме та відповідальність, яка застосовується в межах справ про банкрутство арбітражними керуючими до боржників, дуже розвивається, цей напрям є перспективним. Я думаю, що предметом заходу є саме захист арбітражних керуючих від того неправомірного тиску, який застосовується через кримінальні процеси, через подання необґрунтованих, неправомірних скарг на дії арбітражних керуючих», – сказав він.
Пан Донков зазначив, що в межах виконання функції державного органу з питань банкрутства міністерство має можливість регулювати ці процеси через дисциплінарні провадження: «Я передивився напередодні функціонал Департаменту з питань банкрутства. На жаль, я не знайшов там функцій щодо моніторингу участі саме в кримінальних процесах. Ми здійснюємо моніторинг, ми аналізуємо кримінальні справи, які відкриваються щодо арбітражних керуючих, але здійснюємо в межах виконання своїх функцій у дисциплінарних провадженнях. Це дуже важливо, тому що положення навіть ст. 13 Кодексу з процедур банкрутства щодо обов'язкового повідомлення правоохоронними органами про відкриття кримінальних справ із застосуванням запобіжних заходів щодо арбітражних керуючих практично не виконуються, не реалізовуються. Вже є прецеденти, коли ми з відкритих джерел дізнаємося про відкриття кримінальних проваджень, застосування запобіжних заходів, але не отримуємо відповідні повідомлення від уповноважених органів. Запитуємо в НААКУ, чи вони отримують такі повідомлення, а вони відповідають, що ні. І це є велика проблема для розгляду окремих кейсів дисциплінарною комісією та ухвалення рішень щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності. Тому ми робимо оперативно запити до правоохоронних органів і виясняємо процесуальний статус певної особи в певному кримінальному провадженні. І тоді робимо відповідні висновки».
Оксана Русецька, приватна виконавиця, голова Ради приватних виконавців України, розповіла, що були проведені порівняльні дослідження між професіями щодо захисту адвокатів, приватних виконавців, нотаріусів, арбітражних керуючих. За її словами, якщо порівнювати з професією арбітражних керуючих, то в законодавчій площині професія приватного виконавця здається захищенішою, але на практиці статті 342, 343, 347 КК України не працюють.
«Ми проводили опитування, проводили статистичне дослідження в Асоціації приватних виконавців України. На сьогодні 74% приватних виконавців стикаються з тиском, погрозами й насильством щодо себе, своїх близьких і працівників. Це дуже велика цифра, і ми не можемо належним чином їй протидіяти. Ми маємо дуже слабкий захист і не більше 13% направлених обвинувальних актів по заявах виконавців (приватних та державних). Однак не маємо вироків щодо цього за останні три роки. Тобто ми маємо погрози, насильство щодо себе, працівників, пошкодження майна тощо, однак немає вироків. Дуже велика недовіра у приватних виконавців до цих статей сформувалася впродовж своєї діяльності», – вказала вона.
За словами голови Ради приватних виконавців України, є робоча група, яка працює над створенням законопроєкту щодо змін і доповнень до КК України у вигляді статті 345/2 – щодо погрози або насильства щодо судового експерта, працівника Державної виконавчої служби, приватного виконавця, арбітражного керуючого, – якою пропонується встановити кримінальну відповідальність саме за погрозу, насильство й інші протиправні дії щодо зазначених осіб.
«Також ми будемо просити доповнити Кримінальний кодекс України ст. 348/2 (посягання на життя судового експерта, працівника Державної виконавчої служби, приватного виконавця, арбітражного керуючого), передбачивши відповідальність за таке посягання, а також ст. 349/2 (захоплення судового експерта, працівника Державної виконавчої служби, приватного виконавця арбітражного керуючого як заручника), передбачивши відповідальність і за це. На жаль, за останні роки такі випадки тільки посилюються. І ми не бачимо поки що належного захисту держави в цьому контексті», – вказала Оксана Русецька.
На думку Євгена Грушовця, в.о. голови Секції адвокатів, юристів юридичних компаній та самозайнятих юристів АПУ, партнера ARIO, дедалі більше людей у сьогоднішніх реаліях ставлять запитання, як захищатися, оскільки правоохоронна система набуває масштабніших можливостей.
«Ми розуміємо, що в більшості випадків судовий контроль діє. 99% клопотань, які подаються до слідчого судді, задовільняються. Під цей тиск – десь правомірний, десь неправомірний – потрапляє кожна особа. Й арбітражний керуючий у цьому випадку взагалі не є виключенням. Ба більше, я повністю підтримую тезу, що в особи, яка професійно займається діяльністю, повинні бути точно якісь гарантії. Це вже не необхідність, а вимога сьогодення, щоб арбітражний керуючий мав додаткові гарантії», – сказав він.
Також партнер ARIO відмітив важливість співпраці арбітражних керуючих та адвокатів, які можуть надати реальний захист, якщо це буде необхідно.
Окремо на панелі виступили Владислав Грищенко, партнер ARIO, адвокат, Дмитро Мошенець, радник ADER HABER, адвокат, арбітражний керуючий, та Діана Козловська, арбітражна керуюча.
«Чи захистить цей законопроєкт, якщо буде реалізований, арбітражних керуючих? Звісно, що ні. Мільярд прекрасних законів ніколи нікого не захистить. Хоч мільярд, хоч 2 млрд. Чи потрібен він? Однозначно. Реалізація цього законопроєкту буде першим із кроків, які дозволять процесуально закріпити в кримінальному та кримінально-процесуальному праві статус арбітражних керуючих, як вони того і заслуговують. Це не просто захист арбітражного керуючого, це захист і боржників, і кредиторів, і підприємства боржника», – сказав Владислав Грищенко, наголосивши й на важливості відповідальності правоохоронців, зокрема прокурорів, за ухвалення незаконних рішень.
Дмитро Мошенець розповів про реальні випадки тиску на арбітражних керуючих, наголосивши, зокрема, на проблематиці питання щодо вилучення телефону: «Ми ж прекрасно розуміємо, що в телефоні арбітражного керуючого може зберігатись інформація як особиста, так і така, яка не стосується взагалі цієї справи про банкрутство. Тому як ці дані можуть потім бути використані слідчим органом чи органом досудового розслідування? Є ймовірність, що може використовуватися для створення тиску на цього арбітражного керуючого». За його словами, має здійснюватися практична робота з органом досудового розслідування щодо розслідування таких випадків.
Окремо він запропонував створити механізм можливості звернення арбітражного керуючого до Міністерства юстиції про встановлення фактів втручання в його діяльність: «Можливо, правоохоронцям буде легше розслідувати справу, коли будуть встановлені факти Міністерства юстиції, що дійсно є втручання в діяльність арбітражного керуючого, на нього здійснюється тиск, тому необхідно кримінальне провадження розслідувати, довівши наявність фактів втручання в діяльність арбітражного керуючого».
Діана Козловська розповіла про досвід США в захисті арбітражних керуючих, вказавши, що там не існує єдиної організації, яка б захищала їх системно. Найбільш шанованою організацією є Американський інститут банкрутства, який наразі здійснює тільки дослідницьку функцію: «Попри те, що інститут об'єднує понад 11 000 фахівців у своєму складі, він позбавлений можливості впливати на безпосередній хід подій під час кримінального переслідування. Можу сказати, що на сьогодні ми трохи обігнали навіть американське законодавство в частині можливості втрутитися безпосередньо в хід подій без наслідків для кожного з нас».