Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) оприлюднив рішення від 13 січня 2026 року, яким визнав неприйнятною скаргу Павла Вовка проти України. Про це повідомили в Transparency International Ukraine.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "КЦС ВС: Невиконання рішення про стягнення шкоди з рф не створює підстав для відшкодування такої шкоди Україною".
Заявник скаржився на порушення його прав через оприлюднення НАБУ матеріалів кримінального розслідування щодо нього у 2019-2020 роках, а також на те, що кримінальне провадження загалом щодо нього проводилось із прихованими мотивами.
"По-перше, Павло Вовк не вичерпав усіх національних способів захисту, зокрема не використав можливість цивільного позову щодо порушення презумпції невинуватості та поширення неправдивої інформації. По-друге, заявник не навів достатніх доказів про те, що якісь приховані мотиви в діях НАБУ переважали над законною метою інформування громадськості про боротьбу з корупцією в судовій системі", – зазначили в Transparency International Ukraine.
Суть справи
Павло Вовк, колишній голова Окружного адміністративного суду міста Києва, оскаржував дії НАБУ, яке у липні 2019 та липні 2020 років опублікувало на своєму офіційному вебсайті та YouTube-каналі детальні матеріали про кримінальне розслідування щодо нього та інших суддів ОАСК.
Заявник стверджував, що дії правоохоронців порушили його право на презумпцію невинуватості (стаття 6§2 Конвенції), право на повагу до приватного життя (стаття 8), а також що вони були мотивовані прихованими цілями помсти та тиску на суддівство (стаття 18). Він також скаржився на відсутність ефективного засобу правового захисту (стаття 13).
Заявник стверджував, що дії правоохоронців порушили його право на презумпцію невинуватості, право на повагу до приватного життя, а також що вони були мотивовані прихованими цілями помсти та тиску на суддівство.
Ключові висновки
Основною причиною відмови в розгляді справи стало те, що Павло Вовк не скористався належним засобом захисту на національному рівні. ЄСПЛ пояснив, чому заява до ДБР, яку подав заявник, не була ефективним засобом для цього типу порушень. Суд зазначив, що заявник звертався до ДБР зі скаргами на дії посадовців НАБУ за низкою статей КК України, однак жодна з них не стосується саме порушення презумпції невинуватості чи наклепу. Натомість Вовк мав подати цивільний позов про захист честі, гідності та ділової репутації.
ЄСПЛ послався на свої попередні рішення, де визнав цивільні засоби потенційно ефективними в подібних ситуаціях.
Також ЄСПЛ висловився щодо правової підстави публікації записів розмов. Суд вказав, що у справі формальні дозволи на розкриття матеріалів відповідних кримінальних справ були надані відповідно до правил кримінального процесу, а розкриття здійснювалося посадовими особами НАБУ відкрито і публічно (п. 93). Хоча це не можна трактувати як повномірну оцінку з боку ЄСПЛ підстав для розкриття матеріалів, все ж суд вказав на відповідність порядку відкриття.
Суд вказав, що у справі формальні дозволи на розкриття матеріалів відповідних кримінальних справ були надані відповідно до правил кримінального процесу, а розкриття здійснювалося посадовими особами НАБУ відкрито і публічно.
Щодо скарги за статтею 18 Конвенції (межі застосування обмежень прав) Павло Вовк вказував, що саме кримінальне провадження та публікація його матеріалів були зумовлені прихованими мотивами. ЄСПЛ вказав, що заявник не надав достатніх доказів наявності цих мотивів. Щодо публікацій розмов Суд визнав, що з огляду на характер справи та посаду Павла Вовка існувала законна підстава для інформування громадськості про цю справу. ЄСПЛ наголосив, що таке кримінальне провадження становить суспільний інтерес, і надання громадськості інформації про такі справи переслідує законну мету запобігання заворушенням або злочинності в розумінні статті 8 § 2 Конвенції (п. 119).
"У контексті прихованих мотивів заявник посилався на історію кримінальної справи 2016 року щодо незаконного збагачення, рішення суддів ОАСК не на користь НАБУ, його директора та уряду, нібито критичні висловлювання експрезидента та ексгенпрокурора щодо ОАСК. Однак ЄСПЛ зазначив, що розслідування подій Євромайдану, в межах якого були отримані матеріали прослуховування, ініціювала ГПУ у співпраці з СБУ, а не НАБУ. Суд навіть вказав, що між НАБУ та ГПУ та той момент існував "певний ступінь антагонізму" (п. 121-123)", – вказали в Transparency International Ukraine.
Також ЄСПЛ відзначив, що заявник не був особисто залучений до справ ОАСК, на які він посилався як на можливі мотиви. Суд вказав, що немає жодних ознак зв’язку між цими судовими рішеннями та оскаржуваними публікаціями або їх предметом (п. 124).