Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (скорочено — Європейська Конвенція з прав людини, ЄКПЛ) прийнята відповідно до Загальної декларації прав людини з метою дотримання країнами-підписантами (учасниками Ради Європи) та забезпечення на своїй території прав та основоположних свобод людини.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Конвенція була відкрита для підписання 4 листопада 1950 р., набула чинності 3 вересня 1953 р. Вона запровадила судовий механізм захисту визнаних міжнародним правом загальних стандартів політичних, економічних, соціальних і культурних прав та свобод людини в країнах-членах Ради Європи. Звернутися до Європейського суду з прав людини можна тоді, коли вичерпані всі засоби національного правового захисту прав людини. Скарга має подаватися мовою національного судочинства, до неї обов’язково додаються рішення всіх судових інстанцій. Строк розгляду справи — в середньому 3–5 років.
Україна, ставши 9 листопада 1995 р. членом Ради Європи, взяла на себе зобов’язання дотримуватися положень названої конвенції.
В листопаді 1998 р. Європейський суд з прав людини та Європейська комісія з прав людини були об’єднані в новий постійно діючий орган — Європейський суд. До його складу увійшов представник України, який бере участь у засіданнях вищої палати суду при розгляді справ за позовами українських громадян.
Конвенція набула чинності для України 11 вересня 1997 р. МЗС України затвердило офіційний переклад 27 січня 2006 р.