Верховний Суд повідомив про позицію Касаційного цивільного суду щодо належного відповідача у трудових спорах між працівником і банком, який перебуває у процедурі ліквідації.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "КГС ВС: Повторний продаж частки пов’язаній особі не захищає боржника від визнання договору фраудаторним"
КЦС ВС зазначив, що банк, який виводиться з ринку, до моменту державної реєстрації його припинення не втрачає правосуб’єктності. Такий банк залишається самостійним учасником правовідносин. Оскільки трудові відносини виникають безпосередньо між працівником і банком як юридичною особою, саме до банку мають пред’являтися вимоги щодо виконання обов’язків роботодавця. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та його уповноважена особа у таких правовідносинах лише представляють банк і виконують функції його органів управління. Тому вони не набувають самостійних прав та обов’язків роботодавця.
У справі, яку переглядав Верховний Суд, позивачка звернулася до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та його уповноваженої особи на здійснення ліквідації банку. Вона просила видати їй трудову книжку, наказ про звільнення через порушення роботодавцем законодавства про працю, а також стягнути заборгованість із заробітної плати та компенсаторні виплати. Позивачка зазначала, що після запровадження в установі простою виплати припинилися, а її заяву про звільнення за власним бажанням було проігноровано. Суд першої інстанції частково задовольнив позов. Апеляційний суд погодився з таким рішенням.
Суди попередніх інстанцій встановили факт порушення трудових прав працівниці та поклали обов’язок щодо видачі документів і здійснення виплат безпосередньо на Фонд та його уповноважену особу. КЦС ВС скасував рішення судів попередніх інстанцій і ухвалив нову постанову про відмову в задоволенні позову до Фонду та його уповноваженої особи. Суд касаційної інстанції зазначив, що покладання відповідальності за невиплату заробітної плати безпосередньо на Фонд і ліквідатора банку є помилковим. Такий підхід не враховує правову природу представництва банку, що виводиться з ринку.
КЦС ВС роз’яснив, що банк у процедурі ліквідації до моменту державної реєстрації його припинення залишається самостійним учасником правовідносин. Фонд і його уповноважена особа діють від імені банку як його представники та виконують функції органів управління на підставі закону. Оскільки вони не є самостійними роботодавцями, зобов’язання щодо стягнення заборгованості або видачі трудової книжки мають покладатися саме на банк. ВС також нагадав, що відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду.
КЦС ВС наголосив, що визначення відповідачів у позові є правом позивача, однак встановлення їх належності є обов’язком суду. Оскільки вимоги були заявлені до представників банку, а не до банку як самостійної юридичної особи та роботодавця позивачки, пред’явлення позову до неналежного відповідача стало самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Відповідну позицію викладено у постанові КЦС ВС від 27 травня 2026 року у справі № 761/36941/20.