Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду висловився щодо юрисдикції спору у разі зміни предмета позову з витребування частки у статутному капіталі на витребування майна, внесеного до нього.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "ВС: Передача даних про переміщення ЗСУ через проросійський Telegram-канал є злочином"
Суд зазначив, що така зміна предмета позову сама по собі не змінює корпоративної природи спору, якщо підстави позову залишаються незмінними. Також має значення, чи є докази того, що майно втратило статус внеску до статутного капіталу і було набуте як самостійний об’єкт цивільних прав поза корпоративними відносинами.
У справі позивачка звернулася до суду з вимогами про визнання недійсними договорів відчуження 100% частки у статутному капіталі ТОВ "СР113", рішень учасника товариства, актів приймання-передачі частки та відповідних реєстраційних дій. Вона стверджувала, що її ввели в оману під час оформлення схеми отримання позики під заставу належного їй нерухомого майна, яке згодом внесли до статутного капіталу товариства та відчужили третім особам.
Після скасування Верховним Судом попередніх рішень про задоволення позову і направлення справи на новий розгляд позивачка змінила предмет позову. Вона просила витребувати з незаконного володіння відповідача житловий будинок та земельні ділянки, які раніше були внесені до статутного капіталу товариства.
Господарський суд закрив провадження у справі, вважаючи, що після зміни предмета позову спір фактично стосується витребування нерухомого майна між фізичними особами та має розглядатися за правилами цивільного судочинства. Апеляційний господарський суд скасував цю ухвалу, зазначивши, що позивачка змінила лише спосіб захисту, а не підстави позову.
Апеляційний суд також звернув увагу, що спірне майно продовжувало розглядатися як майновий внесок до статутного капіталу товариства. Матеріали справи не містили доказів того, що воно втратило цей статус. КГС ВС погодився з висновками апеляційного суду. Верховний Суд наголосив, що для визначення юрисдикції вирішальним є характер спірних правовідносин, а не лише формальний склад сторін чи формулювання позовних вимог.
Суд зазначив, що первісний спір виник із правочинів щодо 100% частки у статутному капіталі товариства і був безпосередньо пов’язаний із корпоративними правами. Зміна способу захисту з повернення корпоративної частки на витребування майна не змінила фактичних обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Верховний Суд також врахував, що на момент ухвалення рішення про закриття провадження не було доказів того, що спірне майно перестало бути внеском до статутного капіталу товариства і було набуте відповідачем як звичайне нерухоме майно поза корпоративними відносинами. За таких обставин висновок місцевого господарського суду про втрату спором корпоративного характеру був передчасним. Обставини щодо подальшого правового статусу спірного майна мають встановлюватися під час розгляду справи по суті.
КГС ВС залишив касаційну скаргу без задоволення та погодився з висновком апеляційного суду про необхідність продовження розгляду справи господарським судом.
Постанова КГС ВС від 12 травня 2026 року у справі № 910/10905/21.