Чернівецький апеляційний суд залишив без змін вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області, яким чоловіка визнано винуватим в умисному вбивстві (ч. 1 ст. 115 КК України). Водночас суд роз'яснив, за яких обставин дії особи не можуть вважатися необхідною обороною.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Суд скасував арешт майна, який перешкоджав оформленню спадщини"
Апеляційний суд розглянув скаргу захисника, який просив перекваліфікувати дії обвинуваченого зі статті 115 КК України на статтю 118 КК України (умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони). На думку сторони захисту, смертельний удар було завдано під час захисту від нападу потерпілого.
Як встановили суди, під час спільного вживання алкогольних напоїв між чоловіками виник конфлікт, у ході якого обвинувачений завдав потерпілому одного удару кухонним ножем у грудну клітку. Проникаюче поранення серця виявилося смертельним.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів наголосила, що питання про наявність необхідної оборони не може вирішуватися лише на підставі окремих обставин, таких як сам факт конфлікту, тілесні ушкодження чи пояснення обвинуваченого. Правова оцінка має ґрунтуватися на всебічному аналізі всіх доказів та встановлених обставин у їх сукупності.
Суд зазначив, що визначальним критерієм необхідної оборони є прагнення особи відвернути суспільно небезпечне посягання та захистити себе або інших. Якщо ж поведінка особи зумовлена бажанням заподіяти шкоду чи розправитися з потерпілим, такі дії не утворюють стану необхідної оборони та підлягають кримінально-правовій оцінці на загальних підставах.
Під час розгляду справи апеляційний суд врахував, що конфлікт відбувався у два етапи. Після першої його частини обвинувачений мав можливість припинити конфлікт, однак добровільно повернувся до потерпілого для продовження спільного вживання алкоголю.
Вирішальне значення для правової оцінки також мав спосіб заподіяння смертельного поранення. Колегія суддів дійшла висновку, що цілеспрямований удар ножем у життєво важливий орган — серце — свідчив про прямий умисел на позбавлення життя, а не про дії, характерні для самозахисту.
Окремо суд оцінив поведінку обвинуваченого після вчинення злочину. Він не викликав медичну допомогу чи правоохоронців, переніс тіло потерпілого до будинку, намагався спалити його одяг та сховався на горищі. На переконання колегії суддів, такі дії свідчили про прагнення приховати сліди злочину, а не про перебування у стані страху чи розгубленості.
За результатами апеляційного розгляду суд не знайшов підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого та залишив без змін вирок, яким йому призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі.
Ухвала Чернівецького апеляційного суду набрала законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців.