Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України роз’яснило, чим договір дарування відрізняється від договору пожертви та в яких випадках потрібно визначати цільове використання переданого майна.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Наруга над державними символами: яку відповідальність передбачає закон"
Цивільний кодекс України передбачає два схожі, але різні за правовими наслідками інструменти – договір дарування та договір пожертви.
Відповідно до статті 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона безоплатно передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні майно чи майнові права у власність. Предметом такого договору можуть бути рухомі речі, зокрема гроші та цінні папери, нерухоме майно, а також майнові права. Ключова ознака дарування – відсутність зустрічних зобов’язань. Дарувальник не може встановлювати вимоги щодо подальшого використання переданого майна. Після отримання дарунка особа або організація стає його повноправним власником і може використовувати майно на власний розсуд. Контролювати його подальшу долю дарувальник уже не може.
Пожертва, відповідно до статті 729 ЦК України, є особливим різновидом договору дарування. Її основна відмінність полягає у наперед визначеній меті використання майна. Предметом договору пожертви можуть бути рухоме або нерухоме майно, кошти чи цінні папери. Водночас майнові права не можуть бути предметом договору пожертви. У такому договорі обов’язково зазначається конкретна мета використання пожертви. Наприклад, кошти або майно можуть передаватися для закупівлі медичного обладнання для шпиталю чи спеціалізованого транспорту для військового підрозділу. Відповідно до статті 730 ЦК України, пожертвувач має право контролювати використання пожертви. Якщо майно використано не за цільовим призначенням, він може вимагати розірвання договору в судовому порядку.
Цивільне законодавство також встановлює вимоги до форми договорів дарування та пожертви. Усна форма допускається щодо предметів особистого користування та побутового призначення. Так само можуть здійснюватися дрібні повсякденні пожертви. Письмова форма є обов’язковою для:
- рухомого майна, яке має особливу цінність;
- майна, що передаватиметься у майбутньому.
Письмова форма з нотаріальним посвідченням потрібна для договорів щодо:
- нерухомого майна;
- валютних цінностей між фізичними особами на суму, що перевищує п’ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
У Мін’юсті зазначили, що під час підтримки благодійних зборів, гуманітарних ініціатив або волонтерських проєктів на практиці часто застосовується механізм публічної оферти або договору приєднання. У таких випадках письмова форма фактично підтверджується самим фактом передачі майна чи переказу коштів на визначені цілі.
Договір пожертви вважається укладеним із моменту прийняття пожертви. Договір дарування може вважатися укладеним як із моменту передачі дарунка, так і з моменту досягнення сторонами згоди, якщо договором передбачено обов’язок дарувальника передати майно в майбутньому.
Процедура оформлення залежить від того, хто отримує допомогу та яке саме майно передається. Якщо отримувачем є військова частина або благодійна організація, звернення до нотаріуса зазвичай не потрібне. Достатньо укласти договір пожертви у простій письмовій формі та оформити акт приймання-передачі майна. Саме цей документ є підставою для взяття майна на облік. Якщо отримувачем є фізична особа, а предметом договору є нерухомість або інше майно, для якого законом передбачено нотаріальне посвідчення, договір необхідно оформлювати у нотаріуса.
Отже, якщо важливо, щоб кошти або майно були використані для конкретної мети, доцільно укладати договір пожертви. Якщо ж майно або майнові права передаються без умов щодо подальшого використання, застосовується договір дарування.