13 листопада 2025 року Асоціація правників України провела в Києві XII Конференцію з кримінального права та процесу – щорічний майданчик для дискусії, аналітики та обміну досвідом серед практиків і теоретиків галузі.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У програмі конференції були такі теми:
- новації у кримінальному та процесуальному законодавстві;
- захист бізнесу у справах з публічним резонансом: виклики, стратегії, ризики;
- міжнародні аспекти та виклики, зумовлені війною;
- актуальні тренди правозастосування та судової практики.
На початку заходу з вітальним словом виступили Микола Стеценко, президент Асоціації правників України, керуючий партнер AVELLUM, та Максим Шевердін, голова Комітету з кримінального та кримінально-процесуального права, головний експерт із кримінального права «ПриватБанк».
Микола Стеценко наголосив, що юристи у сфері кримінального права стоять на передовій боротьби за баланс між захистом прав людини та владними повноваженнями держави: «Війна загострила багато моментів. Ми всі нібито жили в уявленні, що рухаємося в бік демократії та верховенства права. Але сьогодні дедалі більше країн опиняються перед вибором між приматом прав людини і приматом держави».
Максим Шевердін подякував Збройним силам України за можливість безпечно збиратися та обговорювати професійні виклики, а також команді організаторів: «Це десятки годин планування, обговорень програми, організації – все для того, щоб ми сьогодні могли ефективно працювати та ділитися думками».
Далі відбулося інтерв'ю з директором Бюро економічної безпеки Олександром Цивінським. Інтерв'юєром був Артем Крикун-Труш, партнер та керівник практики White-Collar Crime, комплаєнсу та розслідувань в Miller.
У фокусі інтерв’ю були такі запитання:
- Як за кілька місяців керівнику БЕБ вдалося змінити логіку роботи відомства?
- Чи стає БЕБ справді партнером бізнесу, а не каральним органом?
- Як новий керівник формує довіру та нові цінності всередині служби, більшість працівників якої – колишні податківці?
- Чи готовий бізнес долучатися до спільної боротьби з контрафактом і тіньовою економікою?
- Чи потрібна Україні власна економічна безпекова інфраструктура, подібна до НАБУ, САП, ВАКС?
Основна увага розмови була зосереджена на трансформації підходів БЕБ, викликах тіньової економіки та взаємодії служби з бізнесом і правничою спільнотою. Олександр Цивінський розповів, що новою філософією БЕБ є насамперед доброчесний підхід: «Я завжди казав і кажу колегам: яким би не був складним кейс, якщо ми не можемо за п’ять хвилин логічно пояснити свої претензії у справі чи обґрунтувати позицію, то щось тут не так. Хоча ясно, що можуть бути якісь деталі чи моменти. Звідси нова філософія полягає в наступному: це доброчесність, відкритість, коли можемо сісти за стіл перемовин і пояснити, чому позиція є такою. Це той формат, коли ми перебудовуємо роботу від звичних і сталих практик, де успіх вимірюється виключно розслідуванням, затриманням, до того, коли він вимірюється цифрами».
За його словами, наразі БЕБ розробляє нову методику, коли не лише кількість досудових розслідувань, направлених справ до суду й відшкодованих коштів є ключовим критерієм, а й коли є методична робота із законодавством, документами – як краще запобігти вчиненню чогось, що призводить до збільшення надходжень у бюджет.
«За різними аналітичними даними, тіньова економіка становить приблизно 800 млрд грн – 1,3 трлн грн. Жах цієї ситуації полягає в тому, що дохідна частина бюджету (все, що заробляє країна) – близько 2,8 трлн грн. Уявіть собі, що мінімум третина економіки є в тіні… Бюджет розвитку (закупівлі, військова сфера тощо) з цієї суми 2,8 трлн грн буде приблизно на рівні 600-650 млрд грн. З них у провадженні всіх правоохоронних органів (це неточна цифра) в плані розтрати (справи без підозр) до 100-150 млрд грн може розслідуватися потенційних збитків. Велика частина зусиль правильно скеровані, але сума коштів, яка в результаті буде повернута, є мізерною, порівнюючи із загальною кількістю коштів, які не прийшли в економіку. Тому ми перед собою ставимо мету: не лише досудові розслідування, а й концентрація всіх зусиль на те, щоб у бюджет надходила більша сума коштів», – сказав Цивінський, наголосивши водночас, що кінцева мета реформи – перетворити БЕБ із карального органу на партнера бізнесу.
Читайте також: «БЕБ запроваджує проєкт «Економічний щит»: що варто знати».
Тренди
Модератором першої сесії «Тренди кримінальної юстиції 2025: між репутаційним ризиком і кримінальним переслідуванням» був Віктор Дума, cтарший юрист Asters.
Учасники, зокрема, обговорили такі питання:
- розслідування Службою безпеки України злочинів, пов'язаних зі збройною агресією проти України;
- межа між лобізмом та 369-2 КК України (Зловживання впливом);
- проблематика інституту стягнення необґрунтованих активів;
- правовий статус криптоактивів, фігурування в кримінальних провадженнях;
- криміналізація обходу санкцій.
Сергій Кушнір, начальник управління досудового розслідування ГСУ СБУ, розповів, зокрема, про діяльність слідчих СБУ, вказавши, що з початку повномасштабного вторгнення рф в Україну було зареєстровано 197 305 злочинів, пов’язаних зі збройною агресією рф проти України, з них 85% розслідується СБУ. Водночас 737 особам було повідомлено про підозру за вчинення злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
Також він розповів, що наразі розпочато понад 122 тис. кримінальних проваджень за фактами обстрілів цивільних об’єктів України. Основними об’єктами ураження є медичні заклади, транспортна інфраструктура, сільське господарство та тваринництво, заклади освіти та спортивні заклади, соціальні та релігійні об’єкти, а також об’єкти цивільної та критичної інфраструктури.
«Розслідування довели наявність критично важливих іноземний деталей у зразках російської зброї, зокрема зі США та Європи. Це підтверджено за результатами 2000 проведених криміналістичних досліджень», – сказав Сергій Кушнір.
Крім цього, він розповів про розслідування фактів жорстокого поводження з боку представників рф щодо військових Сил безпеки та оборони України, які потрапили в полон. Основними видами порушень норм МГП:
- фізичне насильство та тортури (постійні побиття, застосування електричного струму, позбавлення їжі, води та сну, фізичне виснаження);
- психологічне насильство (моральні приниження, погрози вбивства, імітації страт, виконання будь-яких дій тільки за командою);
- сексуальне насильство як щодо жінок, так і щодо чоловіків (імітація статевих актів, безпідставне оголення, застосування електричного струму до статевих органів);
- неналежне медичне забезпечення;
- неналежні умови утримання військовополонених;
- повна інформаційна ізоляція.
Так, було встановлено 222 місця утримання військовополонених осіб, з них 29 на тимчасово окупованих територіях України та 193 – на території рф.
Також Сергій Кушнір розповів про розслідування фактів позасудових страт щодо військових Сил безпеки та оборони України, які потрапили в полон. Основними викликами в розслідуванні є:
- відсутність, у більшості випадків, тіл загиблих військових України;
- відсутність доступу до місць вчинення злочинів, а також знарядь і засобів їх вчинення;
- обмежені можливості ідентифікації причетних військових зс рф.
Євген Петров, суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, вказав, що цивільна конфіскація не є українським ноу-хау. У праві ЄС вона застосовується до активів особи, засудженої за кримінальне правопорушення, що могло призвести до економічної вигоди, та за злочини, які навряд чи здійснювалися один раз.
Він вказав, що суд може ухвалити рішення щодо такого заходу, коли він доходить висновку, що відповідне майно є результатом кримінальних дій (базуючись на обставинах справи та наявних доказах, наприклад, якщо вартість власності порушника диспропорційно вища його законного доходу). Водночас тягар доведення покладено на порушника, якого визнано винним за серйозне кримінальне порушення і який має довести законний характер набуття власності.
Суддя розповів, що до держав, у яких передбачена конфіскація активів поза кримінальним судочинством, належать, зокрема, Австралія, Велика Британія, Ізраїль, Ірландія, Канада, Ліхтенштейн, Литва, Південно-Африканська Республіка, Словенія, Таїланд, Фіджі, Філіппіни, Швейцарія.
«Цивільний кодекс визначає презумпцію правомірності набуття права власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності позивача щодо майна, а також підтверджений належним доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права», – вказав він.
Директорка Департаменту санкційної політики та представництва в судах Міністерства юстиції України Олена Вакуленко розповіла про трансформацію санкцій після початку повномасштабного вторгнення: активи стягуються у дохід держави проти тих, хто підтримує агресію рф, Мін’юст бореться з обходом санкцій (переоформлення майна, фіктивні суди, дарування активів) і працює над законопроєктом №12606 із кримінальною відповідальністю за порушення. Водночас вона визнала, що наразі відсутні механізми гуманітарних винятків для базових потреб підсанкційних осіб, що потребує врегулювання.
Станіслав Борис, заступник голови Комітету АПУ з кримінального та кримінально-процесуального права, керуючий партнер АО «Відар», торкнувся питання правового статусу криптоактивів, її фігурування в кримінальних провадженнях. Він наголосив, що цифрові активи вже стали об'єктом правового аналізу у справах, пов’язаних із санкціями, діяльністю СБУ, податковими перевірками, а також у кримінальних провадженнях щодо незаконного використання електроенергії або несплати податків. За його словами, рівень розуміння особливостей крипти в судах і правоохоронних органах залишається вкрай низьким.
Євгенія Очеретько, менеджерка з регуляторних питань Philip Morris Україна, зупинилася на темі лобіювання і меж адвокатської діяльності. Вона пояснила критерії, за якими визначається лобістська діяльність, і поділилася досвідом реєстрації компанії в реєстрі лобістів. На її думку, дотримання закону про лобіювання та впровадження внутрішніх політик є ключем до зниження репутаційних ризиків для бізнесу.
Запобіжні заходи
Анастасія Діденко, голова Відділення АПУ в м. Києві, заступниця голови Комітету АПУ з військового права, військової юстиції та захисту прав ветеранів, радниця LCF Law Group, та Олександр Шевцов, адвокат, керівник кримінальної практики Riyako&Partners, модерували другу сесію «Запобіжні заходи під мікроскопом: практика, проблеми, судовий контроль».
У фокусі сесії були такі питання:
- ефективність оскарження повідомлення про підозру: судова практика;
- визначення розміру застави: запобіжний захід чи покарання?
- формальний підхід до обрання та продовження строку дії запобіжного заходу чи недоліки КПК;
- ефективність здійснення судового контролю під час досудового розслідування.
На сесії виступили Михайло Одарюк, заступник голови Ірпінського районного суду, Олександр Кухарук, прокурор другого відділу другого управління процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора, та Вячеслав Коломійчук, старший юрист Miller law firm.
Серед іншого, учасники обговорили на практиці неефективність механізму оскарження повідомлення про підозру. Попри те, що такий інструмент передбачено законом, фактична кількість успішних кейсів є надзвичайно малою.
Також звучала критика: навіть якщо суд першої інстанції скасовує повідомлення про підозру, апеляція часто скасовує це рішення, а сам інструмент не виконує захисної функції, на яку розраховував законодавець. Окремі учасники вказували, що відсоток ефективного застосування цієї норми менший, ніж кількість виправдувальних вироків.
У центрі дискусії була й проблема формального підходу до перевірки обґрунтованості підозри при обранні запобіжного заходу. Після першої ухвали суду подальші клопотання часто розглядаються без повторного аналізу доводів сторони захисту, навіть коли з’являються нові обставини.
Експерти також наголосили на потребі вдосконалення кримінального процесуального законодавства та чіткого визначення ролі суду у досудовому контролі, адже нині практика значною мірою спирається на внутрішнє переконання суддів, а не на системно закріплені процесуальні механізми.
Далі відбулася презентація дослідження: «Міжнародна правова допомога та екстрадиція: поточні тенденції та практика». Денис Бугай, член Правління АПУ, партнер-засновник VB Partners, представив результати, яке базується на офіційній статистиці органів прокуратури, поліції, судових рішень, а також моніторингу ЗМІ та досвіді іноземних партнерів, навівши певну статистику: у 2024 році надійшло 1396 запитів до України про міжнародну правову допомогу (далі – МПД; було розглянуто 1386 з них), а від України було направлено 581 запит (розглянуто 420).
Денис Бугай назвав основні тенденції в цьому напрямі:
- географія міжнародного співробітництва не має меж;
- зросла швидкість розгляду запитів України про МПД – від кількох тижнів, декілька місяців до півроку максимум;
- уповноважені органи іноземних держав проявляють ініціативність у правовій допомозі України;
- правоохоронні органи активно почали використовувати інструмент спільних слідчих груп (транскордонних);
- використання альтернативи МПД – прямі двосторонні меморандуми з іноземними правоохоронними органами, профільні групи та мережі;
- зростання ефективності розшуку активів в іноземних юрисдикціях;
- «безпечні» юрисдикції почали активно співпрацювати, зокрема Кіпр та ОАЕ.
За його словами, екстрадиційна практика 2022-2023 рр. демонструє суттєве збільшення кількість запитів (судові установи іноземних держав розглядали десятки справ). Тенденцією тут є відмова в задоволенні запитів України про екстрадицію.
Денис Бугай наголосив на деяких інших моментах, зокрема, розширення повноважень сторони обвинувачення та звуження меж судового контролю. Він вказав, що через введення воєнного стану в кримінальне процесуальне законодавство України було внесено зміни, сторона обвинувачення була наділена екстраординарними повноваженнями на випадок неможливості виконання слідчим суддею своїх певних функцій.
Водночас є й проблеми щодо умов тримання в місцях позбавлення волі, які не відповідають ст. З Конвенції. Основним моментом є невідповідність умов тримання в слідчих ізоляторах та місцях виконання покарань міжнародним стандартам. Денис Бугай окремо зазначив, що наявність платних камер із поліпшеними умовами не є належною гарантією дотримання прав особи.
У 2024 році позиція ряду держав ЄС щодо можливості екстрадиції в Україну суттєво змінилася. Наприклад, у 2024 році в Україну було екстрадовано 75 осіб:
- Польща – 44 людини, Німеччина – 17;
- Румунія та Чеська Республіка екстрадували по три особи, Болгарія – дві;
- Естонія, Норвегія, Італія, Австрія (добровільна видача), Іспанія та Литва – по одній особі.
Читайте також: «Chambers White-Collar Crime 2025: ключові тенденції української практики».
Крім цього, Денис Бугай презентував спеціальний сайт, де у відкритому доступі розміщено стислий варіант дослідження.
Питання правосуддя
Третю сесію «Правосуддя без кордонів: виклики та інструменти міжнародного переслідування» модерував Сергій Бойко, член Ради Комітету АПУ з кримінального та кримінально-процесуального права та партнер VB PARTNERS.
Учасники, зокрема, обговорили питання:
- міжнародний розшук (Інтерпол). Затримання за кордоном без червоної картки;
- екстрадиція: практика, тенденції;
- робота міжнародних спільних слідчих груп (JIT);
- заочний арешт, спеціальне досудове розслідування: практика, тенденції;
- альтернативні інструменти обміну інформацією з іноземними правоохоронцями.
Джессіка Фінелль, французька адвокатка, партнерка компанії Zimeray&Finelle Avocats, розповіла про практику захисту клієнтів у справах про екстрадицію до України, зокрема щодо оцінки ризиків для прав людини та впливу політичного і дипломатичного контексту на судові рішення у Франції.
Євгеній Панченко, т.в.о. першого заступника начальника Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва, розповів про сучасні механізми міжнародного розшуку та роль українського Національного центрального бюро в координації з Інтерполом, а також про інші канали МПД – спільні слідчі групи, Європол та системи NCB/MLAT.
За його словами, форми міжнародного співробітництва у кримінальному процесі:
- виходячи з положень КПК України: надання правової допомоги, виконання процесуальних дій за запитами інших держав;
- каналами Інтерполу: оперативний обмін інформацією про розшук осіб, зокрема для екстрадиції правопорушників;
- каналами Європолу: аналітичне та оперативне співробітництво для протидії тяжким міжнародним злочинам, обмін інформацією;
- у межах міжнародних договорів: взаємовідносини з органами інших держав та міжнародними організаціями здійснюються на підставі міжнародних договорів.
Андрій Фортуненко, партнер, голова практики захисту бізнесу AVELLUM, окреслив три ключові вектори МПД: розшук і екстрадиція осіб, арешт активів за кордоном та отримання доказів. За його словами, навіть під час війни екстрадиції з європейських країн відбуваються, а певні юрисдикції, які ще вчора вважались «безпечними гаванями», вже не є такими.