КАС ВС розглянув справу про визнання незаконним та скасування рішення сільради про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства. Про це повідомила пресслужба П'ятого апеляційного адміністративного суду.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Верховний Суд оприлюднив огляд практики ЄСПЛ за жовтень 2025 року".
Деталі
Спірним питанням було розташування земельної ділянки в межах заповідного урочища місцевого значення, що свідчить про її належність до земель природно-заповідного фонду та унеможливлює передання цієї ділянки у приватну власність з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства після створення заповідного урочища місцевого значення.
КАС ВС зауважив, що системний аналіз норм чинного законодавства, зокрема, статей 22, 116, 118 ЗК України передбачає наявність певного алгоритму та поетапного процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
3) після розроблення проєкту землеустрою такий проєкт погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин відповідно до приписів статті 186-1 ЗК України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проєкту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу МС, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, своєю чергою, такий орган у 2-тижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.
КАС ВС дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою питання правового статусу земельної ділянки, зокрема не встановили, чи виступає рішення сільради чинною та єдиною правовою підставою для внесення та збереження відомостей про цю ділянку в Державному земельному кадастрі, що є визначальним для оцінки належності обраного прокурором способу захисту.
Крім цього, не було досліджено наявність або відсутність фактичного перетину меж та накладання земельних ділянок, оскільки не витребувано та не надано оцінку належним та допустимим доказам: картографічним матеріалам, схемі розташування земель природно-заповідного фонду та охоронному зобов`язанню. Адже без дослідження просторових даних неможливо встановити, чи дійсно сформована земельна ділянка накладається на землі заповідного урочища, що є необхідною умовою для констатації порушення інтересів держави.
Також не було оцінено реальність загрози інтересам держави. Суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили доводи прокурора про те, що саме лише існування в кадастрі запису про земельну ділянку з цільовим призначенням, що суперечить статусу природно-заповідного фонду, створює перешкоди в реалізації державою права власності та забезпеченні охоронного режиму об`єкта, незалежно від наявності зареєстрованого речового права за третьою особою.
У результаті КАС ВС встановив, що рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам статті 242 КАС України та підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
З постановою КАС ВС від 11.12.2025 по справі 340/4523/23 можна ознайомитися за посиланням.