З нагоди 25- річчя ухвалення Конституції України Світовий конгрес українських юристів спільно з Асоціацією суддів Конституційного Суду України та Національною академією правових наук України ініціювали проведення національного форуму «Конституційна юстиція: виклики сьогодення та шляхи їх вирішення», що відбувся 17 червня 2021 року.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
З вітальним словом до учасників заходу звернувся Микола Оніщук, ректор Національної школи суддів України, доктор юридичних наук, президент Світового конгресу українських юристів, заслужений юрист України, який підкреслив важливість конституційної тематики в сучасному економічному, правовому та соціальному житті.
Олександр Петришин, президент Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України, віцепрезидент Світового конгресу українських юристів, акцентував увагу на активній діяльності Комісії з питань правової реформи при Президентові України. «Комісією планується внесення змін до Конституції України, розвиток законодавства про судову владу і здійснення правосуддя, реформування кримінальної юстиції та кримінального права, а також реформування юридичної освіти», – зазначив пан Олександр.
Іван Домбровський, суддя Конституційного Суду України у відставці, Голова Конституційного Суду України (2006-2007), голова Асоціації суддів Конституційного Суду України, заслужений юрист України, розповів про діяльність Асоціації суддів, яка бере участь у правотворені шляхом надання консультацій, здійснює захист і представництво інтересів суддів КСУ та суддів КСУ у відставці. Він наголосив, що теорія конституціоналізму і практика мають бути поєднані, тому науковці висвітлюють правові концепції у законодавчі акти, а юристи-практики застосовують їх при вирішенні справ.
Спиридон Флогаітіс, президент Європейської організації публічного права (EPLО), професор публічного права Афінського національного університету імені Іоанніса Каподистрія, відмітив тісну співпрацю з університетами та правовою спільнотою України і зазначив, що такий форум має стати майданчиком для того, щоб бути почутими у питанні реформації конституційної юстиції.
Відкривала першу панельну дискусію, модератором якої виступив Микола Оніщук, Ольга Совгиря, заступник Голови Комітету ВРУ з питань правової політики, постійний представник Верховної Ради України в Конституційному Суді України, доктор юридичних наук, професор. Вона детальніше розповіла про основні поправки до законопроєкту про конституційну процедуру. Перш за все, визначено перелік актів, що регулюють діяльність КСУ: Конституція, Закон України «Про Конституційний Суд України», Закон України «Про конституційну процедуру» і внутрішні акти. Було виключено положення про обов’язок КСУ при прийнятті своїх рішень враховувати юридичну доктрину. Але зазначено, що КСУ може змінити свою правову позицію тільки у випадку, якщо було змінено Конституцію. Проєктом Закону дозволено КСУ виходити за межі конституційного подання. «Було враховано висновок Венеціанської комісії щодо відкритості та комунікації суду з громадянами. Тому пропонується створити відкритий та у цілодобовому доступі реєстр актів КСУ з можливістю копіювання документів в повному обсязі. Також пропонується вдосконалити і спростити інститут конституційної скарги. Крім цього, законопроєкт передбачає систематичність та автоматичність формування порядку денного. Дискусійним питанням стало ініціювання дисциплінарних проваджень щодо суддів КСУ. Попередньо вирішили, що таке провадження може ініціювати Президент, третина від складу ВРУ, Рада суддів, не менше 3 суддів КСУ, НАЗК. Також постало питання щодо відбору на посаду КСУ: до цього процесу буде залучено 3 міжнародних експертів та 4 національних експертів, при цьому роль міжнародних експертів не є визначальною», – зазначила пані Ольга.
Дайнюс Жалімас, суддя у відставці Конституційного Суду Литовської Республіки, професор Вільнюського університету, доктор юридичних наук, професор, голова Всесвітньої конференції конституційного правосуддя, свій виступ присвятив викликам права та суспільства, на які реагує конституційна юстиція. Головним викликом спікер назвав політичний популізм. «Конституційні Суди створюються не для того, щоб дослухатися до настроїв народу, а для того, щоб приймати рішення на правових підставах. Конституція має захищати кожну особу проти диктатури більшості. Тож якщо Конституційний Суд «йде» за правом, то він не втратить популярності серед народу. Найважливіше для Суду є те, що у ньому мають засідати люди, готові протистояти політичному тиску і захищати права людини безкомпромісно», – підкреслив пан Дайнюс.
Михайло Савчин, директор Науково-дослідного інституту порівняльного публічного права та міжнародного права Ужгородського національного університету, доктор юридичних наук, професор, віцепрезидент Світового конгресу українських юристів, зазначив: «Наша Конституція стала політичним засобом, наприклад, хоча б через те, що визначає формування коаліції, а це не має міститися в конституційних текстах. Будь-який іноземний Конституційний Суд скаже, що це політична, а не конституційна доктрина. Також варто відмітити, що, якщо не закріплено ієрархії принципів Конституції, то діють базові. А такими є верховенство права, демократія та незалежність суддів. І це потрібно пам’ятати». Крім цього, пан Михайло підкреслив, що у КСУ використовують доктрину відмови від розгляду правових актів, які втратили чинність, проте з точки зору прав людини така доктрина є нікчемною. Професор відмітив, що Україні треба запозичити в інших країн техніки обґрунтування рішень.
Олександр Водянніков, національний радник з юридичних питань Координатора проєктів ОБСЄ в Україні, кандидат юридичних наук, розкривав тематику установчої влади та залишкових установчих повноважень українського парламенту поза Розділом XIII Конституції України. Насамперед спікер окреслив теорію установчої влади, яка є первинною, не обмеженою та не може бути врегульованою правом. Конституція при цьому є актом установчої влади, вона обмежує владу і визначає правові зміни. Саме тому виникає парадокс «вічної конституції». «У межах цього питання варто звернути увагу на поняття конституційного моменту установчої влади, що має місце, коли соціальна енергія поглинає політичну систему, яка або зазнає руйнування і нового відтворення, або витримує цей тиск. Щодо видів установчої влади, то вона буває первинна, яка не може бути обмежена, і похідна, яка визначається у Конституції. Проте немає чіткої межі між цими видами. Таке розрізнення дає можливість концептуально виокремити вищу та первинну правотворчість. Залишкові установчі повноваження парламенту закріплені такими «нетиповими» актами, наприклад, Постанова ВРУ «Про текст Конституції України», Декларація про державний суверенітет тощо», – зазначив пан Олександр.
Про принципи поділу влади і роль судового конституційного контролю розповідав Василь Лемак, суддя Конституційного Суду України, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України: «Ми можемо чітко судити, що успіх американського поділу влади полягає у тому, що Конституційний Суд не тільки виконує свою функцію, але й має і знає своє місце в системі поділу органів влади. Успіх Америки полягає і в тому, що суди справді незалежні. У них реальний поділ влади відбувся ще 200 років тому. Наразі ми маємо відмовитися від механістичного поділу влади на державному рівні, адже мета поділу влади не лише запобігання узурпації, а й налагодження співробітництва, перетворення держави на ефективний механізм вирішення суспільних проблем, також поділ влади має бути доповнений лояльною співпрацею між гілками влади».
Проблемні питання превентивного конституційного контролю в Україні розкривав під час другої сесії, яку модерував Олександр Петришин, Федір Веніславський, народний депутат України, Представник Президента України в Конституційному Суді України, кандидат юридичних наук, доцент. Він зазначив: «Виконуючи функцію конституційного контролю, КСУ може допускати широке розуміння норм у тому плані, наскільки Закон чи Указ Президента відповідає Конституції України. Проте, якщо говорити саме про превентивний конституційний контроль, то ст. 157 та ст. 158 Конституції України чітко визначає критерії, коли КСУ має повноваження оцінювати конституційність законопроєктів. У будь-якому випадку КСУ має керуватися цими критеріями і не може застосовувати формулу «законопроєкт порушує баланс влади і тому не відповідає нормам Конституції», адже у такому випадку, через призму цих статей така відповідь буде порушенням формально-юридичних підстав. Приймаючи таке рішення, КСУ унеможливить у майбутньому змогу ставити під сумнів зміну повноважень в «трикутнику» законодавча – виконавча влада – Президент».
Темою виступу Спиридона Флогаітіса, президента Європейської організації публічного права (EPLО), професора публічного права Афінського національного університету імені Іоанніса Каподистрія, був конституційній розвиток Європейського Союзу. Насамперед спікер окреслив, що є два аспекти цієї важливої теми: це конституційний розвиток ЄС та безпосередньо в державах-членах ЄС. «Що стосується першого аспекту, то на перший погляд можна сказати, що немає конституційного розвитку в ЄС, тому що деякі країни-учасниці відмовилися від ратифікації договору про Конституцію ЄС. Після цього ЄС мав заповнити цей вакуум і створив Лісабонський комітет, який розробив Лісабонську угоду. Проте, я сподіваюся, що все ж таки прийняття Конституції ЄС згодом відбудеться. Що стосується другого аспекту, то хоча в документи країн не було внесено безпосередніх змін до тексу, проте були зміни завдяки судовій практиці, перш за все, це стосується практики Верховних судів», – зазначив пан Спиридон.
Про доктрину політичного питання в практиці Конституційного Суду України розповідав Сергій Різник, доцент кафедри конституційного права Львівського національного університету імені Івана Франка, доктор юридичних наук, доцент. Він зазначив: «Так, основною метою доктрини КСУ є відмежування його діяльності від політизації. Перед КСУ стоїть чітке питання: порушує акт Конституцію чи ні, незважаючи на суспільний чи політичний розголос навколо такого акта. Проте, досить часто КСУ використовує формулювання, що він вирішує справи, які мають правовий, а не політичний характер і тому відмовляє у вирішенні питання через «політичні міркування законодавця». Але Парламент, як політичний орган за визначенням, і керується політичними міркуваннями і приймає акти часто з політичних міркувань, які зокрема можуть порушувати правові питання. У такій ситуації КСУ не повинен оцінювати міркування законодавця, він повинен оцінювати сам акт, адже політичні міркування у ньому не позбавляють його чинності. Тобто відмова за таких підстав не є обґрунтованою. Тому потрібно створити і запровадити запобіжники застосування КСУ доктрини політичних чинників при розгляді справ».
Про позитивні обов’язки держави щодо забезпечення конституційних прав і свобод людини розповідав Віктор Городовенко, суддя Конституційного Суду України, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України, член Керівної Ради Світового конгресу українських юристів, заслужений юрист України. «У більшості у своїй практиці КСУ, формуючи позитивні обов’язки держави, акцентував увагу спочатку на соціальній сфері і водночас визначив, що недопустимість обмеження обсягу прав людини – це всеохоплюючий обов’язок держави. Рішення КСУ від 1 червня 2016 року про судовий контроль за госпіталізацією недієздатних осіб до психіатричного закладу сприяло впровадженню позитивних обов’язків держави з урахування конкретизованих принципів ЄС», – підкреслив пан Віктор.
Модератором третьої панельної дискусії виступив Іван Домбровський. Першим спікером цього обговорення став Станіслав Шевчук, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України, суддя Конституційного Суду України (2014-2018), Голова Конституційного Суду України (2018-2019). У своєму виступі він розкривав питання нової доктрини захисту соціальних прав Конституційним Судом України у 2018-2021 рр. «Конституція України містить широкий перелік соціальних прав. У ст. 22 Конституції затверджено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, тобто рівень соціальної забезпеченості не можна знижувати. 22 травня 2018 року КСУ розтлумачив цю статтю і таким чином закріпив поняття соціального забезпечення як мінімальних потреб людини», – зазначив пан Станіслав.
Характеристики сучасного конституціоналізму з точки зору принципів розкривав Арнольд Рейнер, професор з конституційного права Університету м. Регенсбург (Німеччина), доктор юридичних наук. Спікер визначив такі невід’ємні принципи конституціоналізму: принцип свободи, принцип дотримання гідності людини, принцип пропорційності та рівності. «Люди народжуються вільними, але пов’язані з суспільством, це безпосередньо стосується соціального конституціоналізму, який є правильним напрямком розвитку держави. Права і свободи мають тлумачитися якомога розширено. Обмеження свободи мають відповідати законним інтересам суспільства. Свобода, гідність і рівність – основа конституціоналізму, що становить цілісність Конституції, а завданням парламенту є реалізувати визначену свободу», – підкреслив пан Арнольд.
Станіслав Погребняк, професор кафедри теорії і філософії права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, доктор юридичних наук, професор, розповідаючи про вплив рішень КСУ на правові позиції Верховного Суду, виділив основні 4 проблеми: перша проблема стосується інтерпретації ч 3 ст. 124 Конституції України. «ВС використовує цю статтю для того, щоб показати що всі спори тепер є предметом розгляду в судах. При цьому ВС визначив критерії законних інтересів, які підлягають захисту судовою владою і 4 критерії таких інтересів, що не підлягають. Також часто ВС відмовляє у відкритті провадження, посилаючись на використання неефективних способів захисту», – прокоментував пан Станіслав. Друга проблема: виключні обставини для перегляду судових рішень на прикладі тих, що визначені у КУпАП. Третя проблема стосується прямої дії Конституції, а також неможливості приведення прикладів застосування аналогії закону. У таких ситуаціях, на думку спікера, рішення та позиції КСУ є дороговказом. Четверта проблема: застосування принципів права під час судових процесів. «ВС у таких випадках має звертатися до позицій КСУ, які висвітлюють суть принципів і особливості їх тлумачення», – підкреслив Станіслав Погребняк.
«В аспекті впливу практики ЄСПЛ на діяльність конституційних судів науковці обговорюють питання позитивних обов’язків держави та проблему процесуального аспекту захисту особи. Конституційний Суд, як і ЄСПЛ, може оцінювати ситуації і нормативно-правові акти і так само може вирішувати індивідуальні скарги. Можливо, є сенс прислухатися до думки, що КСУ має бути крайньою інстанцією перед зверненням до ЄСПЛ, так як це ж все таки інструмент національного захисту. У будь-якому разі важливо, щоб процесуальні механізми були настільки досконалі, щоб норми матеріального права не викривлювалися у дійсності», – під час свого виступу зазначив Гараджаєв Джейхун Ясин Огли, cуддя Конституційного Суду Азербайджанської Республіки (2010-2025), професор кафедри конституційного права Бакинського державного університету, доктор юридичних наук, професор.
Красовський Костянтин, адвокат, віцепрезидент Світового конгресу українських юристів, підняв питання ухвалення нової Конституції і зазначив, що повністю нову Конституцію прийняти неможливо без утворення нової держави, тому можливо тільки внести правки. «У цьому питанні важливо розуміти аспекти юридичних технологій, що пов’язані з політичними, економічними та соціальними чинниками тощо», – відмітив спікер.
Грищук Оксана, професор кафедри теорії та філософії права Львівського національного університету імені Івана Франка, доктор юридичних наук, професор, відмітила, що суддя сьогодні має бути не лише доброчесним, а й повинен комунікувати з суспільством. «У демократичній державі відносини мають бути сформовані не з позиції сили, а за допомогою концепту конституційних цінностей. Цей філософський підхід активно впроваджується і розтлумачується в Конституційних Судах, а людська гідність стоїть на вершині координат Конституції», – зазначила пані Оксана.
Щербанюк Оксана, завідувач кафедри процесуального права Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, доктор юридичних наук, професор, підняла проблему добору суддів, проте відмітила: «Змінилися цінності, підходи, розуміння конституціоналізму, тому все ж таки українська конституційна юстиція суттєво розвивається і ми є свідками цього приємного зростання».
Народний депутат ВРУ IV скликання, заступник Голови Комітету ВРУ України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, кандидат юридичних наук, суддя Конституційного Суду України у відставці Марія Маркуш звернула увагу на необхідність захисту Конституційного Суду дієвими засобами, адже сьогодні рішення КСУ постійно оцінюються і критикуються політиками чи ЗМІ, що формують думку у суспільства. Також вона зазначила, що має бути політична послідовність і беззаперечне виконання рішень КСУ усіма гілками влади та громадянами.