Для покладення солідарної відповідальності на подружжя за завдані збитки необхідно встановити, що шкоду заподіяно спільними діями або бездіяльністю обох із них. Такий висновок зробив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Недобросовісне відчуження майна боржником може бути підставою для визнання договору недійсним – КЦС ВС"
У Верховному Суді зазначили, що сам факт перебування у шлюбі, спільний статус майна чи обізнаність одного з подружжя про дії іншого не свідчать про наявність спільного умислу. Такі обставини самі по собі не є підставою для солідарного відшкодування шкоди.
У справі, яку переглядав КЦС ВС, позивачі просили солідарно стягнути з подружжя збитки у вигляді упущеної вигоди. Спір виник через те, що відповідач на підставі завідомо підробленого договору купівлі-продажу незаконно набув право власності на будівлю магазину, яка належала позивачам.
Протягом 13 років він здійснював повноваження власника та отримував дохід від оренди цього майна. Вину чоловіка у вчиненні кримінального правопорушення, пов’язаного з використанням підробленого документа, було доведено вироком суду. Після скасування за нововиявленими обставинами судового рішення про право власності на магазин відповідач уклав на користь дружини та сина низку договорів дарування нерухомого майна. Позивачі вважали ці правочини фраудаторними, тобто такими, що були вчинені для приховування майна від можливого стягнення.
Суд першої інстанції задовольнив позов частково: стягнув збитки лише з чоловіка та визнав договори дарування недійсними. Апеляційний суд змінив рішення та поклав обов’язок з відшкодування збитків солідарно на подружжя. Таке рішення апеляційний суд мотивував тим, що спірне майно перебувало у спільній сумісній власності подружжя та приносило дохід сім’ї.
КЦС ВС скасував постанову апеляційного суду в частині солідарного стягнення збитків із дружини та залишив у цій частині в силі рішення районного суду. Верховний Суд зазначив, що відповідно до ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. У цій справі протиправне заволодіння нерухомим майном шляхом використання підробленого документа вчинив чоловік.
Водночас суди не встановили доказів того, що його дружина брала участь у таких діях, мала з ним спільний умисел на заподіяння шкоди позивачам або своїми діями сприяла її виникненню. КЦС ВС наголосив, що перебування майна у спільній сумісній власності подружжя, обізнаність дружини про його наявність чи декларування такого майна не підтверджують вчинення нею протиправних дій. Також ці обставини не доводять причинного зв’язку між її поведінкою і збитками, завданими позивачам.
Водночас Верховний Суд погодився з висновками судів щодо недійсності договорів дарування нерухомого майна. Їх укладення на користь близьких родичів після виникнення спору та в умовах існування заборони на відчуження майна свідчило про недобросовісність відповідача. Такі правочини були спрямовані на уникнення виконання зобов’язань.
КЦС ВС підсумував, що для покладення на обох із подружжя солідарного обов’язку з відшкодування шкоди недостатньо самого факту перебування у шлюбі чи належності майна на праві спільної сумісної власності. Необхідно довести спільність протиправних дій подружжя та причинний зв’язок між діями кожного з них і завданою шкодою.
Постанова КЦС ВС від 22 липня 2026 року у справі №464/5457/21.