22 листопада 2021, 13:54

Банкрутство – реформа, що ніколи не закінчується: результати VII Форуму з конкурсного права

Солідарну та субсидіарну відповідальність, фраудаторність, банкрутство фізичних осіб, відносини між забезпеченим кредитором, боржником та арбітражним керуючим як нові тренди процедур банкрутства обговорювали 19.11.2021 р. на VII Форумі з конкурсного права. Захід організувала Асоціація правників України за підтримки Проєкту ЄС «ПРАВО- Justice».


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


З вітальними словами звернулася Ірина Сербін, членкиня Правління АПУ, партнерка Ario Law Firm: «У 2015 р. ми ризикнули й запустили форум на тему, яка здавалася бутиковою, а сьогодні це вже основна професійна подія року, на якій ми традиційно підбиваємо підсумки та ставимо нові завдання».

_DSC0155

Довидас Віткаускас, керівник Проєкту ЄС «ПРАВО-Justice», відзначив, що щорічне проведення форуму означає, що професія арбітражного керуючого набирає обертів: «Розробка положень про дисциплінарну відповідальність, запуск у сесійній залі Ради законопроєкту №4409 свідчить про розвиток цієї галузі та її рух у правильному напрямку».

У відкритті форуму також взяла участь Валерія Коломієць, заступниця Міністра юстиції України з питань європейської інтеграції. Вона звернула увагу на те, що питання форуму безпосередньо стосуються питань виконання судових рішень та міжнародних зобов’язань. «Ми можемо багато говорити про права людини, але незадовільний стан виконання рішення ЄСПЛ та здійснення відшкодувань за цими рішеннями стають зброєю в руках опонента, тому нам потрібно вирішити це питання задля нашої безпеки», – підкреслила заступниця Міністра.

Кодекс України з процедур банкрутства: 2 роки в дії. Законодавчі плюси та поразки у правозастосуванні 

Модератором першої сесії виступив Руслан Сидорович, партнер Ario Law Firm, адвокат. Він зазначив, що Верховна Рада поки що дотримується лікарсько-юридичного принципу – не нашкодь. «Кодекс з процедур банкрутства, прийнятий у 2019 р., став дороговказом для законодавця та бізнесу. Однак у мене як учасника ринку є лише одне прохання-застереження – не вводити нових мораторіїв», – зауважив Руслан Сидорович.

Олексій Мовчан, народний депутат України, окреслив основні напрямки роботи у сфері застосування Кодексу з питань банкрутства: «З прийняттям Кодексу у нас сьогодні реалістично є більше можливостей для реформування цієї сфери. Наші основні завдання: виправити вади, не погіршити ситуацію, збалансувати закон в інтересах кредиторів та боржників, зробити процедуру прозорою і швидкою». Народний депутат додав, що планується створення робочої групи при профільному Комітеті ВРУ, щоб почути стейкхолдерів, які могли бути не долучені до розробки законопроєкту №4409.

Заступниця Міністра юстиції України з питань європейської інтеграції Валерія Коломієць наголосила на необхідності створення внутрішньої та парламентської консолідації, щоб виконавча влада могла реалізовувати всі положення закону: «Для нас важливо, щоб наші колеги з інших міністерств розуміли важливість тематики банкрутства, яка стосується не лише декларування прав людини, але й міжнародного іміджу держави. У виконавчій владі часто спрацьовує принцип колективної безвідповідальності, коли окремий комітет чи міністерство бере на себе виконання певного завдання, а інші колеги до цього процесу не долучаються. Народні депутати мають збирати думки та реалізовувати їх у формі закону з тією метою, щоб учасники ринку були консолідовані та діяли в одному напрямку». 

Владислав Філатов, директор Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України, зазначив, що відправними точками у реформуванні процедури банкрутства були час та гроші, що обумовлювалося функціонуванням підприємств стратегічного напрямку та економіки загалом. За словами спікера, у сфері банкрутства наразі планується посилити увагу до підготовки арбітражних керуючих та призначення на посаду керуючих, які мають певний фах. «Кодекс поставив високі вимоги до арбітражних керуючих, тому в напрямку підвищення їхньої кваліфікації буде спрямована подальша робота. Загалом, Кодекс виконує своє завдання, він забезпечує рівномірний розподіл коштів серед кредиторів», – зазначив пан Філатов. 

Секретар судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Володимир Погребняк також відзначив переваги Кодексу з питань банкрутства: «Нинішній закон є результатом правильного розвитку законодавства, який поділив практику на «до» та «після». Серед позитивних трендів варто виділити введення субсидіарної та солідарної відповідальності, фраудаторність правочинів, банкрутство фізичних осіб, можливість проведення досудової санації, можливість оскарження результатів аукціонів». Спікер додав, що протягом останніх двох років судова гілка влади спостерігає, як державний орган з питань банкрутства набуває вагомого значення та займає лідерські позиції. Водночас судова гілка влади шляхом правозастосування намагається зменшити негативні наслідки введених мораторіїв.

Олена Коробкова, виконавча директорка Незалежної асоціації банків України, зазначила, що положення Кодексу у процесі застосування часто стають на сторону боржника та арбітражного керуючого. Серед позивних моментів закону спікерка назвала продаж майна тільки через електронні торги та можливість забезпеченого кредитора набути майно у власність. Також Олена Коробкова вказала на проблемні моменти, з якими зіштовхуються кредитори та банки та які потребують узгодження. Мова йде про надання можливості забезпеченого кредитора порушити справу про банкрутство. «Наразі потрібно розробити механізм автоматичного переведення забезпеченого кредитора у статус конкурсного, щоб такий кредитор мав можливість отримати непогашену суму боргу від реалізації майна. Також виникають питання щодо дотримання строків, адже є ще багато невирішених справ. Тому суд має застосовувати санкції за недотримання строків і запобігати затягуванню процесу», – наголосила спікерка. 

Радник ADER HABER, адвокат Олександр Удовиченко, оцінюючи Кодекс, відзначив його прокредиторський характер, що відповідає вимогам розвитку сучасної економіки, оскільки проборжниківська філософія минулого закону не дозволяла очищувати економічну складову держави. «Запрацював інститут застосування солідарної відповідальності. По суті з’явилося двоступеневе притягнення до відповідальності, адже спочатку суд ухвалює рішення про наявність підстав, а потім про стягнення. Це надає можливість кредитору задовольняти свої вимоги незалежно від волі інших кредиторів. Щодо автоматичного скасування мораторію, то ВС взяв на себе зобов’язання зі здійснення судового контролю, тобто у разі автоматичного скасування мораторію примусова реалізація майна можлива тільки після ухвали суду. Також варто зазначити, що введена субсидіарна відповідальність може бути застосована тільки після завершення ліквідаційної процедури. Суд визначив відлік такого строку призначенням ліквідатора», – повідомив Олександр Удовиченко.

photo1637583146 (3)

Практика – наше все!

Модератор сесії Юрій Моісеєв, радник ЮК L.I.Group, арбітражний керуючий, адвокат, відкрив дискусію тим, що зазначив про важливість проведення дискусії офлайн, адже за рік накопичилося чимало проблем та новацій.

Сергій Жуков, суддя-спікер Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, розповів учасникам про нюанси відкриття провадження у справі про банкрутство щодо юридичних осіб. За його словами, є чимало судової практики щодо відкриття провадження у справах про банкрутство. Це важливий етап, адже він потребує правильного складання процесуальних документів та надання необхідних доказів. Основна відмінність відкриття судової справи про банкрутство за заявою кредитора від просто позовної заяви у господарському судочинстві полягає у перевірці доказів. Для відкриття справи про банкрутство необхідно встановити чотири чинники, які вказують на наявність чи відсутність спору про право. По-перше, чи існують неоднозначності в частині вирішення питань стосовно виконання зобов’язання. По-друге, чи може цей спір бути вирішений у позовному проваджені. По-третє, чи проявляє боржник активні дії щодо заперечення грошових вимог кредитора. По-четверте, чи відбувається опарення вимог кредитора боржником перед поданням кредитором заяви про банкрутство.

Радник Sayenko Kharenko, адвокат Олексій Колток говорив на тему фраудаторності як новий тренд процедур банкрутства. «Фраудаторний правочин – це правочин, який вчинений на шкоду кредитору. За загальним принципом, боржник не має використовувати приватноправовий інструментарій для нанесення шкоди кредитору», – наголосив спікер. Він додав, що вперше цей термін застосував суддя ВС у 2018 р. Загальними критеріями фраудаторності є те, що боржник зловживає правом проти кредитора, була завдана шкода кредитору, між кредитором і боржником є невиконані зобов’язання. Загалом, існує два види фраудаторних правочинів: які завдають збитки кредитору чи боржнику, а також які не завдають таких збитків.

Павло Пригуза, суддя господарського суду Закарпатської області, який виступив у форматі онлайн, та Діана Козловська, керуюча партнерка Elite Consult Group, арбітражна керуюча, адвокатка, подискутували на тему солідарної та субсидіарної (без) відповідальності. Якщо Павло Пригуза розкрив у загальному плані суть субсидіарної відповідальності за нормами права України, то Діана Козловська розкрила цю тему з позиції практики арбітражного керуючого. За її словами, залежно від того, як арбітражний керуючий напише заяву про субсидіарну відповідальність, залежить подальший розвиток справи.

Наостанок Георгій Григорян, співзасновник онлайн-ресурсу «BEZ BORGIV», адвокат, висвітлив особливості банкрутства фізичних осіб: «В моїй практиці було таке, що судді, не розуміючи як діяти, викликали на судове засідання національну поліцію, щоб особа не звільнилась від боргів. Це яскраво свідчить про те, що процедура банкрутства для фізичних осіб більш складна, ніж для юридичних осіб. За 2 роки лише близько 500 фізичних осіб пішли в банкрутство. Це мізер! Однак ця процедура відрізняється від подібної процедура в Європі». Він додав, що ця процедура не має попиту, адже це дорого і довго. Отже, потрібно змінювати законодавство та наближати його до реалій України.

photo1637583146 (2)

Лебідь, Рак і Щука. Учасники провадження у справі про банкрутство: хто ж керує процедурою? 

Модерувала третю сесію Олена Волянська, партнерка LCF Law Group, арбітражна керуюча, адвокатка. Вона звернула увагу на дискусійність питання порядку призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство юридичної особи. Допоки не працює така модель ЄСІТС, кандидатура арбітражного керуючого подається за заявою ініціюючого кредитора.

Призначення та усунення арбітражних керуючих. Оплата послуг 

Сергій Наріжний, суддя господарського суду Київської області, у питанні про призначення арбітражних зазначив, що законодавець визначив, що процедура має відбуватися через автоматизовану систему, надалі – ЄСІТС, а лише тимчасово – за заявою ініціюючого кредитора. Проте наскільки це буде тимчасово – чіткої відповіді немає. «Це неоднозначне питання. Автоматизована система вирішує все більше у площині формальних моментів, тобто перевірки стажу, документів, а також забезпечує легшу атмосферу в залі судового засідання. У разі призначення керуючого за ініціативою кредитора часто в дію вступають думки та емоції. Варто зазначити, що зазвичай комітет кредиторів у 70% погоджується з кандидатурою керуючого, який був призначений на початку справи. Тому система працює, а процедура рухається. Якщо є згода сторін і діє законодавча норма, то суд призначає арбітражного керуючого безальтернативно», – зазначив суддя. Відсторонення арбітражного керуючого можливе у випадку ініціювання цього будь-ким з кредиторів, комітетом кредиторів чи на основі виконання/невиконання своїх обов’язків арбітражним керуючим. Контроль у цьому питанні здійснює комітет кредиторів, який у разі виникнення питань до особи керуючого може ініціювати відсторонення, проте остаточне рішення приймає суд.

Голова Ради арбітражних керуючих Одеської області Тетяна Колмикова зазначила про можливість існування двох систем обрання арбітражного керуючого. «Застереження про заангажованість керуючого не є виправданим, адже арбітражників постійно перевіряють та контролюють, тому їм важко нашкодити будь-якій стороні. Автоматизована система в тому вигляді, якому вона працювала раніше, мала визначення критеріїв генерування справи, розподіл за КВЕДами, за спеціалізаціями, тому часто система не давала можливості призначення арбітражного керуючого у справу», – доповіла спікерка. Відсторонення арбітражного керуючого має бути здійснене на підставі об’єктивної оцінки судом на основі роботи арбітражного керуючого.

Василь Гей, виконавчий Директор департаменту правового забезпечення та стягнення боргів АТ «Сбербанк», переконаний, що арбітражного керуючого у справу має призначати автоматизована система: «У цьому питанні слід виходити з того, хто є ініціатором справи, щоб не вносити дисбаланс у відносини неплатоспроможності. Якщо ми декларуємо незалежність арбітражного керуючого, то це починається з призначення. Система жеребкування може забезпечити обєктивність вибору. Автоматизована система надасть можливість арбітражникам проявити себе і потрапити у справу. Тому кредитори підтримують саме автоматизовану систему». Також спікер зазначив, що у Кодексі потрібна чітка норма про відсторонення арбітражного керуючого і трактування її як питання відводу. Василь Гей вважає, що в питання оплати праці має бути домовленість між сторонами за конкретним планом дій. «Кредитора у процедурі банкрутства цікавлять гроші та час, тобто коли та за яку ціну буде продане майно. Має бути можливість домовленості між кредитором і керуючим, проте Кодексом може бути визначений мінімальний показник. До речі, законопроєкт №4409 прибрав погодинну оплату праці арбітражного керуючого», – зазначив доповідач.

Поділився досвідом у призначенні арбітражних керуючих міжнародний експерт Проєкту ЄС «Право-Justice» Арне Енгельс: «У Німеччині кандидатуру арбітражного керуючого затверджує суд, проте комітет кредиторів може надати свої пропозиції, які суд повинен заслухати. Обрати якусь із систем Україна має самостійно, але може звернутися до міжнародного досвіду, оскільки кожна з них має свої переваги та недоліки. Однак найголовніше – необхідно забезпечити, щоб до боржників потрапляли арбітражні керуючі за відповідною спеціальністю відповідно до типу провадження. Також потрібно розробляти нові механізми спрощення автоматизованої системи перед тим, як запускати її в остаточному варіанті». Щодо оплати праці, то спікер переконаний, що якісна робота має гідно оцінюватися в матеріальному еквіваленті, а механізм оплати може залежати від виду чи форми провадження.

Про способи та протидію зловживанню процесуальними правами та затягуванню справ розповів Андрій Джура, заступник директора – начальник управління правового забезпечення департаменту проблемних активів АТ «ПУМБ»: «Варто пам’ятати, що тільки суд керує перебігом судового процесу. Адже, наприклад, кредитор може відкрити провадження без рішення суду, проте суд має право відмовити у разі виникнення спору про право. Кредитор має право визначати умови продажу майна, але їх встановлює суд, якщо арбітражник не згоден». Спікер виділив такі випадки зловживання з боку боржника: не надання керуючому документації та печаток/штампів, створення пов’язаних кредиторів, ініціювання банкрутства для блокування стягнення заборгованості, «скидання» активів (спростування майнових дій), передача майна в оренду. Зловживають своїми правами як кредитори, так і держава. Наприклад, органи влади не погоджують план санації чи не включають підприємства до переліку тих, що можуть підлягати приватизації тощо.

Боржник/забезпечений кредитор/арбітражний керуючий… Чи можливе порозуміння? Консенсус? Діалог? 

Народний депутат України Тарас Тарасенко наголосив на тому, що Національна асоціація арбітражних керуючих процедурно повинна визначити порядок призначення арбітражного керуючого у справи. Хоча у найближчі роки передбачається функціонування двох систем призначення, але в майбутньому навіть ведення автоматизованої системи призначення керуючого має бути покладено на НААК. Щодо оплати праці, то спікер зазначив, що Кодекс має створювати не жорсткі правила, а спонукати сторони домовлятися на визначеному етапі провадження. «Національна асоціація банків та арбітражних керуючих має розробити свої внутрішні правила проваджень, щоб не затягувалося вирішення справ. У законопроєкті №4409 Комітет ВРУ відмовився від погодинної оплати праці арбітражників, щоб зняти правки щодо неможливості керуючими отримати відсоток від заставленого майна. Однак з цього питання ведуться дискусії з банківською спільнотою», – зазначив народний депутат.

Юліан Хорунжий, старший партнер Ario Law Firm, адвокат, підкреслив, що тільки збалансована система перебуває у рівновазі, тому кожна пропозиція зміни має бути зважена. Це стосується питань призначення арбітражного керуючого, оплати його праці та відсторонення. «До законопроєкту №4409 була запропонована правка щодо надання можливості арбітражному керуючому проводити збори. Проте банки сказали, що так керуючі потенційно зазіхають на права кредиторів. Якщо взяти до уваги практику Світового банку, яку нам потрібно запозичити, то там дуже детально обговорюються всі модульні рішення. Ми маємо враховувати інтереси кредитора четвертої черги, а не тільки боржника чи забезпеченого кредитора. Систему потрібно врівноважувати на будь-якому етапі її створення», – зауважив спікер.

Про продаж майна банкрутів по-новому на Прозорро.Продажі розповів Олексій Соболев, директор ДП «Прозорро.Продажі». Він зазначив, що сьогодні реальний обсяг на ринку становить 1,6 млрд грн: «У нашій системі від 1 000 арбітражних керуючих зареєстровано 360 осіб, з них 20% арбітражників провели 80% всіх операцій на платформі. 70% аукціонів були проведені за типом англійських аукціонів. Середній розмір таких угод становив 1,3 млн грн. На голландських аукціонах середній розмір угод становив 580 тис. грн». Спікер зазначив, що вища конкуренція спостерігалася на англійських аукціонах, проте успішність голландських аукціонів була вищою у 1,8 раза. Про ефективність аукціонів можна говорити з огляду на їхні результати. Наприклад, Дніпровський металургійний комбінат продали за 9,17 млн грн, на аукціоні ціна зросла на 800 тис. грн від стартової ціни. Радянський літак, який мав стартову ціну 6 млн грн, продали за більше ніж 7 млн грн.

photo1637583146 (1)

НААКУ 2 роки! Перші підсумки & плани

Модератор Сергій Боярчуков, керуючий партнер ЮК «Алєксєєв, Боярчуков і партнери», відкрив сесію словами: «Єдиним плюсом від створення Національної асоціації арбітражних керуючих України (далі – НААКУ, асоціація) є наявність доволі лояльної дисциплінарної комісії. З жодними іншими завданнями Асоціація за 2 роки не впоралася».

Мар'ян Чорній, голова Ради арбітражних керуючих Львівської області, не погодився з висловлюванням модератора та зазначив, що існує багато плюсів від роботи асоціації. Безперечно, важливим є існування кодексу з питань банкрутства. Дійсно, цей документ не є досконалим, але він, як і кожна людина протягом життя, розвивається. Він підтримав ідею створення ради голів регіонів асоціації. «Це важливо, насамперед, для координації в плані сплати членських внесків», наголосив він.

Андрій Палкін, голова Ради арбітражних керуючих Дніпропетровської області, зазначив, що було питання, які мала вирішити асоціація: самоуправління та саморегулювання. Самоуправління цілком вдається, адже за 2 роки було створено 14 регіональних представників, регіони почали комунікувати. Втім є провал у сфері саморегулювання, оскільки воно має вирішувати питання контролю входу в професію та відповідальність. Проблема полягає у фінансуванні, без нього важко говорити про якесь саморегулювання.

Євген Іваненко, голова Ради арбітражних керуючих Харківської області, погодився з Андрієм Палкіним та підтвердив необхідність адекватного фінансування асоціації.

Член Ради арбітражних керуючих України, національний експерт Проєкту ЄС «ПРАВО-Justice» Сергій Донков на питання модератора про те, чи можна забрати у Мін’юсту повноваження контролю над арбітражними керуючими, зазначив, що ставити питання таким чином некоректно. Він наголосив, щоб відбулися зміни у підходах здійснення саморегулювання, необхідні зміни в законодавстві. «Про яку передачу повноважень з контролю за арбітражними керуючими від Мінюсту можна говорити, якщо ми не можемо протягом 2 років нормально зібрати членські внески?», – поставив риторичне питання спікер.

Дмитро Антоненко, член Ради арбітражних керуючих України, у відповідь на репліку попереднього спікера зазначив, що перед тим як вимагати чогось від Мін’юсту чи інших органів, потрібно вносити зміни у статут асоціації. «Ось говорять про потребу онлайн-голосування, а де проєкт змін до статуту?», –  запитав Дмитро Антоненко.

Членкиня Правління АПУ, партнерка Ario Law Firm Ірина Сербін розкрила тему професійного розвитку арбітражного керуючого. Крім професійного розвитку, на її думку, потрібна також справедлива фінансова винагорода. Непогано було б надати можливість авансових внесків наперед за роботу арбітражного керуючого. Безперечно, асоціації потрібно підвищувати цінність членства – заради перемоги корпоративного інтересу спільноти. А також куди ж без відпочинку, про це теж не варто забувати. Проте справжній відпочинок можливий лише у спільності, яка разом працює і досягає вершин.

Також у дискусії взяв участь директор Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України Владислав Філатов та член дисциплінарної комісії арбітражних керуючих Міністерства юстиції України В'ячеслав Лецкан.

Брейн-ринг та нагородження

Після інформованих сесій відбувся брейн-ринг між командами арбітражних керуючих, банків і приватних виконавців. Ведучим був Андрій Авторгов, в.о. голови Комітету АПУ з конкурсного права, член Дисциплінарної комісії приватних виконавців, а також Юрій Моісеєв, радник ЮК L.I.Group, арбітражний керуючий, адвокат.

Опісля брейн-рингу відбулось нагородження найкрутіших лідерів серед арбітражних керуючих. Лідером з найбільшого продажу, що провів угоду з реалізації майна на 9,7 млн, став Олексій Сокол. Роман Глеваський став переможцем, що провів найбільше угод на аукціонах.

photo1637583146

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати